То на свято Водохреща віще небо воду хрестить!



18 січня поринути у справжній етно-скетч «То на святе Водохреща віще небо воду хрестить!» учням 4-В класу (класовод Наталія Бортяна)


 та групі продовженого дня учнів 3-4-х класів БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» (вчитель Світлана Поліщук)


 допомагала бібліотекар Юлія Сидоренко.


 Школярам було цікаво слухати історію про одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу, яке відзначають 19 січня. Цього дня Іван Хреститель охрестив у річці Йордан Ісуса Христа, після чого сталося Богоявлення – Ісус оголосив себе Спасителем.
Святкування Водохреща починається напередодні, так само, як на Різдво та Щедрий вечір. Сьогодні Голодна кутя, де столі присутні обов’язково кутя, узвар та інші пісні страви.


Учні записали рецепт «Сластьони», відомий ще з часів козаччини, коли на базарах працювали жінки-сластьонниці.


 На свято Водохреща мами і бабусі приготують смачний десерт.


На заході дітлахи дізналися, що існує традиція після вечері «проганяти кутю», тому з нетерпінням чекають вечора.
А завтра вони разом з батьками наберуть цілющої води.

Хай свята водичка
скропить ваші личка
і окропить ззовні
щоб були здорові!

Скропить всю родину
щоб жили щасливо!
Колись на світанні
сам Христос
хрестився
у річці Йордані!


0 коммент.:

Мандруємо Францією

2018-2019 навчальний рік – Рік французької мови в Україні. В нашій уяві з Францією пов’язані різні асоціації. Та саме вона – одна з найцікавіших країн світу. Багата своєю історією, культурою, загадково-казковими пейзажами та затишними містами.


17 січня фахівці книгозбірні №3 для дев’ятикласників БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» (вчитель французької мови Тамара Юхимець) підготували слайд-бесіду «Мандруємо Францією». Бібліотекарі акцентували увагу присутніх на природних пам’ятках Франції, її символах, традиціях, сучасному країни.


Розпочали подорож із Нормандії, від протоки Ла-Манш. Біля міста Сен-Мало натрапили  на «восьме диво світу» – замок Мон-Сен-Мішель. Він розташований на острові, але двічі на добу, під час відпливу, вода відступає. Мон-Сен-Мішель вважають найцікавішим місцем Франції після Парижу.


Зазирнули на південний захід – до Аквітанії, де вздовж океану простягнулися Ланди. Раніше ця історична область мала назву Гасконь, і саме тут письменник Дюма поселив свого д’Артаньяна.
А далі на схід! В гори! Вогези, Юра, Альпи, головна вершина яких – Монблан («Біла гора»). У школярів назва асоціювалася з солодким смаколиком концерну «Рошен».


Відвідали і Середземноморське узбережжя Франції – порт Марсель, виноградники і лавандові поля Провансу, численні курорти Лазурового берега, заповідник Камарг, де серед очеретяних боліт пасуться напівдикі табуни білих коней. Це особлива порода, яку місцеві мешканці бережуть і якою пишаються.


Проїхали Францію з півночі на південь. Потім старшокласники розгадали мудру крутиголовку, дізналися чимало цікавих фактів про країну, переглянули відеоролик «Про Францію і французів». Захоплююча мандрівка відбулася!



0 коммент.:

До нас у гості завітай, книгу з святом привітай

Результат пошуку зображень за запитом "фото письменник анатолій костецький"Анатолій Костецький… Це улюбленець дітвори. Він служив дитячій літературі більше 30 років і за цей час встиг подарувати понад 50 художніх творів. Ті книги – це велике художнє Дитяче містечко, у якому живуть хлопчики та дівчатка, як і в житті, з найрізноманітнішими характерами. Письменник умів розмовляти зі своїми малими читачами про складні життєві проблеми з повною серйозністю чи гумором, але неодмінно із любов’ю та повагою. Він майстерно поєднував дитячі мрії та фантазії з реальним світом. Мабуть, тому, що й сам у дитинстві мав велику мрію.
Пов’язане зображення
Майже тисячу віршів написав Анатолій Костецький. У прозі письменник надав перевагу жанру повісті-казки, яка на його думку повинна виховувати школярів добром, щирістю і правдою.
Особливе місце займають фантастично-пригодницькі повісті. Одна із них – повість-жарт «Суперклей Христофора Тюлькіна, або «Вас викрито – здавайтесь!». У 2019 цій книзі виповнюється 35 років.



