Сто тисяч не тільки у класика!


Дорогі колеги!
Шанувальники і
відвідувачі Бібліопросторів!

Колектив бібліотеки-філії№3 щиро вдячний Вам
за увагу до нашого блогу. Запрошуємо долучатися й надсилати інформацію про свої успіхи і досягнення.
Тримаймо зв’язок!

1 коммент.:

Відома і невідома Японія

Японія… Острівна країна, омита водами Тихого океану. Вона перша зустрічає світило з-за морського горизонту й тому носить горде ім’я Країни сонця, що сходить. Національний прапор красномовно підтверджує це зображенням червоної кулі на білому тлі.


Успішний свій розвиток ця країна пов’язує з дієвістю традиційної культури, що послідовно відтворюється від покоління до покоління, не втрачаючи своєї людинотворчої сили.


28 листопада для широкого загалу користувачів бібліотеки-філії№3 відбувся День інформації «Відома і невідома Японія», який відкрився віртуальним переглядом «Шлях до вічної краси. Легенди японського саду».

Звичаї і культура будь-якого народу знаходять свої втілення в одязі. Традиційний одяг Японії надзвичайно красивий і передає дух цієї країни. Цікаво і лаконічно працівники бібліотеки донесли інформацію про види і стилі чоловічого і жіночого одягу батьківщини самураїв. «Феномен кімоно» – таку назву мала інформаційна година. Користувачі і самі власноруч підготували національні костюми – чудові кімоно з яскравими поясами обі.


Креативно бібліотекарі оформили читальну залу  для проведення періодичного меридіану «Хризантема – національний символ Японії». Здавна вважалося, що настій з пелюсток хризантем сприяє зміцненню здоров’я і дарує довголіття. Тому в кожній поважаючій себе родині обов’язково зберігалася склянка з настоянкою з листя і квіток цієї рослини. 9 числа 9 місяця японці відзначають Свято Хризантеми, влаштовуючи грандіозні виставки. Адже в Японії існує більше п’яти тисяч сортів хризантем різних форм і відтінків.
Поважна громада ознайомилася з чудовими прислів’ями і приказками японського народу, в яких відбилися його соціально-історичний та життєвий досвід, багатовікова мудрість.


Для молодшої ланки школярів БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» відбувся казкограй «Чарівні казки країни, де сходить сонце» та майстерня hand made з орігамі «Летючий журавлик щастя».


Слайд-довідка «Суші як мистецтво» надихнула наших користувачів спробувати себе у ролі майстер-шефа. 


Так Галина Бакал провела майстер-клас по приготуванню суші, розповіла про інгредієнти цієї страви та справно виготувала екзотичні, як для українців, смаколики. 


А потім всі присутні мали змогу їх покуштувати.



1 коммент.:

Забути Голодомор – забути милосердя

                 


25 листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв Голодомору. Цього року він проходить під гаслом «Голодомор – помста за свободу, помста за революцію». Жалобні акції відбуваються у 32 країнах.


«Урожай 1933 року подекуди видався невиданий, ніби казковий: важкі колоски гнули стебло. А жати було нікому. Бо народ страшно вирідів.  Хліборобів домучено, ті, що не вмерли, більшістю на землі валялися: зовсім опухлі!» – писав Василь Барка у повісті «Жовтий князь».


Те, що спіткало Україну на початку 30-х років ХХ сторіччя, ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Людиноненависницький більшовицький режим вирішив голодом поставити народ на коліна, змусити його будувати «квітучий комунізм» – на кістках. Щонайменше сім мільйонів осіб загинуло внаслідок штучного Голоду в Україні протягом 1932-33 років. У це неможливо повірити, але навесні 1933, коли настав пік Голоду, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тисяч, щогодини 1 тисяча, щохвилини 17 людей.
Голодомор був помстою сталінського режиму за волелюбність українців. Найбільше постраждали незернові лісостепові регіони – сучасні Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська області.
Починаючи з 1998-го в Україні на Державному рівні вшановують жертв Голодоморів – в останню суботу листопада.


24 листопада в бібліотеці-філії №3 пройшла година-сум «Забути Голодомор – забути милосердя», яку відвідали і поважна громада, і учні молодшої ланки БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК».
Бібліотекарі підготували викладку художньої та науково-публіцистичної літератури, зробили коментований перегляд.
Широкому загалу користувачів  бібліотеки в читальній залі представлена виставка ілюстративних робіт «Кольором і словом» художниці Олени Климчук у техніці воскової графіки по книзі лауреата Шевченківської премії В’ячеслава Медвідя "Кров по соломі".



У рамках програми «Нове й передове з газет і журналів» до кожного масового заходу працівники бібліотеки готують тематичну підбірку періодичних видань. Сьогодні були представлені часописи «Країна».


Присутні переглянули фрагменти документального фільму Едуарда Лозового «Великий голод», поділилися споминами своїх рідних про жахливі страшні події. Бо голод був тільки там, де українці становили більшість населення.


