Рядки її – неповторність, яка зворушує
серце людське, надихаючи нашу душу і совість. Вона завжди пише що хоче, і то
про найважливіше: від дивовижних віршів про кохання, «Марусі Чурай» і «Берестечка»
до розібраних на цитати прозових «Записок українського самашедшого».
Лауреат Державної премії імені Тараса
Шевченка, Ліна Костенко – з числа моральних авторитетів нації, які приймають
далеко не кожну нагороду і не з кожних рук. 19 березня – нагода низько
вклонитися великому Поету епохи, чиє ім’я стало символом національної честі та
гідності.
Афоризми Ліни Костенко:
«Моя любове. Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не роби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!»
«Там, де в жінок не розвинуте почуття
честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка».
«Шкода, що в жінках так швидко вмирає
Ассоль».
«Коли в людини є народ, тоді вона уже
людина».
«А ви думали, що Україна так просто.
Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії.
На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В
умовах сучасного світу їй немає ціни».
«Ми унікальна нація. У нас хліборобів
морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у
вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є».
«Нації вмирають не від інфаркту,
спочатку в них відбирає мову».
«Людям не те що позакладало вуха –
людям позакладало душі».
«Єдиний, хто не втомлюється, – час. А
ми – живі, нам треба поспішати».
«Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна».
«Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!».
0 коммент.: