Забути Голодомор – забути милосердя

                 


25 листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв Голодомору. Цього року він проходить під гаслом «Голодомор – помста за свободу, помста за революцію». Жалобні акції відбуваються у 32 країнах.


«Урожай 1933 року подекуди видався невиданий, ніби казковий: важкі колоски гнули стебло. А жати було нікому. Бо народ страшно вирідів.  Хліборобів домучено, ті, що не вмерли, більшістю на землі валялися: зовсім опухлі!» – писав Василь Барка у повісті «Жовтий князь».


Те, що спіткало Україну на початку 30-х років ХХ сторіччя, ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Людиноненависницький більшовицький режим вирішив голодом поставити народ на коліна, змусити його будувати «квітучий комунізм» – на кістках. Щонайменше сім мільйонів осіб загинуло внаслідок штучного Голоду в Україні протягом 1932-33 років. У це неможливо повірити, але навесні 1933, коли настав пік Голоду, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тисяч, щогодини 1 тисяча, щохвилини 17 людей.
Голодомор був помстою сталінського режиму за волелюбність українців. Найбільше постраждали незернові лісостепові регіони – сучасні Київська, Черкаська, Полтавська, Харківська області.
Починаючи з 1998-го в Україні на Державному рівні вшановують жертв Голодоморів – в останню суботу листопада.


24 листопада в бібліотеці-філії №3 пройшла година-сум «Забути Голодомор – забути милосердя», яку відвідали і поважна громада, і учні молодшої ланки БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК».
Бібліотекарі підготували викладку художньої та науково-публіцистичної літератури, зробили коментований перегляд.
Широкому загалу користувачів  бібліотеки в читальній залі представлена виставка ілюстративних робіт «Кольором і словом» художниці Олени Климчук у техніці воскової графіки по книзі лауреата Шевченківської премії В’ячеслава Медвідя "Кров по соломі".



У рамках програми «Нове й передове з газет і журналів» до кожного масового заходу працівники бібліотеки готують тематичну підбірку періодичних видань. Сьогодні були представлені часописи «Країна».


Присутні переглянули фрагменти документального фільму Едуарда Лозового «Великий голод», поділилися споминами своїх рідних про жахливі страшні події. Бо голод був тільки там, де українці становили більшість населення.


Нині вже ніхто не забороняє говорити про нього. Навпаки, українці прагнуть відновити в пам’яті й передати правду про страшну трагедію.
Нехай світло наших свічок буде знаком скорботи по невинно убієнних!


                                                    


                                              

1 коментар:

  1. Дякуємо за тематичну підбірку.Було цікаво і сумно водночас.

    ВідповістиВидалити