Шановні колеги, дорогі друзі та шанувальники!

Колектив бібліотеки-філії№3

вітає вас із Великодніми Святами!

Бажаємо вам міцного здоров’я,

миру в ваших душах і благополуччя!

Звістка радісна лунає –

Світ Ісуса величає

Великоднім дзвоном, співом,

Чистим серцем, повним віри.

Ясних, добрих сподівань –

Великодніх вам вітань!

                         Великдень

Красне сонце на Великдень грає-виграє.

У родинах українських свято настає!

Гучні дзвони Великодні чути там і тут,

Бо Христос воскрес сьогодні – веселиться люд!

В кошику смачненька Паска, писанка й м’ясце…

Нехай щира Божа ласка мир нам принесе…

Йде до Храму вся родина. Свічечки горять…

І слова молитви линуть… Божа благодать…

Христос воскрес! – промовляють і чують в отвіт:

Воістину! Воскресінням він врятує світ!

                                                          Тетяна Строкач

 Великдень – дуже давнє свято, яке символізувало прихід весни, тепла, господарського  сезону. Християни ж вклали у цей день інший сенс і відзначають його у зв’язку з Воскресінням  Христа. Світле Свято Великодня – це найважливіше, найголовніше православне свято. Символами Пасхи є усе, що символізує Вічне Життя, Оновлення та Світло.

25 квітня бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко провела етномандрівку  «Незвичайний день сьогодні, день святковий – Великодній» з читачами-учнями 6-Б класу (класний керівник Наталія Бадзюх)

 та 7-В класу (класний керівник Олена Головань)

БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК».

Школярам  було цікаво дізнатися про походження назви Великдень,традиції писанкарства, чим відрізняється  писанка від крашанки, яке значення мають сакральні знаки писанки та про те, що орнаменти писанки були знаком спілкування наших пращурів з природою і Всесвітом. Орнаменти – це магічні символи сонця, води,  землі, богині Берегині, Дерева Життя.
 Бібліотекар розповіла, що в нашому регіоні  на привітання: «Христос Воскрес!» відповідають: «Воістину Воскрес!», а в Прикарпатті вітаються словами: «Слава Ісусу Христу», а відповідають: «Навіки слава Богу».

Юлія Петрівна наголосила, що в великодньому кошику обов’язково має бути паска,   крашанки, ковбаса, сир, сіль, хрін, часник, шинка, сало. А прийшовши додому, святковий сніданок розпочинають свяченим. Першою їдять крашанку, що є символом Воскресіння, народження нового життя, оновлення та вічного відродження. Потім їдять  паску, що символізує Вічне Життя.

В читачів-учнів 3-А класу (класовод Тетяна Кавун),

3-В класу (класовод Тетяна Осипенко),

 4-В класу  (класовод Наталія Бортяна),

  2-А класу (класний керівник Ольга  Шинкарук),

 2-В класу (класовод Галина Чувпіліна)

 чистий четвер видався художнім. Діти поринули в атмосферу мистецтва. Проявивши фантазію, вони розмалювали яскраві  великодні малюнки, які будуть їм подарунком на свято.

Нехай це величне свято наповнить серце світлими почуттями надії і любові, дарує щастя та добро. Радості, здоров’я, добробуту і благополуччя всім, хто мешкає на нашій Землі. Хай малинові дзвони Великодня принесуть у вашу оселю радість, віру надію і любов.

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

Останній тиждень перед Великоднем називають Страсним, або Великим, бо, за церковним вченням, тоді відбувалися страсті Хрестові.

Найважливіші дні Страсного тижня починаються від четверга. До цього дня все подвір'я і хата, господарські прибудови, хліви, кошари повинні бути приведені до ладу. У світлицях вивішують святкові рушники, килими, а в давнину розмальовували піч і стіни. 

Чистий четвер – день весняного очищення. До сходу сонця все повинно бути чистим і виглядати по-святковому. Згідно Святого Письма, у цей день Ісус Христос терпів великі муки. З терновим вінцем на голові і важким хрестом на плечах Він піднімався на Голгофу, де Його мали розіп'яти.

Увечері того дня у церквах читають “страсті” – 12 уривків з Євангелій, у яких розповідається про муки і терпіння Сина Божого. Люди при цьому тримають запалену свічку, яку після відправи запаленою несуть додому. Страсну свічку запалювали при важких хворобах, стихійних лихах і тоді, коли помирала людина. Пасічники йшли з нею до вуликів. Побутував і такий звичай: принісши додому страсну свічку, вся сім'я сідала вечеряти. Робили це мовчки, подумки розмірковуючи про страждання Ісуса Христа. Їли сім пісних страв. Неодмінно поминали у молитвах померлих. 

Того дня, за повір'ями, досвідком ворон виносить з гнізда своїх дітей до річки купатися. Той, хто раніше скупається від воронят, протягом року не хворітиме. Особливо в таке вірили люди старшого віку. Обов'язково купали дітей, мов тих “воронят”.

За Чистим четвергом приходить Велика (Страсна) п'ятниця – день смерті Ісуса Христа. У церквах виносять плащаницю для поклоніння вірним. Замовкають аж до Великодня церковні дзвони. Кажуть, що у цей день з туги перестають співати пташки. 

На Страсну п'ятницю господині починають пекти паски. Кожна з них знала, що випікання паски – своєрідне священодійство, під час якого людина духовно і морально очищається. До роботи слід приступати без злих помислів, у святковому вбранні.

Майстри домальовували останні писанки. Хоча, за традицією, писанкарством перестають займатися у Чистий четвер. 

Завершується Білий тиждень (ще одна назва Страсного тижня) Страсною суботою, Великодньою (Передвеликодньою) суботою, коли роблять крашанки і лаштують великодні кошики. У цей день починають їх святити. Та, кажуть, найсмачніша паска, освячена саме на Великдень.

Великдень асоціюється у нас з різнокольоровими яйцями, пасками і, навіть, з кроликом. Відомо, що пасхальний кролик є символом Великодня в Канаді і США, деяких країнах Європи. Діти цих країн вірять в казкову історію про те, що пасхальний кролик ховає у свою нірку різнокольорові шоколадні яйця. А свої гостинці приносить тільки хорошим і вихованим дітям, про що цілий рік йому розповідають їхні батьки.

Існує ще кілька легенд появи пасхального кролика. Одна з них свідчить, що під час Великого Потопу, коли ковчег плив по хвилях, він натикнувся на вершину гори, і в днищі утворився пролом. І потонув би ковчег, якби не кролик, який заткнув діру своїм хвостиком. І ось в пам’ять про хоробру тваринку народилися казкові історії.

Як би там не було, а великодній кролик завойовує симпатії у дітей по всій землі та поступово входить і в нашу традицію.

Сьогодні для учнів ГПД 3-4 класів БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» в бібліотеці пройшов майстер-клас з виготовлення пасхального кролика-підставки. 

Кожна дитина зможе прикрасити родинний Великодній стіл власноруч виготовленим витвором, або ж зробить гарний подарунок своїм рідним, друзям.

2019 – рік Китаю в Україні. 17 квітня у бібліотеці-філії№3 для широкого загалу користувачів відбувся День інформації «Китай загадковий та непередбачуваний».

У читальній залі бібліотекарі оформили книжкову виставку «Китай здалека і зблизька», на якій представлені різножанрові друковані видання та часописи.

Учні 6-А класу БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» (класний керівник Людмила Музичук) ознайомилися з творчістю уславленого дуету китайської поезії Лі Бо і Ду Фу «Життя як диво».

 Він пройшов у формі літературної мозаїки, де тісно переплелися вірші з біографічними фактами життя поетів.

Провідний бібліотекар Наталія Добровольська для дев’ятикласників БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» підготувала і провела бібліоанонс «Освітні замальовки з Піднебесної, або Як навчають у Китаї». 

Старшокласники з цікавістю сприйняли інформацію про систему навчання в Китаї, його структуру, організацію відпочинку, раціональне розділення навчального дня за рівнем навантаження. Вони переглянули відеоролики про китайську унікальність системи освіти.

Допитливі чомучки, учні 3-Б класу (класовод Людмила Бараненко) БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК», завітали на інформаційну скарбничку «Спасибі китайцям», яку підготувала провідний бібліотекар Тетяна Драбинко. 

Школярі були приємно здивовані звичними речами щоденного вжитку, які прийшли до нас з Китаю: папір і сірники, морозиво і зубна щітка, виделка і лапша, парасолька і компас, шовк і пельмені.

Для учнів 3-Г класу БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК» (класовод Олеся Бойко) відбулася гра-мандрівка за давньою китайською історією «Добро без розуму». Зі звичайної школи діти потрапили у «Школа доброти». Адже і добро варто робити з розумом. Розум без добра – погано. Однак і добро без розуму не краще. З чого ж починається дорога добра? А починається вона зі ставлення кожної людини до оточуючого світу.

Після обговорення казки діти згадували про свої добрі вчинки та своїх однокласників. Пригадали, кого нещодавно образили. Знаходили спосіб вибачитися.

Під час мозкового штурму «Інтерв’ю» учні дізналися, чого ніколи не зробить добра людина.

Весело пройшла гра «Торбинка доброти». Людські чесноти, близькі до добра, складали в торбинку, щоб взяти з собою в життєву дорогу. 

Записані негативні риси характеру поклали в «сміттєвий мішечок» і зав’язали, щоб вони ніколи не торкнулися дитячих сердечок.

«Магічний барабан», привезений із самого Китаю, кожного, хто брав його в руки, перетворював на доброго чарівника. 

«Якби я став чарівником, я зробив би …», – так починали свою розповідь школярі.

Всі згодилися з тим, що потрібно жити так, щоб людям було добре поряд з вами. Пісня кота Леопольда «Якщо добрий ти» лише підняла гарний настрій учасників заходу.

День інформації пройшов насичено та змістовно.

Не живе ледачій – де кипить робота,

Не кується слово – там, де твань болота,

Не ростуть з граніту – пагінці багаті,

Не вживеться зрада – там, де правда в хаті,

Не снується тиша – в серці молодому,

Не спадають сльози  - з весняного грому,

Не бажає мати зла своїй дитині,

Не всихає річка, де трава в долині.

Розкопаю гору та посію рожу,

Для людського щастя – слово дам сторожу,

Пагінці зрощу я в щирому привіті.

А для чого ж, брате, існувати в світі?

                                       Андрій Малишко, 1960

Розбудова  держави завжди була справою відповідальною. Її неможливо здійснювати без міцного духовного підґрунтя. Шанобливе ставлення до державних символів, виховання патріотичних почуттів і гордості за власну країну є важливою сходинкою в закладенні духовних основ державності.

 З метою поглиблення знань та інтересів школярів до державних символів України, до вивчення історії та  культури українського народу, формування патріотизму для учнів 6-Б класу( класний керівник Наталія Бадзюх) БНВО «ЗОШ № 15-ДЮСОК»  15 квітня бібліотека-філія №3 провела геральдичну подорож «Символи моєї країни».

 Бібліотекарі розповіли цікаві історії гербів, що сягають глибокої давнини. Герб  кожної країни – символ влади, знак держави. 

Найдавніший зі знаків, котрий дійшов до наших днів і широко 
використовується сьогодні, є тризуб. Важко  визначити точно, коли він з’явився. У Київській Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зображення спершу з’являється на печатці Святослава Ігоревича. Згодом він карбується і на срібних монетах великого князя Володимира. Існують багато версій, які пояснюють  походження тризуба. Так вершок скіпетра візантійських монархів увінчувався фігурою подібної форми. Тризуб  пов’язують, як з релігійною емблематикою, так  і з матеріальною сферою життя людини. Очевидно, люди використовували знаряддя, яке нагадувало тризуб. Воно допомагало полювати, ловити рибу, обробляти землю. Подолавши довгий, тернистий шлях, лише у1992 році, після відновлення української державності, Верховна Рада України затвердила зображення золотого тризуба на синьому тлі малим Державним гербом України.

Діти дізналися про герби  міст України –  Києва, Львова, рідного міста Біла Церква. Школярам сподобалася легенда про зображення герба Корчак, до якого належав рід  графів Браницьких.

Тож поважаймо свій народ, свою землю, яка є найкращою в світі. 
Любімо Україну, пишаймося її символами. Наш патріотизм, любов до історії, сприяє зміцненню наших душ.