У Білій Церкві осінь (Слово поета)

У Білій Церкві осінь

Сьогодні я зустріла гарну панну,

Володарку, царівну – справжнє диво!

В тонкій вуалі з білого туману,

У капелюшку – модну і вродливу.

Сьогодні я зустріла пані Осінь,

Таку розкішну, осяйну, величну!

У сонячному місті, що над Россю,

Гуляла Діва – ніжна й поетична.

У Білій Церкві Осінь чепурилась,

Розсипала намисто з горобини,

Замріялась, в люстерко задивилась,

Плела мереживо із павутини…

Все місто в золоті, в багрянці, в сонці!

Так віртуозно Осінь владарює!

Тепло дарує кожному віконцю

І романтичний настрій всім дарує.

В моєму місті пише вона вірші,

Малює теплі, лагідні картини,

То вітерцем війне, мов заколише,

То в синє небо хмаркою полине.

Яка краса в парку «Олександрія»!

Пухнастий килим з листя, тиша, спокій…

Дуби і клени в позолоті мріють,

Скидають шати в роздумах глибоких…

Мені сьогодні Осінь наспівала

Про моє місто, що найкраще в світі.

Каштанів у торбинку назбирала,

Посмикала вербиченьку за віти.

А ще вона мені розповідала,

Що літо вже у вирій відлітає.

Тепленькі рукавички ось придбала,

Сказала, що на зиму вже чекає.

Ми Осінню ще довго гомоніли,

Ділились таємницями у тиші…

Алеями, бульварами ходили,

А потім з нею ми писали вірші.

                           Наталія Кузьмічова