"Важкий час - це завжди мій час"

Рядки її – неповторність, яка зворушує серце людське, надихаючи нашу душу і совість. Вона завжди пише що хоче, і то про найважливіше: від дивовижних віршів про кохання, «Марусі Чурай» і «Берестечка» до розібраних на цитати прозових «Записок українського самашедшого».

Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, Ліна Костенко – з числа моральних авторитетів нації, які приймають далеко не кожну нагороду і не з кожних рук. 19 березня – нагода низько вклонитися великому Поету епохи, чиє ім’я стало символом національної честі та гідності.

Афоризми Ліни Костенко:

«Моя любове. Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не роби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!»

«Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка».

«Шкода, що в жінках так швидко вмирає Ассоль».

«Коли в людини є народ, тоді вона уже людина».

«А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

«Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є».

«Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирає мову».

«Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі».

«Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати».

«Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна».

«Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!».