14 січня для книголюбів, учнів 4-А класу БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК», фахівці книгозбірні підготували бібліофреш «До нас у гості завітай, книгу з святом привітай». Виявляється і у книг бувають іменини. 


Бібліотекарі ознайомили школярів із життєвим і творчим шляхом письменника, його творами. Ну, а далі почали «відкривати» дітям таємниці старого сараю, знайомили з головним героєм книги Христофором Тюлькіним та його другом Васьком, надсекретним агентом іноземної розвідки Z-003, електронним роботом-горобцем, лейтенантом міліції Якимом Євдокименком, котрий швидко зумів викрити злочин агента Z-003, бо він мав намір викрасти суперклей Христофора Тюлькіна… 


Герої повісті потрапляють у різні непередбачені ситуації, але діють так, що виходять переможцями. 


Хочете зазнати разом із ними найнеймовірніших пригод, політати в мрійливих снах і, щоб про це ніхто-ніхто не знав, крім вас самих. Тоді приєднуйтесь! Книга-ювіляр чекає на вас! Бо промовляє до дітей голосом любові співця дитячих таємниць.




0 коммент.:

Українська жар-птиця

Взимку, що не день – то привід до свята. І враження від усіх див, сюрпризів та відпочинку у колі друзів грітимуть душу увесь наступний рік. Такі незабутні враження залишаться в учнів 5-6-х класів БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК», які прийшли до книгозбірні №3 на арт-мозаїку «Українська жар-птиця», присвячену 110-й річниці від дня народження української народної художниці Марії Приймаченко.


12 січня 1908 року в селі Болотня Іванківського району в сім’ї теслі та вишивальниці Авксентія і Параски Приймаченків народилася дівчинка, яку назвали Марією. Так на Київщині засіяла зоря майбутнього народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, визнаної майстрині Марії Приймаченко. 


Такими словами розпочали розповідь про мисткиню бібліотекарі. Доля послала дівчині непросте життя, зате подарувала неоціненний скарб – хист до малювання.



У читальній залі для широкого загалу користувачів представлена виставка-вшанування «Той дивосвіт і сяє, і живе». Звичайно, в центрі уваги школярів опинився альбом робіт Марії Приймаченко. 


Художниця-самоук наче синтезувала досвід багатьох поколінь народних майстрів, а її творчість стала згустком емоційних вражень і від казок, і від легенд, і від самого життя. В її роботах знайшли втілення ще язичницькі образи фантастичних чудовиськ і птахів, що сягають глибин слов’янської міфології. 


І кожна робота, чи то зворушливий «Зелений слон» у дитячому кашкетику, щемливо ніжна (пам’ять про чоловіка) «Калинонько моя», загадкова «Пава на хмелю», добра «Прийшли до лева гості», поетична «Кукурудзяний голуб на калині», філософсько-мудра «Цей звір горобців ловив» та інші торкали якісь потаємні в душі струни. Це і є загадка великого таланту великої жінки Марії Приймаченко.



0 коммент.:

Вільна енциклопедія

Пов’язане зображення

10 січня 2001 року відбувся вихід у світ Wikipedia як частини «Нупедії». Через 5 днів Wikipedia стала самостійним сайтом. Вікіпедія загальнодоступна вільна багатомовна онлайн-енциклопедія, якою опікується неприбуткова організація «Фонд Вікімедія». Вікіпедія – п’ятий за популярністю веб-сайт у світі. Назва утворена від слів «вікі» (технології для створення сайтів) та «енциклопедія». Засновниками вікіпедії є Ларрі Сенгер та Джиммі Вейлз. За обсягом відомостей і тематикою Вікіпедію вважають найповнішою енциклопедією, яку коли-небудь створювали за всю історію людства.

0 коммент.:

Геній, якого не зрозуміли

Результат пошуку зображень за запитом "фото параджанов"Народився в Грузії, але все своє життя працював на благо розвитку українського кіно, син потомків антикварів, який створив власну унікальну кінематографічну мову. Це все відомий режисер Сергій Параджанов. 
Сам про себе режисер казав, що він: "вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в'язниці за український націоналізм". 9 грудня виповнилося 95 років від дня народження цього велета українського кінематографу.
Результат пошуку зображень за запитом "фото параджанов"
Пов’язане зображення"Культовий" режисер "культових" 1960-х років, один із найвидатніших митців ХХ ст., Сергій Параджанов, творець поетичного кіно, цілковито належав епосі нонконформізму, якою насправді була епоха українського шістдесятництва. Проте нинішнє суспільство знає про нього радше з легенд і коротких біографічних довідок, аніж з очевидних документальних джерел.
 Хоча найяскравіше уявлення про Параджанова-митця дає екранізація твору М. Коцюбинського "Тіні забутих предків": її художньо-мистецька цінність переживе покоління.
Для видатного генія не стало перепоною і незаконне і зовсім безпідставне ув'язнення за простий жарт під час одного з інтерв'ю. Він збирав на тюремному дворі квіти, кору, робив з них колажі й надсилав у листах друзям. На фользі від молочних пляшок гравюрував портрети. Фольгу заливав смолою, і виходили "талери Параджанова" із зображенням Петра I, Хмельницького, Пушкіна, Гоголя. Для свого сусіда по камері, котрий помирав, він виготовив з мішковини плащаницю з біблійними сюжетами...
Пов’язане зображення
Тільки завдяки світовій кампанії протесту і проханню Луї Арагона (який заснував Міжнародний комітет з визволення Параджанова) про звільнення режисера до Л. І. Брежнєва, яке підписали Франсуа Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселіні, Мікеладжело Антоніоні, Параджанов був звільнений з-під ув'язнення 30 грудня 1977 року.
Сергія Йосиповича вважали "генієм" та "маестро" його друзі – світові митці Федеріко Фелліні, Мікеладжело Антоніоні, Жан-Люк Годар, Анджей Вайда, Ів Сен Лоран, Андрій Тарковський та інші.

Пов’язане зображенняСучасники митця зазначають, що "Йому не дозволялося бути собою, йому взагалі не дозволяли бути, бо для генія бути це діяти, творити життя ...". Але впертий вірменин не здавався… Сергієві пощастило зібрати навколо себе винятково талановитих творців: художника Георгія Якутовича, оператора Юрія Іллєнка (який через ідейні суперечки ледь не стрілявся з Параджановим), акторів Івана Миколайчука, Ларису Кадочникову та композитора Мирослава Скорика. За допомогою такої команди "Тіні забутих предків" отримали безліч нагород, серед яких: спеціальна премія журі на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1966). 

Пов’язане зображенняАле першими фільм відзначили за кордоном (де він демонструвався під назвою "Вогнені кола"): у 1965 році на фестивалі у Мар-дель-Платі, Аргентина, у Римі, у 1966 – в Салоніках, Греції. Параджанову надсилали свої вітання Фелліні, Антоніоні, Куросава, а польський режисер Анджей Вайда став перед Параджановим на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр. Вже 2010 року сербський режисер Емір Кустуріца назвав "Тіні забутих предків" найкращою картиною у світі.
Щодо звинувачення в українському націоналізмі Сергій Параджанов відповідав: "я не український націоналіст, я геній".

0 коммент.:

Магічні казки Китаю



9 січня для учнів 1-4-х класів БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» в бібліотеці-філії №3




 та  груп «Калина» і «Ягідка»  в ДНЗ №29 «Барвінок» пройшли голосні читання «Магічні казки Китаю».


2019 рік оголошено  Роком Китаю в Україні.


 З метою популяризації фольклору однієї з найдавніших держав 
бібліотекар  Юлія Сидоренко познайомила дітей з китайськими народними казками.


 Згадки про них знаходимо в різноманітних писемних пам’ятках, що дійшли до нашого часу крізь віки і тисячоліття.


 Так у Китаї в ХІІ столітті до нашої ери була відомою збірка казок «Шан- Хої-Кінг».
В жителів Китаю з давніх давен разом з повсякденними турботами, в хвилини перепочинку, було бажання мріяти про життя краще і привільніше. Намалювати, хоч в уяві, картини чудесних перетворень, які можуть статися, коли втрутяться чарівні сили і принесуть людям щастя, радість і достаток.
 Школярикам дуже сподобалися казки «Дівчина-півонія» про роботящого Баочжу і добру, вдячну  дівчину- півонію та «Пензлик Маляна» про бідного і водночас талановитого  та винахідливого хлопця, який переміг злого і жадібного імператора.



Всезнайкам-дошкільникам були цікаві казки про тварин та птахів «Жаба і тигр», «Чому сова кричить тільки вночі».


Малятам було  важливо дізнатись, що китайці вважають царем звірів тигра, а не лева, адже в інших країнах такої честі заслужив тільки лев. А в буйних тропічних китайських лісах господарюють тигри.


В чарівних казках китайців усі події відбуваються поруч, у рідних, знайомих усім місцях. І так хочеться вірити, ніби це не казка, не чиясь фантазія, а сама дійсність.


Дітлахи  хотіли слухати і слухати казки Китаю, бо вони справді мають магічну силу.








0 коммент.: