21
липня 2017 року виповнюється 110 років з дня народження визначного діяча
національно-визвольного руху, вченого-археолога, блискучого поета Олега
Кандиби-Ольжича – людини, яка є героєм і символом української нації.
Він
- син поета Олександра Олеся (Кандиби), автора рядків "Сміються,
плачуть солов'ї". Були вони зі збіднілого шляхетського роду (нащадки
козацького полковницького роду Кандиб), в їхньому гербі голуб сидить на короні.
Олег
навчився читати на третьому році життя, а п'ятилітнім написав п'єсу з козацьких
часів. Віршувати також почав рано.
Його
перші поетичні спроби свідчать про вразливе серце. У дитинстві він
колекціонував пташине пір'я. А пізніше, в оповіданні "Рудько (Життєпис
одного півня)", писав: "Ми менше знаємо про те, що відбувається в
душі у півня, ніж той півень знає про нашу душу".
Олег
знав дев'ять мов, грав на фортеп'яно та скрипці. Був високий і сором'язливий.
Дівчата дуже цікавились ним — але не закохувалися.
Ольжич
узявся довести батькові, що УНР-Україна — зовсім не "дурна корова". У
його віршах буяв культ сили. Хоч сам він фізично сильним не був і
покладався на силу духу. Є в нього прикметний вірш 1935 року, де поет бачить
себе семиголовим Змієм, що гине в бою за царівну:
Не вступлюсь! Туди, на бій
розпучливий,
Безголовим впасти під коня!
Сім голів я маю, надокучливий,
Та єдине серце маю я.
О.
Ольжич за професією – археолог, спеціаліст із кераміки і наймолодший
професор у Європі.
На
Ольжича полювало і гестапо, і служба безпеки бандерівців, і енкаведисти. Саме в
цей час, перебуваючи в підпіллі, він вирішив одружитися. Знайшов на Турківщині,
в Карпатах, православну церкву в селі Яблінка Вижня й обвінчався там 2 серпня
1943 року з Катериною (Калинкою) Білецькою, професорською донькою, яку знав ще
з її дитинства. Вони з Катериною заприсяглися не повідомляти про своє вінчання
нікому до кінця війни. Після одруження бачилися таємно, жили порізно. Удавали
незнайомих між собою, коли доводилося разом зустрітися на людях.
Гестапо
арештувало Ольжича у Львові 25 травня 1944 року, в домі на вулиці Личаківській,
32 (там є тепер меморіальна дошка). Його кинули до концтабору
Заксенхаузен. Там Ольжич помер під час допитів. Через місяць, дізнавшись про
це, у Празі помер його батько Олександр Олесь. А ще за кілька днів у Катерини
народився син, якого теж назвали Олегом.
ДЯКУЮ ЗА ЦІКАВУ ІНФОРМАЦІЮ!!!Колега.
ВідповістиВидалити