Нині вже ніхто не забороняє говорити про нього. Навпаки, українці прагнуть відновити в пам’яті й передати правду про страшну трагедію.
Нехай світло наших свічок буде знаком скорботи по невинно убієнних!


                                                    


                                              

1 коммент.:

Революція, що змінила країну



Тісна робота поєднує бібліотеку-філію №3 та бібліотеку навчального закладу ДНЗБ ПТУ ім. П.Р. Поповича.  Для студентської аудиторії 23 листопада о 8 годині ранку в актовій залі відбувся віртуально-інформаційний огляд «Революція, що змінила країну». День Гідності та Свободи є утвердженням в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутнього поколінь об’єктивної інформації про доленосні події. 


Окрема група студентів була запрошена до бібліотеки училища для ознайомлення з художніми та публіцистичними виданнями українських авторів, що відобразили події на Сході України. Це книги Сергія Лойко, Марії Семенченко, Інни Золотухіної,  Марка Рудневича, Сергія Пономаренко, Олександра Виговського, Андрія Зелінського, Романа Зиненко.


 Юнаки переглянули документальний відеоролик «Їм у віках судилося безсмертя», створений колективом БНВО «ЗОШ №15 – ДЮСОК». 
Реальні люди, реальні події…



0 коммент.:

Хто став героєм – не може вмерти


Як увіковічнити пам’ять про трагічні події періоду Революції Гідності. Відповідь на це питання шукають ще відтоді, коли люди стояли на вулиці. 

За статистикою участь у Євромайдані взяли чотири мільйони українців з усіх регіонів країни. Це люди різного статусу і доходів, різного освітнього рівня і віросповідань, прихильники різних партій та громадських рухів. Їх усіх об’єднало прагнення позбутися рабства минулого, яке і надалі нав’язував клан Януковича, та повернутися в Європейський дім. Адже ментально українці, як писав Вольтер, завжди прагнули свободи і бути європейцями.
22 листопада у нашій бібліотеці відбулася година патріотичної літератури «Хто став героєм – не може вмерти», на яку була запрошена юнь БВЗШ№1, вихованці ДНЗ БПТУ ім.П.Р.Поповича, викладач Марина Василенко, бібліотекар Наталія Глабець. Працівники книгозбірні представили вражаючу стендову презентацію «Сторінками Революції Гідності», на якій відображені яскраві світлини листопадових подій 2013 року з часопису «Країна».

Більше двадцяти книг бібліотекарі рекомендували прочитати молоді, коментований перегляд якої і зробили. Уважно і стримано старшокласники прослухали літературну композицію «Душа України», яку підготувала викладач ДНЗ БПТУ ім.П.Р.Поповича Марина Іванівна. Це її власні вірші. Поезії читала сама пані Марина та її вихованці.

Гасло «Воля або смерть», з яким стояв Майдан, – не порожні слова. На нього люди вийшли не за Європу і не проти влади. Вони вийшли за право розпоряджатися своєю долею. Щоб відстояти свою гідність. 


Тому замість того, щоб триматися подалі від смертельної небезпеки, масово йшли під кулі і своєю присутністю забезпечили перемогу.
Незважаючи на втрати, наша країна вистоїть, вирветься з обіймів «страшного» брата і піде своїм шляхом. Ми переможемо!!!


0 коммент.:

Оксана Забужко видала нову повість!

Пов’язане зображення


12 оповідань і повістей увійшли до збірки «Після третього дзвінка вхід до зали забороняється»Оксани Забужко, написані у 1982-2017 роках. «Тут фантазійні, казкові, міфологічні, репортажно-реалістичні твори. Дуже різні. Але всі вони певною мірою є діагностикою доби, в якій живемо", – розповідає 57-річна письменниця. Це не просто добірка випадкових творів, в їхньому розташуванні є сюжет. 
Збірка вийшла у київському видавництві «Комора». 

0 коммент.:

Тим, хто не зневірився – живим і полеглим!


20 листопада для юнацької аудиторії БВЗШ№1 відбулася презентація книги нотаток «Війна кличе. Стань переможцем» бійця добровольчого батальйону особливого призначення «Золоті ворота», члена «Легіону свободи» Петра Билини.


Цей твір про правду, у якому немає нічого хвилевого, нічого епізодичного, нічого вигаданого, нічого вторинного – все взаємозалежне й сильне у своїй правді: гіркій і солодкій, приреченій і невмирущій, глибокій і очевидній. Це нотатки людини, яка знає про сучасну російсько-українську війну не з телебачення, газет та Інтернету, а відчула на собі всю її сутність зсередини, з окопів та бліндажів передової. Спокійне споглядання воєнних подій, свідком і учасником яких у 2014-2015 роках випало стати авторові цих нотаток – це джерело для проникливих роздумів над долею нашої країни, подіями її минулого та сьогодення.


Це книга-щоденник створена автором з упорядкованих нотаток у військово-польових умовах, що містить роздуми, описи подій, що відбувалися з паном Петром на теренах Луганщини: містах Сєвєродонецьку, Лисичанську, Щасті, селищах Біла гора, Кримське, де він проходив військову службу і боронив Україну від окупантів у 2014-2015 роках.


Як розповів Петро Билина, він взяв на війну майже 20 блокнотів, що носив із собою у кишені, і коли була змога, робив певні нотатки, які згодом перетворилися на військовий щоденник, а з рештою – й у книгу, яка мала тернистий шлях від видавництва до видавництва, перш ніж побачити світ у поліграфічному виданні. 


У цьому щоденнику є не лише розповіді про події, що сталися у певну дату, а багато роздумів про українську національну ідею, провідну роль української мови.



Опісля присутні поставили автору запитання, на які він охоче дав відповіді, мали змогу придбати книгу з підписом автора. А ті, кого зацікавить цей військовий щоденник, можуть звернутися до бібліотеки-філії№3. Книга чекає на вас.





0 коммент.:

Бахчисарай – «місто п’яти століть»

Результат пошуку зображень за запитом "фото бахчисарай"

Бахчисарай (крим. Bağçasaray) — місто в Криму, розташований на північно-західному схилі Кримських гір, в долині річки Чурук-Су («гнила вода»).

У перекладі з кримськотатарьскої мови назва міста означає «палац-сад» або «палац в саду» (bağça — сад, saray — палац). Бахчисарай вперше згадується в письмових джерелах від 1502 р.
В середньовіччі на місці Бахчисараю знаходилось татарське поселення Ескі-Юрт, розташоване на караванному шляху Херсонес-Перекоп. В 15 ст. на його місці було засновано Бахчисарай, де планувалося побудувати Ханський палац.
Турботами ханів Гіреїв до 17 ст. Бахчисарай перетворився на процвітаюче місто гірського Криму. Велике для того часу поселення мало необхідні умови для комфортного життя. Понад 6 тисяч жителів користувалися лазнями та водопроводом, який наповнював чистою водою 150 колодязів. Бахчисарай був столицею Кримського ханства до 1783 р. 
За свою архітектурну різноликість та багате історичне минуле Бахчисарай отримав назву «Місто п’яти століть».

20 листопада до нашої книгозбірні на віртуальну історичну мандрівку «Бахчисарай – місто п’яти століть» завітали старшокласники БВЗШ№1. Бібліотекарі розповіли юнацтву про історію міста, легенду про його заснування та визначні пам’ятки: ханський палац Хансарай, мечеть Тахтали-Джамі, Свято-Успенський чоловічий монастир, печерне місто Чуфут-Кале. Також присутні дізналися про кримськотатарського просвітителя, письменника, педагога, культурного та громадсько-політичного діяча Ісмаїла Гаспринського, прослухали уривок з оповідання Михайла Коцюбинського «Під мінаретами», яке він написав після відвідин Бахчисараю.

0 коммент.:

Кажуть не поталанить, як чорний кіт дорогу перебіжить




Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
М. Вінграновський

17 листопада бібліотекарі завітали до 1-А ( класовод Ольга Шинкарук),



 2-В (класовод Тетяна Осипенко)


 та 3-В (класовод Наталія Бортяна) 


класів БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» на тематичну інформ- парасольку «Кажуть не поталанить, як чорний кіт дорогу перебіжить». Чому саме в цей день ми говоримо про наших домашніх улюбленців? А тому, що починаючи з 2007 року жителі Італії відзначають День захисту чорних котів, а  в 2009 році його відзначили й в Україні – місто Львів.







Чи замислювались люди коли- небудь, чому такий звір, як кіт, вже протягом багатьох років живе поруч з нами?  Історія  виникнення котів дуже цікава. До родини  котячих належать леви, тигри, пуми. Батьківщиною  котів скоріш за все була  Північна  Африка, а найперші їх предки – дикі булані коти,  які легко піддавалися одомашненню. Вони в першу чергу родоначальники  єгипетських котів. Незважаючи на всі суперечки вчені дотримуються єдиної думки в тому, що приручення котів могло  розпочатися лише після виникнення землеробства.
У будь-якому випадку, незважаючи на розвиток науки та історії, кіт був  і залишається однією з найзагадковіших і цікавих для вивчення істот. Про  них є багато прикмет. У Стародавньому Єгипті кицьок вважали священними. У Британії чорний кіт, влаштувавшись на ганку будинку, віщує добробут і щастя. В Ірландії і Шотландії – це тварина, що входить в будинок і привертає везіння його мешканцям. Згідно з американською народною прикметою чорний кіт, що з’явився на порозі будинку не принесе біди, якщо його не прогнати, а навпаки, приголубити і чимось нагодувати. Вважають , що тоді фортуна повернеться обличчям і в усьому буде успіх.
 У давнину було прийнято запускати в новий дім першим кота.
 Школярики дуже зворушливо розповіли про своїх домашніх  улюбленців — котиків  різної породи.


Разом з бібліотекарем вивчили вірш Миколи Вінграновського «Іде кіт через лід…»  та прочитали оповідання Оксани Іваненко «Котенятко няв-няв».
Серед учнів школи було проведено бліц- опитування, де  діти сказали, що вони мають, або дуже хочуть завести чорного котика.



0 коммент.: