tag:blogger.com,1999:blog-26390197220812083142024-03-19T10:06:00.080+02:00БібліопросториБібліотека філія №3 КЗ БМР Білоцерківська міська ЦБС ім.П.Красножона Київської обл.Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.comBlogger1763125tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-56218542685700633432024-03-01T15:14:00.008+02:002024-03-03T13:51:30.030+02:00Генрі Водсворт Лонгфелло (1807 – 1882) – американський поет<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhVNHO1iw109moBRY2tJ0IoFoL5jj046tbRqBqrK5C_QJBXXiuKyECFG2I1ybbCEH3nYHvcnAKdEFGuKH-Khs8icWZfYCTDy76HPtUNOJk6qzXeUCk_x6KHfKzTZVOCrkQXhQXyRyGiFwZaTwRcc1VM3eEsakYGxwk95AKAVD9jPmdyUN8XstGqA0nEvGEz" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="345" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhVNHO1iw109moBRY2tJ0IoFoL5jj046tbRqBqrK5C_QJBXXiuKyECFG2I1ybbCEH3nYHvcnAKdEFGuKH-Khs8icWZfYCTDy76HPtUNOJk6qzXeUCk_x6KHfKzTZVOCrkQXhQXyRyGiFwZaTwRcc1VM3eEsakYGxwk95AKAVD9jPmdyUN8XstGqA0nEvGEz=w464-h640" width="464" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><br /></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Слава до Генрі
Лонгфелло прийшла ще за життя. На батьківщині його книги видавалися
мільйонними<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>накладами – для видавничої
практики Х</span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">I</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Х століття це було неймовірно. Вірші Лонгфелло були
перекладені вісімнадцятьма мовами! Українською мовою «Пісню про Гайявату»<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>перекладали Панас Мирний, Олександр Олесь,
Костянтин Шмиговський, Іван Драч. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Генрі Водсворт
Лонгфелло народився 27 лютого 1807 року у Портленді, невеличкому портовому
містечку на північно-східному узбережжі Америки в родині адвоката. В історії
його роду по материнській лінії були предки, які 1632 року одними з перших
прибули до берегів Нової Англії (як називали тоді Америку) і стали її
засновниками. Митець отримав чудову освіту в приватних школах<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>та одному з найкращих коледжів того часу –
Боудойнському. У студентські роки<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Лонгфелло
виявив надзвичайні здібності щодо гуманітарних наук.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Одразу після
закінчення коледжу йому запропонували місце професора кафедри іноземних мов. На
той час письменник вільно володів шістьма мовами і читав іще чотирма. Тоді ж
він уперше відвідав Європу, що здавна приваблювала його як найбагатша скарбниця
давньої культури, мудрості й краси, де провів три роки. Юнак слухав<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>лекції в Геттінгемському університеті,
відвідав Італію, Іспанію, Францію, Англію, Голландію, Швейцарію. Після
повернення Лонгфелло почав<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>викладати
іноземні мови у тому ж коледжі, у котрому навчався. Близько двадцятьох років
(1835 – 1854) Лонгфелло був професором кафедри європейських мов Гарвардського
університету, а після цього повністю присвятив себе літературній творчості.
Коло його науково-літературних інтересів було досить широким і різноманітним.
Він писав ліричні вірші, поеми, балади, подорожні нариси, складав поетичні
антології, займався перекладами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1955 році
Лонгфелло закінчив роботу над найвизначнішою працею свого життя «Піснею про
Гайявату». Ця епічна поема створена на грунті пам’яток індіанського фольклору.
Поет зібрав і опрацював пісні й легенди, котрі існували серед
північноамериканських індіанців, і розповідали про життя, подвиги, боротьбу
народного героя – легендарного богатиря Гайявати. Поет розповідає про його
дивовижне народження та його величне життя в ім’я щастя свого народу, котрий
прагне йти шляхом добра й правди. Гайявата – особа історична. Він жив у Х</span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">V</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">
сторіччі, походив з племен ірокезів, потім став одним з вождів індіанського
народу. У фольклорних оповідях Гайявата наділений рисами казкового героя. Тому
в інтерпретації Лонгфелло історія Гайявати стає<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>поетичною легендою, чарівною казкою, у котрій фантастичний вимисел
переплітається з народною мудрістю. Герой поеми – особа незвичайна: автор
наділив його чудесною силою, незвичайним розумом і відвагою. Всі свої сили <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>він віддає на благо свого народу – в цьому й полягає образ суто народного героя. Гайявата навчає індіанців необхідним речам
у їхньому житті: майстерності полювання і землеробства, він винаходить
писемність, відкриває таємниці лікарського мистецтва. Він вивчає таємниці
природи, розуміє голоси звірів і птахів, уміє слухати шум вітру, дзюрчання
річки. Поряд з цим у поемі відтворені прекрасні картини природи Північної
Америки, змальовано побут індіанських племен, спосіб їхнього життя. З великою
достовірністю змальовано одіж, зброю, прикраси, що дає змогу відтворити колорит
індіанського життя, відчути правдоподібність. Образи героїв опоетизовані
автором: це відважний і ніжний <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Чайбайабос, простодушний і сміливий Квазінд, струнка
й гнучка Венона, прекрасна Нокоміс. Усі вони енергійні й відважні люди, котрі
прагнуть до щастя і хочуть досягти його. У заключній частині поеми Гайявата
закликає своїх співвітчизників жити у дружбі з білими й прислухатися до їх
мудрих порад. Фінал пісні пронизаний настроями всепрощення.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal" style="line-height: normal; margin-bottom: 0cm;"><span style="color: black; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12pt; mso-fareast-font-family: "Times New Roman"; mso-fareast-language: RU;"> </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; mso-ansi-language: UK;">Помер Генрі Водсворт Лонгфелло </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt;">24 березня 1882
року у Кембриджі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Розповідь про<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>американського поета<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Генрі
Водсворта<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Лонгфелло підготувала
бібліотекар<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бібліотеки-філії №3
Сидоренко Ю</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">. </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Якщо<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бажаєте більше дізнатися про Генрі<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Водсворта Лонгфелло,</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">то завітайте<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до бібліотеки філії №3 або перегляньте
інтернет.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-4481126453091950222024-02-26T15:15:00.005+02:002024-02-27T12:12:22.683+02:00Леся Українка ( справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач, 1871 – 1913) – письменниця, перекладачка, культурна діячка<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjFArMTVOLeW0jYjVmheq7KO_LjIQuKkdQLXgTQCtQYn2lqQqrvPNtyNGvG9p4xycKTyLbM5uA3CCeplrakyYxh-VBKsfM2mvmtG6NClEBU_HaM5FV-2cuUtAU9hyrcYPTlMuZ-J_kBnXzBHxyPf0hEk4bZOvDwwBfKHdS_mVdZ7rhadFC0nfUl1DJ1EKOg" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="359" data-original-width="226" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjFArMTVOLeW0jYjVmheq7KO_LjIQuKkdQLXgTQCtQYn2lqQqrvPNtyNGvG9p4xycKTyLbM5uA3CCeplrakyYxh-VBKsfM2mvmtG6NClEBU_HaM5FV-2cuUtAU9hyrcYPTlMuZ-J_kBnXzBHxyPf0hEk4bZOvDwwBfKHdS_mVdZ7rhadFC0nfUl1DJ1EKOg=w403-h640" width="403" /></a></div><br /><br /></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Народилася Леся Українка (Лариса Петрівна
Косач) 25 лютого 1871 року в місті Зв’ягель (нині Новоград-Волинський) в родині
відомих українських діячів. Її мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач
(псевдонім Олена Пчілка) дворянка за походженням, поетка і дитяча письменниця.
Вона була активісткою українського жіночого руху, разом з письменницею Наталею
Кобринською видавала альманах «Перший вінок» (1887). Батько, Петро Антонович
Косач, дворянин, юрист, високоосвічена людина. Рідним<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>дядьком письменниці був український публіцист,
історик, філософ, літературознавець і фольклорист, громадський діяч Михайло
Драгоманов. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Леся мала старшого
брата Михайла та молодших – Ольгу, Оксану, Миколу та Ізидору Косачів.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Це потім Леся<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стане великою поетесою, це потім її мужній
голос пролунає на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>всю<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Україною і на весь світ. А поки<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>що росте собі звичайна дівчинка. Не зовсім, правда,
звичайна. Все її цікавить, захоплює, чарує: і чому веселка схожа на барвистий
пояс, і чому пташки по-різному співають, і про що<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>гомонять старезні дуби, що верхів’ям сягають
хмар. Її привітні сірі очі з однаковою теплотою дивилися<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і на сільських діток, що прибігали до неї
бавитися, і на багатьох видатних людей, що бували у їхньому домі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Дитячі роки Лесі проходили
у мальовничому куточку України – на Волині, спочатку в рідному місті, а потім з
перервами в Луцьку і в селі Колодяжне, що під Ковелем.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Улюбленими справами
дівчинки були рукоділля й допомога бабусі під час випікання хліба. Рано
проявилися здібності у Лесі й до навчання. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Леся Українка
отримала домашню освіту: після тяжкої застуди у неї діагностували туберкульоз
кісток (1883 рік), тому саме мати займалася всебічною освітою та лікуванням
дочки, а згодом і підтримкою її творчості. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt;">Лариса Косач
навчилася читати в чотири роки, віршувати почала в дев’ять років, а з
тринадцяти (1884 рік) вже писала вірші («Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє
минуло» та інші), які стараннями матері публікувалися на сторінках галицьких
україномовних часописів «Зоря», «Дзвінок» «Літературно-науковий вісник».</span><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt; mso-spacerun: yes;"> </span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Саме цього року
з’явився і псевдонім «Леся Українка». Псевдонім був фамільним: Лесею Ларису
звали Косачі, а «Українцем» називався в еміграції Михайло Драгоманов, рідний
дядько Лариси.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Леся знала багато
європейських мов: крім слов’янських (української, болгарської, польської),
також французьку, англійську, італійську, давньогрецьку та латину; бралася за
вивчення<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>грузинської, шведської,
іспанської. Багато перекладала, зокрема Байрона, Гейне, Гюго, Свіфта, Шекспіра,
Гомера та інших.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> У 19-літньому віці вона написала для свої сестер
підручник «Стародавня історія східних народів» (опублікований у 1918<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>році). Маючи художній хист, Лариса Косач
деякий час брала уроки в Київській рисувальній школі Олександра Мурашка, звідки
залишилась одна картина олійними фарбами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Літературна
діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х років 19 століття, коли
Косачі переїхали до Києва: в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла
до літературного гуртка «Плеяда». Впродовж 1893 – 1902 років у Львові було
опубліковано три поетичних збірки, протягом 1903 – 1913 років поетка написала
понад сотню віршів, з яких половина за <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>її життя не була надрукована. У другій
половині 90-х років 19 століття Леся Українка звернулася до драматургії. У
першій її драмі «Блакитна троянда» (1896) показано життя української
інтелігенції. Широко використовуючи теми й образи світової літератури, вона
розвинула новий жанр – драматичну поему. Серед створених нею драматичних поем
найбільш відомі «Одержима» (1901), «На руїнах» (1904), «В катакомбах» (1905),
«Бояриня» (1910). До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Лісова
пісня» (1911), «Камінний господар» (1912), «Оргія» (1913).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Окреме місце в
літературній спадщині Лесі Українки займала мистецька проза. Перші
оповідання<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>з сільського життя («Святий
вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов’язані з народними піснями. У жанрі
казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Метелик».
Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль»<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і «Приязнь».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Упродовж всього
життя Леся Українка цікавилася українським фольклором. Вона знала близько 500
народних пісень і сама була визначним носієм фольклору. Її перша
фольклористична праця «Купала на Волині» була опублікована в 1891 році. Під час
перебування в Карпатах поетка записувала гуцульські мелодії, у 1903 році вона
видала збірник «Дитячі гри, пісні, казки»; наступного 1904-го в неї був задум
видати «Народні пісні до танцю» (54 тексти).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Леся Українка була
ініціатором видання українського героїчного епосу. У 1908 році вона записала на
фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщини Г. Гончаренка. Композитор М. Лисенко
зробив 30 записів веснянок і обжинкових<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>пісень з її голосу; 225 пісень увійшли<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>до книги «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки», яку впорядкував і
видав у 1913 році її чоловік – український музикознавець-фольклорист Климент
Квітка.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У
червні 1906 року Леся Українка була обрана до правління київської<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою.
Після 1907 року Леся Українка через прогресуючу хворобу була змушена жити
переважно за межами України. Датовані 1913-м, останнім роком життя, твори
свідчать, що Лесю Українку не лишають роздуми про громадянські обов’язки митця,
його творчий подвиг. Свій ліро-епічний триптих – «Що дасть нам силу?», «Орфеєве
чудо», «Про велета» письменниця присвятила І. Франкові<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і надіслала до ювілейного збірника на його
честь.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Останні роки Лесі
Українки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту та на Кавказ. Разом з
чоловіком вона продовжувала працювати над збиранням фольклору; на кошт подружжя
було організовано етнографічну експедицію українського фольклориста,
музикознавця Філарета Колесси, під час якої зроблено одні з перших аудіозаписів
кобзарів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Померла Леся
Українка 1 серпня 1913 року в Сурамі<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>(Грузія). Похована на Байковому кладовищі в Києві.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
українську письменницю, перекладачку, фольклористку, культурну діячку Лесю
Українку підготувала<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бібліотекар
бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо маєте бажання
більш детально ознайомитися з творчістю<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Лесі Українки, то завітайте до бібліотеки філії №3 або перегляньте
інтернет.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 12pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-91606214619051014492024-02-11T15:54:00.004+02:002024-02-11T16:20:38.392+02:00Гнат Гаврилович Яременко (1874 –1915) – український маляр і графік<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhnRadysNAe0ucMeJ8MpBWErzdkdJ6Twmn2W0Zqutj50hC0yr7dyK0yA3IgrZnUW0Rpx-rxvQhHjhS9EeSw3eKqHDCsKCxSAFu_K5vdrHbEaOQDQLMBmQwjKtUz8ojjbDPwQDFNZ-af2u-LJpV_-n3QoFrt_0I72apZ3EZaieKZTBYOEBOaizRsuED4_YUX" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="150" data-original-width="126" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhnRadysNAe0ucMeJ8MpBWErzdkdJ6Twmn2W0Zqutj50hC0yr7dyK0yA3IgrZnUW0Rpx-rxvQhHjhS9EeSw3eKqHDCsKCxSAFu_K5vdrHbEaOQDQLMBmQwjKtUz8ojjbDPwQDFNZ-af2u-LJpV_-n3QoFrt_0I72apZ3EZaieKZTBYOEBOaizRsuED4_YUX=w539-h640" width="539" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Серед українських художників, які творили на
рубежі<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ХIХ – ХХ століть ім’я Гната
Гавриловича Яременка незаслужено забуте<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>і в мистецтвознавчій науці майже невідоме. Однак його творча спадщина,
повністю ще не вивчена, дозволяє говорити про нього як про цікавого і
своєрідного художника<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Народився Гнат Гаврилович Яременко 9 лютого 1874
року у містечку Бахмач Конотопського повіту у бідній козацькій родині. Батьки
займались сільським господарством. Гнат був дванадцятою дитиною в родині, і
тому йому дозволялося більше, ніж іншим дітям. Проявляючи потяг до малювання,
хлопчик цікавився книгами, його вражали ікони в домі батьків. Згодом, коли
підріс, бажання малювати стало ще більшим. Хлопець малював, де тільки можна і
чим тільки можна. Малюнки з’являлись на запітнілому вікні, на стінах вибіленої
хати, на парканах, на дверях сараїв, за що мав великі неприємності.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">З дитинства у нього
була скалічена ліва рука, і тому виконувати сільськогосподарську роботу не міг.
</span><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Гната
найняли до станційного буфету. Помивши посуд, на казанах намалював поважних
пасажирів, що чекали поїзда. За цю витівку малий втратив роботу. Потім його
віддали в помічники майстру, що фарбував дахи. Одного разу, ідучи додому,
на паркані зобразив поважного поміщика на коні.</span><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"> </span><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Пан
впізнав себе, і майстер прогнав Гната. </span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt;">Мати вирішила повести хлопця в Києво-Печерську Лавру
на прощу, а там – може Бог зцілить руку.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Під час
перебування в Києві неня зробила спробу влаштувати сина на навчання, але з неї
тільки посміялися, порадивши хлопчині замітати на вулиці. Але<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>правду каже народне прислів’я, що світ не без
добрих людей. Випадково дві художниці побачили малюнки Гната і залишили його в
іконописній школі при Лаврі. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Пізніше Гнат Яременко вступив у Київську малювальну
школу, засновану у 1875 році випускником Академії мистецтв<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Миколою Мурашком.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">У 1895 році, закінчивши Київську<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>школу малювання, Гнат у складі найкращих учнів
був рекомендований на навчання до Петербурзької Академії<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>мистецтв. Склавши з успіхом іспити, хлопець
був зарахований до учбового закладу лише вільним слухачем, бо не мав загальної
освіти. Учителем в Академії у нього був видатний художник В. Маковський. У 1897
році навчання було перервано через відсутність коштів. У 1899 році Гнат робить
спробу ще раз вступити на навчання, але йому не вдається. І тільки 1900 року
Рада Академії дозволила йому продовжити здобувати освіту.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Провчився в Петербурзі Гнат Гаврилович до 1904 року.
<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>За цей час багато працював. Так, влітку
1899 –1900 роках Яременко разом з Мурашком та Соколовим розписували церкву під
Черніговом в поміщиці Рігельман, а в 1899 – 1902 роках – церкву в селі Курінь.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Після закінчення Академії мистецтв Гнат Яременко
дістав запрошення на роботу в Мінське комерційне училище. Маючи<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>академічну освіту, зробив багато, щоб підняти
престиж образотворчого мистецтва. У 1909 році вже існував створений ним невеличкий
краєзнавчий музей. За дев’ять років, які<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>прожив Гнат Гаврилович у білоруському місті, він декілька разів
організовував<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>виставки, запрошуючи на
них художників з різних міст. На одну з таких виставок митець виставив 36
картин та етюдів.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У 1913 році
повернувся на Україну і деякий час працював викладачем графічних мистецтв у
Сумському комерційному училищі. Постійні нестатки і непосильна праця підірвали
здоров’я художника.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Помер Гнат Гаврилович Яременко у Сумах 8 серпня 1915
року. Похований у Бахмачі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Художник залишив після себе велику спадщину. Із
щоденника, який знаходиться в Конотопському краєзнавчому музеї, відомо, що ним
було написано 144 роботи, 86 з них – релігійного змісту. Широко відомі такі
його картини, як «Автопортрет» (1897 – 1899), «З життя <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>сходу» (1903), «Портрет дружини» (1912), «Володимирська
гірка», (1900), «Село прокинулось» (1905) та інші.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Окрім образотворчого мистецтва, Гнат Гаврилович
захоплювався музикою, українськими народними піснями, театром, писав вірші про
своє життя.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Творчість Гната Яременка є славною сторінкою в
історії української культури.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Розповідь про
українського маляра і графіка Гната <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Яременка підготувала бібліотекар<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Якщо бажаєте
більше дізнатися про митця, то завітайте</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">до
бібліотеки-філії №3<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>або перегляньте в
інтернеті.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-77034373833479557512024-01-14T16:02:00.004+02:002024-01-14T16:10:56.409+02:00Марія Оксентіївна Примаченко – українська народна художниця<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhNTz-MxV8qki8WARFdtyDnIQcmvWjOGa1k-hKvJvWjqo6-yqUsuZqAABs5DZIzd-fbbLju3aSNdWpWafxJWB-EAyXBxtDeROUvJEfInG-JiRJEWpxgg_FpE5oYPp99dNiZBzr-DD8jE1N0KRkJ4NlXxDxCzbbbIvAzoTfMWN7mTJuTUw8f_OrmDfSTfU6o" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="512" data-original-width="455" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhNTz-MxV8qki8WARFdtyDnIQcmvWjOGa1k-hKvJvWjqo6-yqUsuZqAABs5DZIzd-fbbLju3aSNdWpWafxJWB-EAyXBxtDeROUvJEfInG-JiRJEWpxgg_FpE5oYPp99dNiZBzr-DD8jE1N0KRkJ4NlXxDxCzbbbIvAzoTfMWN7mTJuTUw8f_OrmDfSTfU6o=w568-h640" width="568" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Марія Примаченко – одна з найвизначніших українських
художниць. Її<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>творчість означують як «наївне
мистецтво».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Народилася Марія Оксентіївна Примаченко 12 січня
1909 року в селі Болотня на Київщині у родині визнаної майстрині-вишивальниці
Параски Василівни та теслі Оксентія Григоровича (майстрував дворові огорожі у
вигляді стилізованих головкатих зображень). Бабуся художниці розмальовувала
писанки. Марія навчилася від мами майстерності вишивання і носила власноруч
вишиті сорочки. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"> Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою.
Коли дівчинці було сім років, вона важко перехворіла поліомієлітом, після чого
мала слабке здоров’я та не могла допомагати батькам на полі. Після <span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>хвороби
в неї загострився зір, слух і спостережливість до світу. Відтоді Марія
Примаченко почала малювати. Її талант ще в дитинстві не залишився непоміченим.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Починалося все це так, – згадує художниця. –
<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Якось біля хати, над річкою, на
заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала
його в пелену і розмалювала нашу хату…». <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену
руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити. Дивувалися,
радили вчитися.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Певну художню
освіту Марії Оксентіївні вдалося отримати завдяки майстрині-ткалі з Києва
Тетяні Флору.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">У 1936 році <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вона запросила <span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Марію у
Київ на навчання у центральні експериментальні майстерні при Київському музеї
українського мистецтва. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt;">Там творчість Марії стала більш різноманітною: малювала,
вишивала, захопилася керамікою. Того ж року колекцію картин Марії Примаченко
виставляли у європейських містах. 1936 року експериментальну майстерню
реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Щоправда, після закінчення навчання, Марія залишила
Київ і повернулася в рідне село.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Марія пізнала щастя любові і щастя материнства – син
Федір. Син Примаченко також став художником в жанрі «наївного мистецтва».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Джерела її натхнення в настінних хатніх розписах, в
орнаментальному та пісенному багатстві прийняла з колисковою матері. Примаченко
ввібрала розмаїту школу народного мистецтва, багатовікову культуру народу: від
медяників у вигляді фантастичних звірів, весільних виробів з тіста, якими
славилася вона в селі, і старовинних тканин, килимів, вишивок, вибійок.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Померла Марія Оксентіївна Примаченко 18 серпня 1997
року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Розповідь про українську народну художницю Марію
Оксентіївну Примаченко підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю.
П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Якщо бажаєте більше дізнатися про мисткиню, то
завітайте до бібліотеки філії №3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-86224009700994907922023-12-25T13:14:00.004+02:002023-12-25T13:27:20.815+02:00Різдво Христове<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEi-04qPUZI-8gL_mQJN5VTbQZ_E7bULSbFGUcMdb7o5h2r4c9l5_pgiHB6YyNGhnum3do3WNsc-u3jgoBkS1zQmMVnZmdbE8QlIGswISIpOlujQz1zGaBaBnwPIlGYik5i_JmsGXB0FRIjkvwNuoXiDXgJ5EEukKOBRBaruGxdNr2TZeTIr_7y-3Qf-GrK3" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="1279" data-original-width="1920" height="426" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEi-04qPUZI-8gL_mQJN5VTbQZ_E7bULSbFGUcMdb7o5h2r4c9l5_pgiHB6YyNGhnum3do3WNsc-u3jgoBkS1zQmMVnZmdbE8QlIGswISIpOlujQz1zGaBaBnwPIlGYik5i_JmsGXB0FRIjkvwNuoXiDXgJ5EEukKOBRBaruGxdNr2TZeTIr_7y-3Qf-GrK3=w640-h426" width="640" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt;">Найбільш широко і урочисто, як і інші народи світу,
відзначають українці християнське свято народження Ісуса Христа.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Цього року українці будуть святкувати <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>його 25 грудня.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">За традицією Святвечір відбувається напередодні
Різдва.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Святвечір в Україні – це особливий час, сповнений
духовності та<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>давніх традицій, які
живуть у серцях українців впродовж століть. Відзначають його у переддень Різдва
Христового, 24 грудня, коли, згідно з народним віруванням, небеса найближче до
землі, а світло Вифлеємської зірки, що вказувало мудрецям шлях <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до новонародженого Ісуса, наповнює серця людей
надією та любов’ю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Вечір<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>напередодні Різдва (Коляда, Святий вечір) називався ще «Багатою кутею».
До нього ретельно готувалися. Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском
заглянув у хату крізь замерзлу шибку, господиня приступала до праці. Першою
магічною дією було добування нового вогню. Господиня діставала з покуття
кремінь і кресало, які останні дванадцять<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>день лежали під образами. Вона перехрестилася тричі, і ставши обличчям
до схід-сонця, викресала «новий вогонь». Цим вогнем <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вона розтоплювала в печі дванадцять полін, що
їх припасали та сушили дванадцять днів останнього місяця.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Господиня пов’язувалася хусткою, засукувала рукава і
починала готувати дванадцять пісних страв. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Зазвичай це пісний борщ, каші, бобові, риба,
мед, сухофрукти та багато іншого. Головне місце на святковому столі займає<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>кутя – святкова каша з родзинками, перетертим
маком і медом.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">До святкової вечері готувалися заздалегідь. На
покуті, під образами, розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею і
узваром. На підлогу стелили солому або сіно, які виносили з хати на третій день
Різдва і палили біля воріт на дорозі або в садку. Скрутнями із різдвяної соломи
обв’язували фруктові дерева, щоб вони краще родили наступного року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У цей день заведено прикрашати оселю рушниками та
солом’яними павучками.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Протягом всього дня напередодні Різдва не можна було
їсти, доки на небі не зійде перша вечірня зірка, що знаменувала собою
народження Христа. Святкова трапеза мала урочистий характер .<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Столу, за
яким збиралася вся сім’я, належала важлива роль. За традицією, його
притрушували соломою, по кутках клали часник, а потім покривали скатертиною, на
яку і виставлялася святкова вечеря.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Під вечір до хати вносили дідуха – обжинкового
снопа, якого на радість дітям розцяцьковували цукерками, різнокольоровими
стрічками. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Свята вечеря розпочинається молитвою. Запалюють
Різдвяну свічку, що символізує душі предків, а також зірки, які з’явилися на
небі, коли народився Ісус Христос. На вечерю збирається вся родина. Прийнято,
де б хто був, повертатися у цей час до домівки, щоб наступний<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>рік був нерозлучним.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">По вечері дітей виряджали до родичів і близьких з
дарунками й кутею. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Особливою традицією українського<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Різдва<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>є колядки – веселі пісні на релігійну тематику. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Святкування самого Різдва починається від самого
ранку. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Українці зустрічають це велике свято словами «Христос
народився!» і чують у відповідь «Славімо Його!». Святкування переважно
проходить у родинному колі. Святковий стіл завжди щедрий, вже не пісний.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Ще один важливий символ Різдва – вертеп. Деякі
історики впевнені, що українці вже у ХVII столітті виставляли на Різдво
вертепну драму. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Інформацію про Різдво Христове підготувала
бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Якщо бажаєте більше дізнатися про історію Різдва
Христового, то завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p><br /><p></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-44252670597320107712023-12-17T16:00:00.001+02:002023-12-17T16:15:04.322+02:00Микола Дмитрович Леонтович (1877 – 1921) – український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, громадський діяч<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjVeHptwovGJqiwGB6V_fWsed2aGRt8_3LH8dYl36Xve1faUYSLut2lPt2xFQeB3Q_nFbzDYku0P0rrtKuZTQms9W19M8DGOdKH4nJCMH6qxoAROfqsmZgImGDhlQ2SY5eqLEn80zM32eF1-FfCqUzsLa_SFhxuOfwpgBlaXF1Zcf8nCFlmRkMpJUTnhDLq" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="360" data-original-width="240" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjVeHptwovGJqiwGB6V_fWsed2aGRt8_3LH8dYl36Xve1faUYSLut2lPt2xFQeB3Q_nFbzDYku0P0rrtKuZTQms9W19M8DGOdKH4nJCMH6qxoAROfqsmZgImGDhlQ2SY5eqLEn80zM32eF1-FfCqUzsLa_SFhxuOfwpgBlaXF1Zcf8nCFlmRkMpJUTnhDLq=w427-h640" width="427" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Микола Дмитрович Леонтович народився 13 грудня 1877
року в селі Селевинці, присілку села Монастирок Брацлавського повіту
Немирівської<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>волості Подільської
губернії у родині сільського священника.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Він був первістком у згодом багатодітній родині.
Батько, Дмитро Феофанович Леонтович, походив із сім’ї родових служителів
церкви, але, як і його дід-прадід, поєднував виконання духовних відправ з
учителюванням.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Раннє дитинство Миколки минуло в селі Шершні Тиврівської
волості, куди на нове місце служби перевели батька влітку 1879 року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Саме в родинному колі хлопчик прилучився до
музичного фольклору та української пісенної творчості. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Батько майбутнього композитора чудово співав, грав
на цитрі, скрипці, гітарі <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>та деякий час
керував хором семінаристів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Мати, Марія Йосипівна, (в дівоцтві Ятвицька), – мала
гарний голос і часто співала українські народні пісні, брат і сестри також з
дитинства вчилися музики й згодом стали співаками та музикантами. В домі часто
влаштовувалися музичні вечори. Малий Миколка не лише полюбив слухати, а згодом
і виконувати пісні, а й підбирав народні мелодії на музичних інструментах.Таким
чином, ще до навчання в школі він мав певну музичну підготовку.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Батько, Дмитро Феофанович Леонтович, мріяв про
ґрунтовну світську освіту для старшого сина – у 1887 році віддав його до
підготовчого класу Немирівської гімназії. Але, обтяжений родиною, небагатий
сільський священик був не в змозі платити за його навчання, і з січня
наступного року хлопчик перейшов до першого класу Шаргородського духовного
училища, де <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вихованці утримувалися на
повному пансіоні. У 1892 році, одержавши високі оцінки з нотного співу,
чистописання, географії, грецької мови, юний Леонтович закінчив <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>початкову освіту і в тому ж році продовжив
навчання в Кам’янець-Подільській духовній семінарії.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">1898 року<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Леонтович закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію. Протягом 1898
– 1918 років викладав спів, музику й деякі інші дисципліни у духовних і
світських навчальних закладах Поділля та Донбасу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">1901 року уклав збірку обробок народних пісень для
хорового співу без інструментального супроводу – «Перша збірка пісень з
Поділля»; 1903 року видав «Другу збірку пісень з Поділля». 1904 року одержав
свідоцтво регента. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Товаришував з учнем
Миколи Лисенка, майстром хорової музики Кирилом Стеценком. Керував хором,
кілька разів на рік давав концерти української музики, слухати які приїжджали
гості з Вінниці, Києва, Одеси.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Був головою тульчинської «Просвіти». Від 1909 року
періодично навчався композиції <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у
професора Б. Л. Яворського. 1916 року на запрошення К. Стеценка, П. Козицького,
О. Кошиця разом з хором виконував свої обробки у Києві. У 1918 – 1919 брав
активну участь у розбудові української народної музичної культури – був одним з
організаторів 1-ї Української державної капели, викладав<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у Музичному драматичному інституті імені
Миколи Лисенка, Київській учительській семінарії, на диригентських курсах,
керував хором як диригент. Восени 1919 року заснував музичну школу у Тульчині,
керував самодіяльними хорами, виступав з концертами. У 1919 – 1920 роках <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>працює над першим великим симфонічним твором –
народно-фантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою
Бориса Грінченка.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Автор обробок <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>для хору класичних творів, понад 150
українських народних пісень; хорових пісень; духовних творів; методичних статей.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Одне з центральних місць у творчості Миколи
Леонтовича посідають хори на побутові теми. Вони характерні динамічним розгортанням
сюжету, активною драматизацією подій та образів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Найвищим
досягненням композитора вважають пісні «Щедрик» і «Дударик», в яких Леонтович
досягнув максимальної ритмічної організації. Особливо популярним був і
залишається «Щедрик».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">23 січня 1921 року в селі Марківка загинув
Микола Леонтович.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Розповідь про українського композитора, хорового
диригента, піаніста, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>педагога, громадського
діяча Миколу Дмитровича Леонтовича підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3
Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Якщо бажаєте більше дізнатися про митця, то
завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте в інтернеті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-1822105858881580572023-12-13T14:53:00.002+02:002023-12-13T14:55:27.613+02:00Міжнародний день танго<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhRtoQ_BpailadgA7MY812e0EW-66Qfn4cNAaWtxiK0hkNlnUCb8N-d0M8EAFchaCS6bMhqgAVO23ViL8DXq7x5xxC8zjBB72nqBg-mFu5MzQ2xTEO-IBJMlup-K4JN6C4tZ3yyrOl0IsEifaXKV9W0EnIHEG-2DaTFT_RY0dNGu27adXdYNZfQcpTaKwGe" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="375" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhRtoQ_BpailadgA7MY812e0EW-66Qfn4cNAaWtxiK0hkNlnUCb8N-d0M8EAFchaCS6bMhqgAVO23ViL8DXq7x5xxC8zjBB72nqBg-mFu5MzQ2xTEO-IBJMlup-K4JN6C4tZ3yyrOl0IsEifaXKV9W0EnIHEG-2DaTFT_RY0dNGu27adXdYNZfQcpTaKwGe=w427-h640" width="427" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Для тих, хто полюбляє танці, а особливо танго – цей
день особливий.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">11 грудня, в день народження аргентинського<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>співака і кіноактора, знаменитого «короля
танго» Карлоса<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Гарделя (1887 або1890 –
1935), відзначається Міжнародний день танго – танцю, філософія якого укладена в
протиборстві.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Танго вважається одним із найбільш загадкових
танців, оскільки тільки в ньому зустрічається стриманість, строгість рухів і
при цьому відверта та нестримна пристрасть. Це не звичайний танець – це цілий
світ для двох, який сповнений любов’ю. Танго – танець-імпровізація, в ньому
дуже важливе уміння партнерів почути один<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>одного.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Існує кілька версій про походження танго.
Найпоширеніша з них – що спочатку танець з’явився в портових передмістях
Буенос-Айреса, де на стику ХIХ і ХХ століть <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>зустрілися і сплелися в одне ціле культурні
традиції багатьох країн світу – ритми кубинської хабанери, африканської
кандомби, аргентинської мілонги, іспанського фламенко і деяких інших<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>європейських танців, завезених іноземними
матросами. І хоча в Аргентині це був танець бідних кварталів, танець
іммігрантів, але незабаром ліричне і пристрасне танго зазвучало по всій країні.
<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">В даний час існує навіть декілька видів танго:«мілонгеро» (найбільш близьке до оригінального аргентинського танго), салонне
танго (яке характеризується більшою дистанцією між танцюристами, що дозволяє
використовувати більш різноманітні па), «Liso», або просте танго (відрізняється
певним малюнком без безлічі імпровізацій і складних кроків), « Nuevo», або нове
танго (з безліччю цікавих і складних фігур) і танго «фантазія» (постановочне
танго для змагань і театралізованих виступів).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Сьогодні, танго – танець, який виконують аматори та
професіонали. Напевно, більше<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>не знайти
настільки пристрасний та переповнений емоціями танець.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Інформацію
підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Якщо бажаєте більш детально ознайомитися з
Міжнародним днем танго завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте
інтернет.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p> </o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-82977003067080756262023-12-10T16:42:00.004+02:002023-12-11T13:37:06.202+02:00Волт Дісней (Волтер Елаяс Дісней, 1901 – 1966) – американський художник-мультиплікатор, кінорежисер, актор, сценарист<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEich-2k8Ulunoqsj873x2rNu8XYnR5hlJ59sMdf_ZkaJAX6_W0Rs0Vz0GJSNJ2uDOVCdYYpcpod9vjsXWVW_z_YqJQ6q-x_HQ1zwNkrxwpgQ4d65g5WI9fEymv1YBCTpZsOnZbTbDWlBBFhnyTXGT5vEAClcTJA0NKiBJyhvacJkAEQ9ASUxOUUIVeMSaGO" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="253" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEich-2k8Ulunoqsj873x2rNu8XYnR5hlJ59sMdf_ZkaJAX6_W0Rs0Vz0GJSNJ2uDOVCdYYpcpod9vjsXWVW_z_YqJQ6q-x_HQ1zwNkrxwpgQ4d65g5WI9fEymv1YBCTpZsOnZbTbDWlBBFhnyTXGT5vEAClcTJA0NKiBJyhvacJkAEQ9ASUxOUUIVeMSaGO=w632-h640" width="632" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Історія Волта Діснея могла і не стати відомою. Був
час, коли Волту Діснею не було за що навіть поїсти, а сьогодні його знають у
всьому світі. Він подарував світові десятки
мультиплікаційних шедеврів, серед
них «Міккі Маус», «Кролик Освальд», «Попелюшка», «Забавні симфонії»,
«Піннокіо», «Фантазія», «Бембі» та багато інших.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Творець першого в історії звукового мультфільму,
першого музичного та першого
повнометражного. У своєму надзвичайно напруженому житті Волт Дісней як режисер
зняв 111 фільмів і був продюсером ще 576 кіноробіт. Заслуги Діснея в області
кіномистецтва були відзначені 26- ма преміями «Оскар» та багатьма іншими
нагородами.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">5 грудня далекого 1901 року в сім’ї теслі і
вчительки з Чікаго народився четвертий з п’яти дітей – Волтер Еліас.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Серед його предків були англійці, ірландці й німці.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">На початку ХХ століття в Чікаго прцвітала
злочинність. Діснеї ніяк не могли наважитися на переїзд, однак останньою
краплею стало вбивство поліцейського на сусідній вулиці.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Так чотирирічний Волт опиняється у місті Марселін,
штат Міссурі, де мешкав брат його батька.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Там родина купує невелику ферму. Маленький Волт не
мав тоді ні паперу, ні олівців, а йому так хотілося малювати. Хлопчик знайшов
смолу, палицю, і намалював будинок… <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Всі в місті знали і любили веселого, добродушного
Волтера. Якось літній сусід, доктор Шервуд, заплатив малому 25 центів за
малюнок його коня на клапті паперу.
Дісней пізніше згадуватиме, що саме вдалий малюнок коня містера Шервуда і
наштовхнув його на думку стати художником. Волт
дуже любив малювати, а тому свої перші комікси почав продавати у сім
років. Уже у вісім років батько змушував сина працювати – розносити листи і
рекламу його фірми. Усі гроші батько відбирав, але Волт не скаржився. Через два
роки батько хлопчика захворів тифом. Згодом
він видужав, і родина Діснеїв
знову знялася з місця у пошуках кращого життя. Цього разу вони обрали
Канзас-Сіті. У місті був один прекрасний маєток з розкішним садом та високою
огорожею. Волту, як і всім дітям, хотілося потрапити всередину цього казкового
замку, прогулятися його високими безлюдними кімнатами, помилуватися старовинними картинами. Проте
всі його спроби проникнути на приватну територію закінчувалися невдачами. Тоді
хлопчик поклявся, що коли виросте, обов’язково побудує великий дім для дитячих
ігор. Так, мабуть, і зародилася мрія про Діснейленд, якій судилося здійснитися
через 40 років.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">В дитинстві Волт Дісней, як і його батьки, вчителі
та друзі, вважав, що повинен стати актором. Разом з найкращим другом вони
копіювали смішну ходу Чарлі Чапліна і всі кишенькові гроші витрачали на кіно.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Коли 1918 року через неповноліття Волта не взяли на
військову службу, хлопець записався до Червоного Хреста, де, потрапивши за
океан, рік працював водієм швидкої. Та й тут креативний юнак зумів виділитися.
Його швидку знали всі – ще б пак! – від самого верху і до коліс Волт розмалював
її чудернацьким малюнками. Після повернення Волт вступає до Чиказького
інституту мистецтв, але мріє скоріше вирватися з його тенет і нарешті працювати
самостійно.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> Після
невдалих пошуків роботи художником Діснея зацікавлює мультиплікація. І ось він
раптово вирішує покинути рідний Канзас. З кількома малюнками, готовим
мультфільмом та 40 доларами в кишені він вирушає в Голлівуд.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Розчарувавшись у професії актора Дісней винаймає у свого дядечка гараж та на позичені гроші купує все необхідне для
створення мультфільмів. У якості
партнера чоловік бере свого брата Роя. Так вони започаткували «Дісней Бразерз студіо». З ранку до ночі Волт
працював у гаражі, тож усі побутові проблеми, як от приготування обіду,
вирішував Рой. Волт зазвичай був
невибагливим до їжі, та якось, не стерпівши огидної баланди, влаштував
розгубленому Роєві скандал. Ось тоді обидва чоловіки всерйоз замислились про
одруження. Дуже скоро новоспечена дружина Роя самовіддано варила чоловікам
обіди, а закохана асистентка Волта (його майбутня дружина) Ліліан Баундс легко відмовлялась від зароблених
грошей на благо студії.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Перший мультфільм братів Діснеїв був про дівчинку
Алісу – улюбленого персонажа Волта Діснея з книги «Аліса в країні чудес». 16
жовтня 1923 року брати підписали контракт з дистриб’ютором з НЬю-Йорка Маргарет
Вінклер. Цей день вважають датою заснування «Walt Disney Company». У липні 1925
року Волт Дісней одружився із Ліліан Баундс. У 1933 році у них народилася дочка
Діана Марі Дісней Міллер. Не маючи можливості народити другу дитину, у 1937
році подружжя вдочерили маленьку
дівчинку, давши їй ім’я Шерон Мей Дісней.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У 1927 році величезну популярність отримав фільм
«Кролик Освальд», а його герой відкриває галерею знаменитих персонажів з
фільмів Діснея. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Волт Дісней вигадує нового зіркового персонажа – Міккі Мауса. Мишеня Міккі Мауса, якого
намалював компаньйон Діснея Аб Айверкс, спочатку звали Мортімер. Але дружина
Волта Діснея порадила взяти ім’я простіше – Міккі. Вона вважала, що як Мортімер
він не матиме успіху. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Перші два мультики з цим персонажем не вдалося
продати. У тогочасних кінотеатрах вже був звук, картини Діснеїв були німими.
Волт береться озвучувати свої роботи і – о, диво! – до нього приходить успіх.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> Третій мультфільм з кумедним мишеням вийшов на
екрани 18 листопада 1928 року. Цей день
став початком ери Міккі Мауса. Дуже
скоро Дісней отримує і перший Оскар за серію мультфільмів «Безглузді симфонії».
Тим часом Міккі Маус став настільки популярним, що його зображення було чи не в
кожній сім’ї, де росли діти, і не лише в
Америці, але й у Європі. Згодом Дісней випускає перший кольоровий мультик «Троє
поросят». Діснеївські мультфільми настільки припали до душі мільйонам дітей з
усієї планети, що Волт зважується на повнометражний мультфільм «Білосніжка і
семеро гномів». Мультик став найкасовішим за всю історію мультиплікації. У 1937
році за мультфільм «Білосніжка і семеро гномів» Дісней отримав одну повноцінну
статуетку Оскара і сім маленьких – по числу гномів. Різні видання включають
«Білосніжку і семеро гномів» в списки найкращих мультфільмів всіх часів.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Відвідуючи зі своїми доньками зоопарки та карнавали
і терпляче чекаючи, доки малі веселяться, Дісней піймав себе на думці, що в
Америці немає місця, де б було цікаво і дорослим , і дітям. Чому б не створити
його самому? Перший Діснейленд відкрився
1955 року в Анагаймі, штат Каліфорнія. Грандіозний парк розваг занурював гостей
у чарівний світ мультфільмів Діснея та дивував чудесами техніки – тут можна
було відчути себе посеред джунглів та у підводному царстві. Казковий палац став
місцем відпочинку для всієї сім’ї. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Запорука успіху Діснея у силі волі, відважності та
наполегливості. Дісней умів нести радість людям.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">15 грудня 1966 року Волтер Елаяс Дісней помер в
Лос-Анджелісі. У 1968 році Дісней був посмертно нагороджений найвищою нагородою
США Золотою медаллю Конгресу.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Розповідь про американського
художника-мультиплікатора, кінорежисера, актора, сценариста Волтера Елаяса
Діснея підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Якщо бажаєте більше дізнатися про Волта Діснея, то
завітайте до бібліотеки філії №3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal">
</p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> </span></p><p></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-79841551604657906842023-12-05T12:44:00.003+02:002023-12-05T13:16:51.392+02:00Григорій Квітка-Основ’яненко (1778 – 1843) – український прозаїк, драматург<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgYCYOW9ICw9pIaX5J1umA74gBxpBW2hVeJWJqDzXtZk4xEpk-AZwmCQwg2VO0vQfxa0SmHjUKpHaZhE7HMWHOuytDha2fxDuWECNFGfEPrz5cRzFte_H7kY-xPbjksZzh4JfhLjd8AV_AOHBjZyFnmh2Ys4sYQ8lhTWGP3U1D6Tuy0ZxJYJXyOxBf4JFdh" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="311" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgYCYOW9ICw9pIaX5J1umA74gBxpBW2hVeJWJqDzXtZk4xEpk-AZwmCQwg2VO0vQfxa0SmHjUKpHaZhE7HMWHOuytDha2fxDuWECNFGfEPrz5cRzFte_H7kY-xPbjksZzh4JfhLjd8AV_AOHBjZyFnmh2Ys4sYQ8lhTWGP3U1D6Tuy0ZxJYJXyOxBf4JFdh=w515-h640" width="515" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><br /></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Григорій Федорович
Квітка народився 29 листопада 1778 року в селі<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Основа (звідси і літературний псевдонім Основ’яненко) на околиці Харкова
в сім’ї знатного поміщика-дворянина, який мав багато землі й понад дві сотні
кріпаків. Батько майбутнього письменника, Федір Іванович, належав до
прогресивного дворянства. Він був близько знайомий з Г. С. Сковородою, брав
участь у заснуванні Харківського університету. Мати , Марія Василівна <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>(у дівоцтві – Шидловська) походила з давнього
заможного роду слобідської шляхти Шидловських і, як на свій час, була жінкою
вольовою, вельми освіченою, а стріляла влучніше, аніж більшість чоловіків. Не
дивно, що більшість біографів називали її людиною суворою та владною. На схилі
літ Марія Василівна вдалася до молитовності і воліла збудувати церкву у своєму
маєтку. Батько, Федір Григорович, навпаки, був людиною м’якою та товариською,
але авторитетною і шанованою.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Григорій став
другою дитиною у родині, раніше у 1774, народився його старший<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>брат Андрій.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Пізніше в сім’ї
народилися дочки – Марія, Марія, Єлизавета, Парасковія.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>З дитинства Квітка був хворим і кволим. Дослідники
з’ясували, що немовлям внаслідок дитячої хвороби – епідемічний паратит він
повністю втратив зір. За іншою версією, коли дитині не минуло ще й двох років,
годувальниця необачно зірвала на оці ячмінь і малюк осліп. Як би там не було,
та губернські лікарі та місцеві знахарі нічого заподіяти не могли, аж раптом, у
шестирічному віці, малий прозрів. Зір повернувся після відвідування з мамою
Озерянського храму. Григорій побачив світло, що йшло від ікони Озерянської
Божої Матері й прозрів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Початкову освіту
Григорій Квітка здобув під наглядом<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>свого дядька – настоятиля Курязького монастиря архімандрита Паладія
Квітки, а потім вчився в монастирській школі й закінчив її.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Вихований в дусі
глибокої релігійності Григорій вступив до монастиря, де провів близько десяти
місяців як послушник. Розчарувавшись у монастирському побуті, чернецтва не
прийняв. Залишивши монастир Григорій Квітка брав активну участь у громадському
й культурному житті Харкова. Він багато сил віддав гуманітарній благодійній
діяльності, керував справами благодійного товариства. Г. Квітка виступив
ініціатором заснування Харківського інституту шляхетних панн, де тривалий час
залишався постійним співробітником. Григорій Квітка служив у народному
ополченні (1806 – 1807), був директором Харківського театру (1812), повітовим
ватажком дворянства (1817 – 1828), совісним суддею, головою Харківської палати
кримінального суду. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1833 році в
Харкові завдяки Григорію Квітці відкрито губернську бібліотеку.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Григорій Квітка мав
музичний хист: грав на флейті та фортепіано. Коли Григорій<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Квітка-Основ’яненко знайшов своє справжнє
покликання, йому було вже 40 років, і наступні 25 років свого життя він успішно
поєднував<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>службову діяльність з
літературною. Свої українські твори підписував псевдонімом Грицько
Основ’яненко. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Мова українських
творів Квітки багата багата на приказки, прислів, епітети й стилістичні
звороти. Мова в творах Квітки відповідає відповідає індивідуальним особливостям
дійових осіб: мова статечного господаря відповідає його життєвому досвіду, мова
купців відбиває побут базару й крамниці. В основу<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>своєї творчості письменник поклав мову
приміських селян Харкова й харківських міщан, мову української народної казки й
пісні. Лексика й синтаксис писань Квітки – народні. За Квіткою залишається
неабияке значення в історії української літератури, як творця української
художньої і науково-популярної<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>літератури взагалі і, зокрема, як творця української повісті. Проза
Квітки-Основ’яненка була для свого часу явищем новаторським. Представників
простого народу автор наділяв такими рисами, як релігійність і
патріархальність, розсудливість і доброчесність, щирість і безпосередність у
вияві почуттів. У повісті «Маруся» письменник змалював зворушливу історію
кохання, у якій розкривається душевне багатство, незіпсованість і краса
почуттів простих людей. У повісті «Конотопська відьма» автор майстерно
переосмислив народні демонологічні вірування.<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Марновірству й забобонам письменник протиставив християнську моральність
та раціонально зумовлені правила людського співжиття. Яскравий гумор, добре
збудована оповідь, колоритні образи персонажів – усе це визначило високі
художні якості твору. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Квітка є також
автором цілої низки драматургічних творів. Найбільшу популярність завоювали
його п’єси «Шельменко-денщик» та «Сватання на Гончарівці». У драматургії Квітка
виступив продовжувачем традицій, започаткованих Іваном Котляревським.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Уже коли
письменника не стало, до Харкова надійшов диплом, який засвідчував, що Квітка
став членом Копенгагенського королівського товариства північних антикварів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У червні 1843 року
Квітка захворів запаленням легенів. Помер Григорій Федорович
Квітка-Основ’яненко 20 серпня 1843 року у своєму маєтку на Основі, в якому
провів майже все життя. Відспівували його у Благовіщенському соборі. Ховали
його на Холодногорському цвинтарі. На похорон письменника зібралось майже все
місто.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt;">Розповідь про
українського прозаїка, драматурга Григорія Федоровича Квітку-Основ’яненка
підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.</span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">
</span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо Вас зацікавив
письменник Г. Ф. Квітка-Основ’яненко, то завітайте до бібліотеки філії №3 або
перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><br /></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-63925269753834379572023-12-05T11:45:00.000+02:002023-12-05T11:45:01.069+02:00Іван Нечуй-Левицький (1838 – 1818) – український письменник, етнограф<p> </p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhno9gE_mZb5tJ3EFN5D2BChCUSuPWuo584xqCCU6VisqKu1zQniIHOTYq33iJMHMTrFu5nY3VDT1TNs4b-l2m-Ag68evX8y5hH1RbfGVz27-r5nOQWEXNOfo0JqVB_L87k9natSp2aQYGiJI9e7hnUmj45kN5ZC7E1SmespOTDsOMm_wUBzngGFyjUe9os" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="360" data-original-width="222" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhno9gE_mZb5tJ3EFN5D2BChCUSuPWuo584xqCCU6VisqKu1zQniIHOTYq33iJMHMTrFu5nY3VDT1TNs4b-l2m-Ag68evX8y5hH1RbfGVz27-r5nOQWEXNOfo0JqVB_L87k9natSp2aQYGiJI9e7hnUmj45kN5ZC7E1SmespOTDsOMm_wUBzngGFyjUe9os=w395-h640" width="395" /></a></div><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><br /></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У містечку Стеблеві
(нині Черкаська область) в сім’ї священника<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>25 листопада 1838 року народився Іван Семенович Левицький (літературні
псевдоніми – І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван
Нечуй-Левицький названий, поза сумнівом, на честь прапрадіда Іоанна та інших
Іванів у сім’ї, був найстаршим із дев’яти дітей отця Семена й Ганни. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Із його братів і
сестер пережили раннє дитинство тільки четверо – дві пари двійнят. Амвросій,
який згодом став священником, і названа на честь матері Анна, яка вийшла заміж
за православного священника Григорія Радзієвського, народилися 1842 року.
Дмитро і Федір з’явилися на світ 1849 року, але Дмитро помер у семирічному
віці. Максим народився 1840 року і через сім місяців помер від віспи. Три
доньки – Олександра, Марія й Олена – народилися 1844-го, 1845-го і 1847-го,
жодна не прожила й року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван Нечуй-Левицький
народився, зростав і виховувався в родині, атмосфера в якій була насичена
національним колоритом. Рід І. Нечуя-Левицького – давній український рід, який
поколіннями був пов’язаний зі своїм народом, його стражданням, боротьбою,
надіями<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>та сподіваннями. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Перебравши від
свого батька о. Степана парафію церкви Преображення Господнього, молодий
священник Семен Левицький із дружиною купив окремий будинок неподалік від
церкви, біля урвища над Россю. Нечуй змалював той дім як затишну хатинку.
Згодом батько добудував іще дві кімнати.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Ганна<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Лук’янівна походила з шанованої священницької
родини, її батько Лук’ян Олексійович Трезвинський був священником церкви
Святого Миколая Лебединського жіночого монастиря. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У дитинстві значний
вплив на Івана справила його нянька, баба Мотря. Іванові батьки жили спершу в
тісному приміщенні й діти спали на кухні разом із нянькою. Та знала безліч
пісень і казок, водила малого з собою по весіллях і хрестинах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Семен Степанович
Левицький, батько малого Івана, був людиною освіченою, прогресивних поглядів.
Він любив книгу й мав цілу бібліотеку з друкованих та рукописних книг. Семен
Степанович організував в селі школу для кріпацьких дітей, разом з якими вчив і
своїх синів. Але місцевий поміщик закрив школу, пояснюючи це тим, що не буде
кому працювати на полі якщо всі мужики стануть грамотними.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Семирічного хлопчика<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>батько відвіз у Богуслав до дядька по матері<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Євтропія Лук’яновича Трезвинського, який
вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Здобувши у дядька необхідну
підготовку та знання, він успішно склав іспити і вступив до училища. Там він
опанував латинську, грецьку, церковнослов’янську мови.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Коли Іванові йшов
тринадцятий рік, мати померла (двічі народжувала двійнят і це підірвало її
здоров’я).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після училища в
чотирнадцятилітньому віці вступив до Київської духовної семінарії (1853 –
1859).<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Пізніше він став слухачем
Київської<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>духовної академії (1861 –
1865). Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалював свої знання
самотужки: вивчав французьку та німецьку мови, читав твори української класики,
а також європейських письменників, серед яких Данте, Сервантес, Лесаж,
цікавився творами прогресивних філософів свого часу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Юний магістр богослов’я рішуче відмовився від
духовної кар’єри. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Завершивши навчання,
Іван Нечуй-Левицький тривалий час працював викладачем: учителював у Полтавській
семінарії, у гімназіях Каліша, Седлеця, Кишинева.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1885 році
письменник вийшов у відставку, оселився у Києві. Ведучи досить замкнене життя,
повністю віддався літературній праці.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Початок
літературної діяльності Івана Нечуя-Левицького припав на 60-ті роки. У 70-х –
80-х роках були написані найбільш відомі твори письменника – «Микола Джеря»,
«Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Хмари».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Однією з найбільших
заслуг Івана Семеновича Нечуя-Левицького вважають те, що він у співавторстві
вперше переклав українською мовою найголовнішу книгу християнського світу –
«Біблію» («Святе письмо Старого і Нового Завіту»). Слід зауважити, що повний
переклад «Біблії» українською мовою було розпочато Пантелеймоном Кулішем у 60-х
роках Х</span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">I</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Х століття. Згодом до нього приєднався Іван
Нечуй-Левицький. 1869 року вони залучили до перекладу Івана Пулюя, відомого
вченого-фізика, що мав глибокі знання з богослов’я та знав 15 мов.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1881 році Наукове
товариство імені Шевченка опублікувало у Львові Новий Заповіт у їхньому
перекладі. Праця над Старим Заповітом тривала.<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Та пожежа 1885 року на Кулішевому хуторі Мотронівка знищила рукопис
перекладу Старого Заповіту. Однак перекладачі знову почали працю над перекладом
Старого Заповіту. Завершити переклад уже після смерті П. Куліша довелося Івану
Пулюю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Лише 1903 року
Британське закордонне біблійне товариство видало першу повну українську «Біблію»
(«Святе письмо Старого і Нового Завіту») у перекладі П. Куліша, І.
Нечуя-Левицького, та І. Пулюя. Ця «Біблія» перевидавалася у 1912 році у Відні,
у1921<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і 1930 роках у Берліні, 1947 в
Нью-Йорку та Лондоні. На теренах України, в Києві, цей переклад вперше був
виданий у 2000 році.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Помер Іван
Нечуй-Левицький 15 квітня 1918 року в Києві.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про І. С.
Нечуя-Левицького підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо маєте бажання
більш детально ознайомитися з творчістю письменника І. С. Нечуя-Левицького, то
завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте інтернет про українського
письменника Нечуя-Левицького.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-17368039874986242222023-11-14T13:10:00.000+02:002023-11-14T13:10:28.847+02:00Астрід Ліндгрен (1907 – 2002) – дитяча шведська письменниця<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhoWPXuNoVUEcfRkORclcbebljLMlhiU0qwTBUie_qhlcPt9zPRk_CbFqSM_zP9eAXInOE-c8PkvGrgYI35ax55lFVSUIDg8f_Z7Van2fG-xs279DQP8QBb4E0-WbNWMYeaaQniK3rb8e7PdUKlPM0M_PhKpaFaB9kAemHN43HF6NQJq5pajdZzIdB7c-Ns" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="768" data-original-width="532" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEhoWPXuNoVUEcfRkORclcbebljLMlhiU0qwTBUie_qhlcPt9zPRk_CbFqSM_zP9eAXInOE-c8PkvGrgYI35ax55lFVSUIDg8f_Z7Van2fG-xs279DQP8QBb4E0-WbNWMYeaaQniK3rb8e7PdUKlPM0M_PhKpaFaB9kAemHN43HF6NQJq5pajdZzIdB7c-Ns=w443-h640" width="443" /></a></div><p></p><p class="MsoNormal"><br /></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Повне ім’я
письменниці Астрід Анна Емілія Ліндгрен. Батьківщина Ліндгрен – Швеція. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Астрід Ліндгрен
народилася 14 листопада 1907 року в південній Швеції, на хуторі Нес поблизу
Віммербю у фермерській родині Самуеля Августа і Ганни Еріксонів.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Батьки Астрід
познайомилися в 1888 році на ринку, коли йому було 13 років, а їй 9 років.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Коли Ганні
виповнилося 18 – одружилися, 1906 року народився старший брат Астрід Гуннар
(став членом шведського парламенту). Астрід стала другою дитиною. Пізніше
народилися дві сестри.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Зростала Астрід
серед неповторної краси шведської природи. Дітей у родині змалку привчали до
праці. Вони допомагали вести домашнє господарство – носили дорослим у поле їжу,
пололи грядки, годували курей. Але був у них час і на гру та розваги. Діти із
задоволенням лазили по деревах, дахах, грали в ігри, фантазували. І тому ці
роки залишили по собі стільки чудових спогадів, що згодом вони стали основою
для написання багатьох майбутніх книжок Астрід Ліндгрен.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Вже в школі дався
взнаки письменницький талант Ліндгрен. Всі її твори, які писалися за завданням
учителя шведської мови, він визнавав як найкращі і зачитував уголос перед
класом. А один із творів – «Життя в нашій садибі» – навіть надрукувала газета,
що виходила в містечку Віммербю, де містилася школа.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Коли Астрід
виповнилося вісімнадцять років вона перебирається до Стокгольма. Стокгольм зустрів незалежну, повну рішучості, але вкрай
обмежену в коштах Астрід повною байдужістю. Дівчина зняла куток і почала
вчитися на курсах машинопису та стенографії й водночас працювати. Родичів і
знайомих тут не було. Самотність здавалася Астрід нестерпною ще й тому, що вона
не могла через свою невлаштованість, бідноту та постійну зайнятість роботою й
навчанням забрати до себе свою дитину –
маленького хлопчика Ларса, якого було віддано на виховання знайомій родині, що
мешкала в столиці Данії – Копенгагені. Так-так, на той час Астрід уже мала
синочка, хоч і не була одружена. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Астрід довелося попрацювати на кількох роботах, які вона
залишала через різні причини, а з останньої її просто звільнили, коли молода
жінка, не витримавши довгої розлуки з сином, нікого не попередила й поїхала до
нього в Копенгаген. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Нарешті вона
влаштувалася секретаркою в Королівське товариство автомобілістів, шефом якого був Стуре Ліндгрен. На жаль, жінка, що
доглядала малого Ларса, захворіла, і Астрід довелося забрати сина до себе.
Присутність Ларса додавала їй сил і
снаги.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Переживши зиму в
місті, Астрід із сином їде додому в Нес навесні 1930 року, де її приймають
привітно і навіть залишають малого онучка в себе на цілий рік. А навесні 1931
року Астрід виходить заміж за свого шефа
й отримує нове прізвище: з Астрід
Еріксон вона стає Астрід Ліндгрен.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1934 році в
родині Ліндгренів народжується дочка, якій дають ім’я Карін. Астрід полишає
роботу – адже тепер їй доводиться не лише вести дім, а й доглядати за двома
дітьми. Крім того, вона іноді вдома редагує книжки Товариства, де працює
чоловік, і пише невеличкі казочки та оповідання, які охоче друкують газети й
журнали для дітей.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Коли малій Карін
було сім років, вона тяжко захворіла й лежала в ліжку кілька місяців. Щовечора
вона просила маму розповідати їй якісь історії. Астрід Ліндгрен вже просто не
знала, про що й розказувати доні, й спитала, що б тій хотілося почути. А Карін
у відповідь: «Про Пеппі Довгапанчоху». Письменниця почала вигадувати дивовижні
пригоди.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Отже, роком
народження Пеппі був 1941…<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">А взимку 1944 року
біда спіткала вже саму Астрід Ліндгрен – вона зламала ногу. Щоб якось
розрадитись, вона почала записувати історії про Пеппі, щоб потім передрукувати
їх і подарувати доньці на день народження. Згодом письменниця один із
примірників рукопису надіслала до видавництва. Та невдовзі рукопис повернули їй
з відмовою. Це не засмутило Ліндгрен. Через рік вона знову подала рукопис на
конкурс видавництва «Рабен –Шегрен» – і її казка отримала першу премію! Навіть
більше – видавництво, яке ось-ось мало зазнати фінансового краху, видавши
книжку Ліндгрен ураз поправило своє фінансове
становище.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1945 році Астрід
Ліндгрен запропонували посаду редактора дитячої літератури у видавництві «Рабен-Шегрен». Вона
прийняла цю пропозицію і пропрацювала на одному місці до 1970 року, коли офіційно вийшла на
пенсію. У тому ж видавництві виходили
всі її книги. Незважаючи на величезну
зайнятість і суміщення редакторської роботи з домашніми обов’язками і
творчістю, Астрід виявилася плідною письменницею.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Астрід Ліндгрен за
своє життя створила понад 40 повістей і стільки ж «книжок-малюнків», де тексту
менше, ніж ілюстрацій, призначених для наймолодшої аудиторії. Ліндгрен –
лауреат безлічі літературних премій, володар Великої Золотої медалі Шведської
академії, та найбільш дорогі їй дві Міжнародні Золоті медалі Ганса Крістіана
Андерсена. Адже ця нагорода вважається найпочеснішою з усіх, яку може отримати
дитячий письменник.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Померла Астрід
Ліндгрен 28 січня 2002 року в Стокгольмі.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
відому шведську письменницю Астрід Ліндгрен підготувала бібліотекар
бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p><p>
</p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо Ви бажаєте
більш детально ознайомитися з творчістю письменниці, то завітайте до бібліотеки
філії №3 або прочитайте про Астрід Ліндгрен в інтернеті.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-27673034815021970652023-11-07T16:52:00.008+02:002023-11-07T16:52:57.518+02:00<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><img alt="Триває завантаження. Завантажено 8177664 з 54210578 Б." border="0" class="placeholder" height="266" id="14b6152df95d1" src="https://www.blogger.com/img/transparent.gif" style="background-color: #d8d8d8; background-image: url('https://fonts.gstatic.com/s/i/materialiconsextended/movie/v6/grey600-24dp/1x/baseline_movie_grey600_24dp.png'); background-position: center; background-repeat: no-repeat; opacity: 0.6;" width="320" /></div><br /><p></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-37378888023847267682023-10-26T15:17:00.003+03:002023-10-26T15:19:35.421+03:00Пабло Пікассо (1881 –1973) – іспанський і французький художник<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjNluFytY-TY_M-9dutr7wD_KE88SOIOcSUzMs05OK2jDvr1i-29RsAM3i754eloif9WQ_yDxnzqSQJIkrxOl4MS8rUmwZBPVjemkMRtVBJBF1r4xBqIwQ5gje3Roo4rtDsNr92hAILcSPBwrLgLGDLOOgn7XTJdNCtLbp5iPvwkOsb_8u-_BF7kJlCpqUn" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="327" data-original-width="280" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjNluFytY-TY_M-9dutr7wD_KE88SOIOcSUzMs05OK2jDvr1i-29RsAM3i754eloif9WQ_yDxnzqSQJIkrxOl4MS8rUmwZBPVjemkMRtVBJBF1r4xBqIwQ5gje3Roo4rtDsNr92hAILcSPBwrLgLGDLOOgn7XTJdNCtLbp5iPvwkOsb_8u-_BF7kJlCpqUn=w549-h640" width="549" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Пабло Руїс Пікассо <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>– іспанський та французький художник,
скульптор, графік, кераміст і дизайнер.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Пабло Пікассо
народився 25 жовтня 1881 року в Малазі, шумному портовому місті на півдні
Іспанії. Його батьки – Марія Пікассо Лопес і Хосе Руїс Бласко.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Мати належала до
багатого роду власників виноградних плантацій. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У сім’ї було
четверо дітей, Пабло був <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>старшим. Хосе
Руїс Бласко був художником і вчителем малювання у школі<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сан Тельмо в Малазі. Пабло малював змалку.
Говорять, що його першим словом було – олівець. Талант хлопчика проявився у 7
років.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1891 року родина
покинула<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Малагу, оскільки батько отримав
посаду викладача інституту в місті Ла-Коруньї.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1895 році родина
переїхала до Барселони, де Хосе став працювати у художній школі Ла-Лонха.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Для навчання в цій
школі Пабло був ще малим, але батько наполіг на тому щоб син спробував вступити
на конкурсній основі. Хлопець чудово склав іспити та почав своє навчання.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Взимку 1895
року<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Пабло Пікассо написав перше
академічне полотно – «Перше причастя».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1897 року Пікассо
представив полотно «Наука і милосердя» на Виставці мистецтва у Мадриді.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">В 1897 році
Пікассо<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>продовжив освіту в мадридській
Академії витончених мистецтв. Незабаром він зрозумів, що<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Академія нічого йому не дасть і повернувся до
Барселони, де організував власну студію. Йому виповнилося тоді всього 16 років.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Пікассо мріяв потрапити
в Париж. Його мрія збулася в 1900 році. У<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>1904 році він остаточно оселився в Парижі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1900 – 1904 роки
називаються «блакитним» періодом у творчості Пікассо, бо більшість створених
ним картин написано в холодних блакитних тонах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">«Рожевим» періодом
у творчості Пабло Пікассо, коли саме рожева фарба домінувала у палітрі митця,
прийнято вважати короткий період від осені 1904 до 1905 року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1905 році пише
найвідоміший твір «рожевого» періоду – «Дівчинка на кулі».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Особливе місце у
творчості Пабло Пікассо посідає тематика кубізму. Спільно з Ж. Браком у 1907
році вони створюють новий напрям в образотворчому мистецтві – кубізм. Період
кубізму у творчості художника закінчився після Першої<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>світової війни. Але деякі елементи кубізму
Пабло використовує до 1921 року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1937 році
німецька і італійська авіація знищила Герніку – столицю басків. Ця новина
настільки вразила художника, що за два місяці Пабло Пікассо пише одне з
найвідоміших полотен –« Герніка». Саме його було виставлено на Всесвітній
виставці в Парижі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Під час Другої
світової війни Пабло Пікассо жив у різних місцях Франції.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У післявоєнний час митець
створює не лише полотна, а й займається ремеслами та ручною працею. Він створює
декоративніт тарілки, статуетки, картини.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Помер Пабло Пікассо 8 квітня 1973 року в
Мужені, Франція.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Пабло Пікассо лишив
по собі понад 80000 робіт. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>іспанського і французького художника Пабло Пікассо
підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо бажаєте більше
дізнатися про митця, то завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте в
інтернеті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p> </o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-27953769534695194522023-10-19T12:09:00.001+03:002023-10-19T12:09:47.777+03:00Сергій Іванович Васильківський (1854 – 1917) – український живописець, пейзажист, баталіст<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEh0hTHetVcmfSg5CuHvcIumNn742oSTop_U-26VSP56U7E6yjYn1IO15KPFlTyAsrvVesA7JCs8ZR0RvrQrqXHZr_h7LEDoaFTryR9KwVzxRcsDZfJPAB1krpFIy9kpaEWUYOvvdees3BEId5tSrdHoJkE2sXKwX8QoIh8Jrrf6AFg5woyVpe4wsM63gVS8" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="329" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEh0hTHetVcmfSg5CuHvcIumNn742oSTop_U-26VSP56U7E6yjYn1IO15KPFlTyAsrvVesA7JCs8ZR0RvrQrqXHZr_h7LEDoaFTryR9KwVzxRcsDZfJPAB1krpFIy9kpaEWUYOvvdees3BEId5tSrdHoJkE2sXKwX8QoIh8Jrrf6AFg5woyVpe4wsM63gVS8=w485-h640" width="485" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Художник Сергій
Іванович Васильківський. Це ім’я відоме не тільки в Україні, а і в багатьох
країнах світу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">19 жовтня 1854 року
у місті Ізюм на Харківщині народився Сергій<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Васильківський в сім’ї писаря.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Батько художника,
Іван Федорович Васильківський, народився у1823 році в родині священника<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Різдво-Богородичної церкви слободи<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Цареборисів Ізюмського повіту Феодора
Васильківського. Як син священника навчався у Харківській духовній семінарії. Він
не скінчив і нижнього відділення – був звільнений. Скоріш за все Іван навчався
коштом батька, який не мав можливостей його утримувати на навчанні, а можливо
не мав жодного хисту до духовного служіння.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після звільнення
Іван Васильківський подався на цивільну службу. В1853 році він одружився, його
дружину звали Параскева Уріїлівна.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1861 року батьки
Сергія переїхали до Харкова, головного культурного центру Слобожанщини. У
Харкові родина<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Васильківських
придбала<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>міську садибу з дерев’яним
будинком, у 1870-ті роки будинок було обкладено цеглою.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У Харкові почалося
навчання Сергія у гімназії, його дружба з Петром Левченком. Сергій і Петро
разом ходили на заняття, сиділи за однією партою. Обоє були захоплені музикою:
Сергій грав на кобзі, співав; Петро віртуозно грав на фортепіано. Обоє гарно
малювали. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Їх учителем малювання у
Харківській гімназії був учень<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Карла
Брюллова у Петербурзькій Академії мистецтв, колишній кріпак – Дмитро Безперчий.
Обоє<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>були закохані у дочку маестро –
Софію Безперчу, яка обрала Сергія. Крім того, Сергій Васильківський паралельно
навчався у художниці Марії Іванової-Раєвської.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після п’яти років
навчання в гімназії на вимогу батька вступив до Харківського ветеринарного
училища. Але 1873 року він залишив там навчання, через неплатоспроможність і
влаштувався працювати деякий час канцелярським службовцем при Харківському
казначействі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Нарешті Сергій
зважився на розрив відносин з батьком, який не бажав бачити сина-маляра.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1876 –1885 роках
Сергій Васильківський навчався у пейзажному класі Петербузької Академії мистецтв
у Михайла Клодта і Володимира Орловського. Дотепний<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сергій подружився з Володимиром Орловським.
Оскільки батько відмовився допомагати, Сергій зазнав нестатків, жив на горищі в
Академії разом з П. Мартиновичем, О. Сластьоном, Г. Ладиженським, М. Самокишем,
Я. Ціонглінським.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1879 році за етюд
з натури С. Васильківський одержав першу академічну нагороду – малу срібну
медаль. У 1881 році здобув другу малу срібну медаль.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1883 року молодий
Сергій<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>часто подорожував Україною і
створив низку відомих пейзажів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">За картину «На
Дінці» (1885 ) отримав золоту медаль і право на зарубіжну поїздку<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>для фахового вдосконалення.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після академії
Сергій і Софія мали дилему: 1.Одружитися, але тоді Васильківський втратить
право на безкоштовне стажування за кордоном. 2. Відкласти вінчання щоб Сергій
міг поїхати в Європу. Софія вирішила чекати.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У березні 1886 року
Сергій Васильківський виїхав за кордон. Жив у Франції та подорожував Англією,
Іспанією, Італією, Південною Африкою й Німеччиною, де познайомився з колекціями
художніх музеїв. Художник удосконалював майстерність, користуючись порадами В.
Орловського та І. Похитонова, які жили в той час у Парижі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Васильківський
багато працював і виставляв свої твори у Паризькому салоні. Він навіть отримав
унікальний дозвіл виставляти свої роботи коли, скільки завгодно без рішення
комісії. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Коли Сергій<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>повернувся, батько після 12 років мовчанки
заговорив із сином. У рідному місті на нього чекала сумна звістка – не
дочекавшись коханого, померла від сухот Софія Безперча, яка очікувала його 10
років. Після смерті нареченої Сергій Іванович Васильківський не шукав собі
пари, залишився самотнім, віддаючи всі свої сили роботі. Тільки вісім років по
тому в його житті з’явилася жінка – Тетяна Тимофіївна, колишня послушниця Курязького
монастиря. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Перебування за
кордоном укріпило наміри художника спрямувати свій талант на розвиток
пейзажного жанру в українському мистецтві.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Живописець-пейзажист
працював також і в історичному<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>жанрі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Сергія
Васильківського називали «поетом українського малярства» за надзвичайну
ліричність його пейзажних та історичних творів. Типовий сюжет картин –
озброєний козак-вершник в степу або група козаків на сторожі, в кінному поході
чи на відпочинку. Переважно, твори художника мали узагальнений характер, в яких
була відсутня динамічна дія<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>чи поширений
в той час етнографічно-побутовий сюжет,за винятком таких, як «Сутичка козаків з
татарами» (1892) і «Побачення» (1894). Вони трактувалися романтично і були
споріднені за настроєм з народним пісенним фольклором. Розквіт творчості
письменника припадає на останню третину Х</span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">I</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Х
століття, період, коли в Україні<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>діяли
Емський указ та Валуєвський циркуляр. Сергій Васильківський – автор відомого
портрета Тараса Шевченка з авторським підписом (1910 –1911). Васильківський був
членом журі конкурсу на проект пам’ятника Шевченкові 1911 року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>С. І. Васильківський був справжнім майстром
часу українського Відродження рубежу Х </span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">I</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Х
– ХХ століть: виконав розписи будинку Полтавського губернського земства (1903
–1907), разом з М. Самокишем підготував і видав альбом «З української
старовини» (1900) та<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Мотиви
українського орнаменту» (1912).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Автор близько 3000 (більшість втрачена в роки
Другої світової війни) робіт, зараз в музеях і приватних збірках нараховують
близько 500 його творів. Перед смертю він заповідав Музею Слобідської України
понад 1340 своїх картин.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Помер Сергій
Іванович Васильківський 8 жовтня 1917 року в Харкові.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>українського живописця, пейзажиста, баталіста
Сергія Івановича Васильківського підготувала бібліотекар бібліотеки-філії<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>№3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо бажаєте<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>більше дізнатися про митця, то завітайте<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до бібліотеки філії №3 або перегляньте в
інтернеті.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-31040149071345915212023-10-08T14:09:00.002+03:002023-12-05T13:18:29.260+02:00Богдан Ігор Антонич (1909 –1937) – український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEg4otez5MEy7mgAMzOY4Ay_L32ftOIjZ6620Qsa_U8VeqFlPfyoI3yeYgeoycrB-MV39dSXwH2pcqy9qN39aKN9lLA0Ka0FGIQ36jsD8Vd_cMOhTuq-XM9eWToJMxHmlmimF9sdqeLHplGqv3TkkYeqTf7ubRsPDizdtX2U2F8t9wSkAPyZI-WXzPiFyvNF" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="359" data-original-width="230" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEg4otez5MEy7mgAMzOY4Ay_L32ftOIjZ6620Qsa_U8VeqFlPfyoI3yeYgeoycrB-MV39dSXwH2pcqy9qN39aKN9lLA0Ka0FGIQ36jsD8Vd_cMOhTuq-XM9eWToJMxHmlmimF9sdqeLHplGqv3TkkYeqTf7ubRsPDizdtX2U2F8t9wSkAPyZI-WXzPiFyvNF=w411-h640" width="411" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><br /></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Богдан Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року у селі
Новиця Горлицького повіту, Австро-Угорщина.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Горлицький повіт
Лемківщини, де народився Б. І. Антонич, входив до суцільної української смуги
населення.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Батько Богдана Ігоря, священник Василь Антонич,
навчався у гімназії в містечку Сянок, яке належало до Перемиського, згодом
Галицького князівства. Теологію батько Антонича вивчав у Львові, згодом у
Перемиській семінарії. Наука зміцнила його патріотичні<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>стремління. Звідси вирішальний вплив на
формування українськості свого сина. Справжнє прізвище батька було</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> Кіт</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">, яке родина змінила перед
народженням єдиного сина. Мати майбутнього письменника</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> – Ольга Волошиновець </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">походила із села
Липовець Сяноцького повіту. Початкову освіту майбутній поет здобув під наглядом
приватної вчительки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Упродовж 1920 – 1928 років навчався у гімназії
гуманітарного типу імені<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Королеви Софії
у Сяноку. Зважимо: гімназія у Сяноці була єдиною на цілу Лемківщину, де вчили
українську мову. Серед 400 учнів українців було 80. У гімназії викладали,
зокрема, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>професор Володимир Чайківський,
професор Лев Герц.</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> <span lang="UK">З</span></span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">
</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">першого
і до останнього класу Антонич відзначався як найкращий учень. Із середини
1920-х років батьки Богдана Ігоря Антонича<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>жили в селі Бортяни (тепер Львівська область), де отець Василь був
місцевим парохом. Б. І Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх
творів.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Протягом 1928 –1933
років Антонич – студент Львівського університету імені Яна Казимира, де
навчався на філософському факультеті (спеціальність – польська філологія).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Щодо<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>навчання
у Львівському університеті Яна Казимира, то п’ять років стали чільним етапом
формування майбутнього письменника. Хоча мовою викладання стала тільки
польська, а серед викладачів не було жодного українця,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>випускник Сяноцької гімназії Богдан Ігор
Антонич, крім сумлінного виконання навчальної програми, самостійно, наполегливо
працює над українознавством. У засвоєнні здобутків світової літератури
найбільшу роль відіграв історик і теоретик літератури професор Юліуш Кляйнер.
Під керівництвом Юліуша Кляйнера Богдан Ігор Антонич написав дві семінарські
роботи, зокрема «Фантастичний світ<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в
«Зачарованому колі» Ридла, «Затопленому дзвоні» Гауптмана і «Балладині»
Словацького та «Будова «Мазепи» Словацького».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1934 році Б. І
Антонич одержав диплом магістра філософії.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Та навіть для високоосвіченого українця в тодішній
Польщі державної роботи не було, тож поет заробляв пером. </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Друкував у журналах
і газетах вірші, статті про літературу і мистецтво.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Ще під час навчання в університеті Богдан Ігор
Антонич пройшов також курси іноземних мов. За таким самим принципом вивчав
Антонич і українську мову та літературу. Річ у тім, що через історичні
обставини повноцінного курсу української філології у Львівському університеті в
часі навчання Антонича не було. Всі курси, пов’язані з україністикою, Антонич
слухав завдяки тому, що в університеті працював Ян Янув, польський філолог,
головним зацікавленням якого були українські тексти 16-17 століть, здебільшого
в порівнянні з польськими, та українська діалектологія Галичини. </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">З </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">одного боку</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> вивчення</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"> давньоукраїнської</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>писемності для Антонича було обов’язковим щодо
навчальної програми, а з іншого, дало можливість ґрунтовно вивчити та
попрацювати із давньоукраїнськими текстами, пам’ятками своєї старовини, адже
проводив ці курси<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>учений українського
походження, українофіл.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Усі семінарські
роботи та іспити Антонич складав на «відмінно».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У його дипломі
магістра філософії із спеціальності «польська філологія» – теж<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>лише «відмінні оцінки». </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Звісно,
такі результати – це наслідок наполегливої праці.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Відвідини лекцій та
участь у семінарах не були єдиним <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>заняттям Антонича під час навчання в
університеті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Не можна уявити його поза гуртком україністів, що
існував<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у Львові в другій половині
20-30-х років. Цей гурток збирав всю тодішню свідому , національно-орієнтовану,
творчу молодь. Учасники гуртка обговорювали проблеми літератури та мистецтва,
зачитували реферати,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>рецитували власні
твори. Серед відомих діячів української культури та науки в різний час до
гуртка україністів входили<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Петро
Коструба, Євген Юлій Пеленський, Іван Ковалик, Теоктист Пачовський, Степан
Щурат, Ірина Вільде та багато інших.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Антонич був членом гуртка студентів україністів при
Науковій секції Товариства «Прихильників освіти» у Львові. Власне, цей гурток
створив умови для того, аби Антонич проявив себе як літератор. </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Адже на сходинах
студенти читали й обговорювали доповіді на теми української мови та літератури,
а також зарубіжної літератури.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Б.І. Антонич брав участь у роботі гуртка, часто
читав<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>свої поезії,</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">обстоював потребу єдиного українського
правопису, обов’язкового для всіх українців .<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Перший свій вірш опублікував 1931 року в пластовому
журналі «Вогні». Потім він розміщував поезії в багатьох періодичних виданнях.
Незважаючи на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>велику поетичну творчість</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">,</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">поет</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">
все-таки знаходив час на працю в інших журналах та публіцистику. Він виступав з
доповідями про українську літературу, робив переклади, писав рецензії,
публікував сатиричні фейлетони. Вів літературну хроніку у часописі «Дажбог».
Крім того він випробував свої сили в прозі та драматургії. Він <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>склав лібрето до опери «Довбуш», що її мав
написати Антін Рудницький.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Проводив редакторську діяльність, деякий час
редагував журнал «Дажбог» і разом з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби».
Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Попри насичену
творчість, Б. І. Антонич був щасливим і в особистому житті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У нього була
наречена. Її звали Ольга Олійник – дівчина народилась на 15 днів раніше нього,
20 вересня 1909 року в селі Терпилівка. Родина була незаможною, батько працював
учителем, мати рано померла.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Ольгу познайомили з Антоничем В. Ласовський та Оксана
Гаращак<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у 1934 році.</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> <span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Та до весілля так і
не дійшло. Батьки Антона не надто жалували дівчину, бо була бідна.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Єдина<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>хто поставився із розумінням до Ольги – це тітка Антонича. Параскева
Волошиновець дуже переймалася, що рідня хлопця та</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">к відчужується
від дівчини, адже Богдан Ігор любить її. Але на той час молоді закохані не
звертали на це уваги. Як раптом на початку червня 1937 року самопочуття
Антонича</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> стало</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">
</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">різко
погірш</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">уватися.</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Помер Б. І. Антонич 6 липня 1937 року. Після перенесеного
апендициту та наступного запалення легень перевтомлене довгою і високою
гарячкою серце не витримало</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Похований 8 липня 1937 року у Львові </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">на </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Янівському цвинтарі.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Ольга Олійник ще у
час війни зникає зі Львова.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Після війни вона виходить заміж<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>за Зенона<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Ксєнжопольського з містечка Седлце. Зенон 1927 року народження, був на
18 років молодшим від Ольги. Не вінчались вони ні в костелі, ні в церкві. Вся
родина Ксєнжопольських походить із Підляшшя.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Ольга сильно різнилася від навколишнього сіро-бурого
світу. Була дуже культурною жінкою, завжди елегантно одягнена. Вона дуже багато
читала – не лише книжки, а і пресу. Знала дуже багато про події в Польщі </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і у </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">світі.
Однак у заміжжі була нещаслива. Дітей подружжя не мало.</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> Померла Ольга 13 січня 1986 року у Холмі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Першою
книжкою Антонича стала збірка поезій «Привітання життя» (1931).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">У 1934 році побачила світ друга поетична книга</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> <span lang="UK">«</span></span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Три перстені».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">1936 рік – збірка «Книга Лева».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">По смерті Антонича з рукописної спадщини поета
видано дві книжки «Зелена Євангелія» (1938) та «Ротації»(1938).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Розповідь про українського поета, прозаїка,
перекладача, літературознавця Богдана Ігоря Антонича підготувала бібліотекар
бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Якщо Вас зацікавив письменник Б. І.</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"> Антонич, то завітайте</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> до </span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">бібліотеки філії </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">№</span><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span><span lang="UK"><o:p></o:p></span></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-31545458785540197102023-10-02T16:40:00.002+03:002023-10-02T16:45:58.792+03:00Іван Карпенко-Карий (Тобілевич Іван Карпович, 1845 –1907) – український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру<p> </p><p class="MsoNormal"></p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgyVQUFT4K5T1DYgIXjSRNawKlVIhmmsI2QryThopN97XQIAvmSYu7g126YapVd3Y69c7TEyVmKVmNQTwghRZhgSnicUHbqyg-vZ7sJs5gGO3bynlCTjZMXhLEgK3s7ISLNPHYhzfPPNvUHUFHcjkkcy_b68_W-XMXPOaaJr2TdnRbNStvK8kRYYN1ZGSra" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="352" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgyVQUFT4K5T1DYgIXjSRNawKlVIhmmsI2QryThopN97XQIAvmSYu7g126YapVd3Y69c7TEyVmKVmNQTwghRZhgSnicUHbqyg-vZ7sJs5gGO3bynlCTjZMXhLEgK3s7ISLNPHYhzfPPNvUHUFHcjkkcy_b68_W-XMXPOaaJr2TdnRbNStvK8kRYYN1ZGSra=w453-h640" width="453" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><br /></p><p class="MsoNormal"><br /></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Іван Тобілевич (театральний і літературний псевдонім
– Іван Карпенко-Карий є знаковою постаттю української культури кінця ХIХ –
початку ХХ століття. Його назавжди вписано в її історію як громадського й
культурного діяча, визначного організатора українського професійного театру,
режисера й актора, одного з чільних драматургів
ХIХ століття. Із його іменем пов’язано не одну славну сторінку в
діяльності «театру корифеїв» й у розвитку української драматургії.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Творчість І. Карпенка-Карого – мистецька вершина
відтворення засобами класичного реалізму життя та побуту українського народу,
нове для України того часу ідейно-художнє
явище.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Іван Карпович
Тобілевич народився 29 вересня 1845 року
у слободі Арсенівці на Херсонщині в багатодітній сім’ї управителя поміщицького
маєтку. Його батько, Карпо Адамович Тобілевич, мав дворянські корені, мати,
Євдокія Зіновіївна Садовська, була
простого роду, походила з містечка Саксагань.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> Вплив матері
на виховання дітей був визначальним. Не випадково, ставши відомими діячами
української театральної сцени, вони обрали псевдоніми за дівочим прізвищем
матері та місцем її народження: Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія
Садовська-Барілотті. Іван Тобілевич узяв псевдонім від імені батька та прізвища
героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Натомість менше відомо про польське коріння
Тобілевичів.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У ХVI столітті це прізвище писали як Тубєлевич або
Тубілевич – у давніх паперах бачимо так і так. Свій герб Тшивдар (Трживдар) цей рід одержав з рук Короля
Польського та Великого Князя Литовського Сигізмунда. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Дитинство майбутнього драматурга пройшло в
Арсенівці та Кам’яно-Костуватому. Іван
зростав у селянському оточенні. Після науки в дяка Іван «майже першим учнем»
закінчив трьохкласне Бобринецьке
повітове училище, в якому провчився від
1856 до 1859 року.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1860 року починає працювати писарчуком у канцелярії
пристава в містечку Мала Виска, потім
канцеляристом у Бобринецькій ратуші.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> В 1862 –1863
– знайомство з М. Кропивницьким, перші
виступи в бобринецькому театральному гуртку.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Захоплення Івана сценою було настільки сильним, що
юнак ходив пішки за півсотні кілометрів до Єлисаветграда, щоб подивитися
«Наталку Полтавку» у виконанні місцевих акторів, а також виставу
шекспірівського «Отелло» за участю видатного негритянського трагіка Айри
Олдріджа в головній ролі.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1864 року працює канцеляристом у Бобринецькому
повітовому суді. Був «писцем» кріпосних справ і столоначальником кримінальної
частини.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1865 року Іван Карпович переїздить до Єлисаветграда, де працює на
посаді столоначальника повітового поліцейського управління.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1866 – працює
секретарем Єлисаветградського міського поліцейського управління. Займається
громадською та аматорською театральною діяльністю.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1868 –1869 роки – робота секретарем Херсонського
міського поліцейського управління, потім знову Єлисаветградського.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Повернувшись до Єлисаветграда в жовтні 1869 року,
Іван Тобілевич оселився на околиці міста, на правому березі річки Інгул.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Одружився Іван Тобілевич з Надією Тарковською у1869
році. Батьки Надії були освідченими та багатими людьми. Рід Тарковських
теж має польське коріння.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Надія Карлівна Тарковська народилася 13 березня 1852
року в селі Тимофіївка. 23 березня дівчинку похрестили, запис у книзі
Благовіщенської сільської церкви зробили. Спочатку у Надійки була домашня
освіта – мова, музика, згодом вона навчалася у Єлисаветграді. На дозвіллі
дівчина долучалась до доброчинної праці. Брала участь у роботі благодійного
товариства, яким керувала дружина місцевого вчителя, аристократка пані
Рогальська. Вона залучала дівчат із дворянських родин до праці волонтерів –
вони шили білизну для вихованців сирітського притулку, постільні речі для
земської лікарні. Надія збирала книжки для місцевої народної бібліотеки,
опікувалася книгозбірнею. У бібліотеці пані Рогальської відбулася зустріч
24-річного Івана Карповича Тобілевича з16-річною Надією Тарковською. Саме тоді
режисер-аматор, Іван Тобілевич, задумав поставити драму Тараса Шевченка «Назар
Стодоля». Уявляв себе в ролі Назара, а знайти виконавицю на роль Галі Кичатої
не вдавалося. Раптом у його думки урвалася дивовижна гра на роялі. То була
Надійка Тарковська. Він запросив дівчину зіграти роль сотникової в аматорському театральному гуртку. За
рік вона вийшла за нього заміж.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У 1870 році епідемія холери забрала матір і батька Надії
Карлівни. Молодшого брата, 9-річного Олександра, Надія взяла жити до себе.Того
ж року помер немовлям син-первісток Віссаріон. Та життя тривало. Один за одним
з’являлися малята: Галя (1872), Назар (1874), Юрій (1876), Микола (1877),
Катерина (1878), Орися (Ярина; 1879).<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">На честьТараса Шевченка Іван Тобілевич назвав своїх
дітей іменами героїв п’єси Кобзаря – Назар і Галя, а другу дочку назвав Ориною
– іменем героїні з поеми «Невольник».<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Купуючи у вдови єлисаветградського священника Якова
Курлова будинок із флігелем та садибою за 2 тисячі рублів, заможний економ
панських маєтків Карпо Адамович Тобілевич, вочевидь, не думав про те, що цьому
будинкові судилася надзвичайна доля.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Нагледівши у передмісті Бикового будинок на вулиці
Знам’янській, дбайливий господар, очевидно, спокусився величезною садибою, що тягнулася до сусідньої
вулиці, а також краєвидом із вікон на Знам’янську церкву.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Тоді, далекого 1872 року, купівля садиби могла і не
відбутися, якби не старший син Карпа Адамовича Іван, який переїхав у
Єлисаветград ще 1865 року разом із повітовою канцелярією.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У цьому будинку народилися діти від першого шлюбу
Івана Тобілевича з дворянкою Надією
Тарковською.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Але повернемося до шлюбу Івана Тобілевича з Надією
Тарковською. Як уже згадувалося, 1870 року її батьки померли під час епідемії
холери. Надія отримала у спадок величезний маєток, 652 десятини чорноземів – у
селі Миколаївка Херсонської губернії. Це
неподалік Єлисаветграда. Помістя обтяжене величезними боргами, швидше за все,
спіткала би доля подібних маєтків – бути проданим з торгів. Але ним почав
опікуватися Іван Карпенко-Карий. Людина практична й енергійна, він узяв позику
в банку й погасив дрібні заборгованості. Натомість великих кредиторів драматург
умовив почекати. Відтак здав родючу
землю в оренду, щоб дістати гроші, а в користуванні сім’ї залишив невеличку
ділянку біля будинку в Миколаївці.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Так на колишніх землях Тарковських заснувався
мальовничий куточок, який Карпенко-Карий назвав на честь своєї на той час уже
покійної дружини – хутір Надія. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">І все-таки молоді Тобілевичі знаходили час для
громадських справ. Іван Карпович до 1876 року очолював аматорський гурток при
Земському благодійному товаристві у Єлисаветграді. Був і режисером, і артистом.
Надія викроювала час грати у виставах аматорського гуртка, писати аранжування
до українських пісень.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Та у 1876 році важко захворіла старша дочка – у
чотирирічної дівчинки на спині став рости горб. Потім хвороба скривила ніжку,
повністю знерухомила маля. За порадою лікарів вирішили негайно везти Галю на
лиман під Одесу. А Надія Карлівна була при надії, ось-ось мала народити п’яту
дитину. Іван Карпович разом із своєю
матір’ю повіз до Одеси хвору. Вони оселилися за
півверсти від лиману, в кимось залишеній землянці. Відрами батько носив
лікувальні грязі для Галі на купіль, особисто купав доньку і стежив за
температурою, носив чисту воду в землянку, рубав дрова для багаття, ходив у
Одесу за продуктами. Мати Івана
Карповича варила обід, прибирала в курені, прала одяг. Спека,
безгрошів’я, безнадія підточували. У бухті лиману Іван Карпенко-Карий
познайомився з місцевими рибалками, допомагав їм закидати і витягувати волок. Одесити
пригощали гостя рибою, давали йому стільки риби, скільки той міг забрати. Так
пройшло літо 1876 року. Галочці покращало.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Залишаючись люблячою дружиною і чуйною мамою, до
1879 року Надія Карлівна продовжувала брати участь у благодійних виставах
Єлисаветградського аматорського театрального гуртка.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У 1879 році померла мати Івана Карповича.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> Хвороба Галі
загострилася, горб знову став рости, дівчинка зовсім перестала ходити. От і
зважилася 29-річна Надія Карлівна вирушити з Галею на лиман під Одесу. Сама у
холодній землянці доглядала за донечкою –
носила відрами цілющі грязі з лиману для купелі, носила чисту воду, аби
помити Галю. Збирала, рубала дрова,
готувала їжу, прала одяг, ходила до крамниці за продуктами. Найняти когось у
помічниці коштів не було. Там на лимані Надія Карлівна підхопила застуду, яка
перейшла в запалення легень.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Залишившись в Єлисаветграді на господарстві без
дружини, Іван Карпович був і нянькою і сестрою милосердя, спав у одязі,
харчувався нашвидкуруч. Це був час єврейських погромів. У його будинку
облаштувався лазарет і притулок для кількох єврейських родин із дітьми, яких
Іван Карпенко-Карий поселив у флігелі, на горищі, у сараї. Довкола вирувало
чуже горе, про свої біди ніколи було думати. Доволі швидко у Надії Карлівни
запалення легень перейшло в сухоти. Всі сімейні заощадження пішли на лікарів і
ліки.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У цьому шлюбі Іван Тобілевич зазнав і доброго й
лихого. Його щастя було недовгим – навесні 1881 року померла від сухот дружина
Надія, а влітку 1882 року – найстарша донька Галя.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1883 року в альманасі «Рада» Іван Карпович
надрукував оповідання «Новобранець»,
підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади
секретаря поліції. Під псевдонімом Карпенка-Карого стає актором трупи М.
Старицького.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У 1884 році
одружився зі співачкою трупи Старицького
Софією Віталіївною Дітковською.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Його друга дружина Софія теж була представницею польського шляхетського роду.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Пані Софія не лише виступала на сцені, але й
перекладала з польської – наприклад, драми «В липневу ніч» Болеслава
Горчинського та «Зачароване коло» Люціана Ригеля, які побачили світло рампи на
сцені Київського театру Миколи Садовського. Вона також допомагала чоловікові
адаптувати драму Юзефа Коженьовського «Карпатські гуралі», яка в українській
переробці дістала назву «Гуцули».<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1884 року І. Карпенко-Карий
заарештований і засланий до Новочеркаська, живе під наглядом поліції як
політичний засланець. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну
майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також
п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень»,
«Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1886 року у Херсоні виходить «Збірник драматичних
творів» І. Карпенка-Карого.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У 1887 році одержує дозвіл залишити Новочеркаськ.
Переїжджає на хутір Надія біля Єлисаветграда. Живе під наглядом поліції.
Займається господарством. Прагне поновити свою театральну діяльність.
Листується з братами: М. Садовським і П. Саксаганським.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1888 – гласний поліцейський нагляд за драматургом
змінюється негласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторської
діяльності в українському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом з
Кропивницьким , Заньковецькою, Саксаганським, Садовським. Разом із
Саксаганським згодом очолює окрему трупу.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1890 року вступив до товариства українських
артистів, написав комедію «Сто тисяч». <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1897 року склав записку до з’їзду сценічних діячів у
Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з’їзду
виголосив Панас Саксаганський.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1899 року написав історичну трагедію «Сава Чалий»,
присвячену подіям гайдамаччини ХVIII століття.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">У 1900 – 1904 роках створив власну трупу, написав
п’єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море». <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">1906 року захворів, залишив сцену й виїхав на
лікування до Берліна.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> Помер Іван
Карпович Тобілевич 15 вересня 1907 року у Берліні. Згідно із заповітом він
похований на кладовищі села Карлюгівки, розташованого недалеко від хутора Надія.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Розповідь про відомого українського письменника,
драматурга, актора, одного з корифеїв
українського побутового театру Івана Карпенка-Карого підготувала
бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal">
</p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;">Якщо Вас зацікавив митець І.Карпенко-Карий, то
завітайте до бібліотеки філії №3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><br /></p><p></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-83618900058741261882023-09-18T11:52:00.003+03:002023-10-16T13:12:50.812+03:00Михайло Петрович Драгоманов (1841 – 1895) – український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgMqJqDrQBxMEnfjU9Yh3sbTMkb32H5GUmfAY5NA3vqwtGVvBkJdqS75M3FWwo3heGhTTh5HRxuOnmj8hcxgKKOftHKIBXoBiAE9oGR0_oNpnuQmLm3hsfiNIY1CmohqqK33YwBLHneEIwxIvDCH7rHgGM17jY2OsqtI3c0RAxS-8Hfb3QOndvzltcsGP1P" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="340" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgMqJqDrQBxMEnfjU9Yh3sbTMkb32H5GUmfAY5NA3vqwtGVvBkJdqS75M3FWwo3heGhTTh5HRxuOnmj8hcxgKKOftHKIBXoBiAE9oGR0_oNpnuQmLm3hsfiNIY1CmohqqK33YwBLHneEIwxIvDCH7rHgGM17jY2OsqtI3c0RAxS-8Hfb3QOndvzltcsGP1P=w469-h640" width="469" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Михайло Петрович Драгоманов (1841 – 1895) –
український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець,
громадський діяч <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Михайло Петрович Драгоманов народився 18 вересня
1841 року у місті Гадяч на Полтавщині в родині дворян. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Доводився він рідним братом письменниці та
громадській діячці Олені Пчілці, дядьком – Лесі Українці, Михайлу Косачу й
Оксані Драгомановій, батьком Світозару Драгоманову, Аріадні Труш, Лідії
Шишмановій, а також тестем Івану Трушу та Івану Шишманову.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Його батько, Петро Якимович Драгоманов (1802 –
1860), свого часу – правник при
військовому відомстві Російської імперії, із Санкт-Петербурга повернувся в
Україну, де служив виборним земським суддею. Сумлінно він дійшов до чину колезького асесора (8 ранг), бо не про
кар‘єру дбав, а почував себе поетом, котрий опікувався культурними цінностями,
знався на літературі і мистецтві. Зокрема, з авторськими оповіданнями
український дрібнопомісний дворянин друкувався в журналах «Гірлянда»,
«Північний Меркурій», «Син батьківщини», а також здійснив перші в Російській
імперії віршовані переклади Роберта
Бернса. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">У 1839 році 37-річний Петро одружився з 18-річною
Єлизаветою Цяцькою, донькою свого сусіда поміщика Івана Цяцьки.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">У Гадячі Петро Якимович придбав для родини міщанську
садибу із готовим будинком, перебудував його під власні потреби – тож
вийшов доволі просторий будинок. Був тут і садок, а поміж деревами його
тесть панич-хуторянин Іван Прокопович Цяцька поставив із десяток вуликів. Від
тієї пори гору, де стояла їхня оселя, гадячці прозвали Драгоманівською. До
садиби невдовзі прилучився хутір Підварок (Вербняги). Молодій родині
Драгоманових він відійшов як посаг Єлизавети Іванівни Цяцьки (1821 – 1895) –
від її материнського роду, місцевих поміщиків Стишевських.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Дружина П. Я. Драгоманова, Єлизавета Іванівна
Цяцька, була розумною розсудливою жінкою, котра спілкувалася виключно
українською мовою. Чоловікові Єлизавета народила шістьох дітей: Михайла, Івана, Варвару, Ольгу, Олену
(померла в дитинстві) та Олександра. Писати
Єлизавету Іванівну навчив місцевий дяк.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;"> Подейкували,
що поваги з-поміж городян П. Я. Драгоманов зажив під час холери, що лютувала
тут у 1850-х роках. Нехай він був поважним земським суддею, нехай і не мав
медичної освіти, але за епідемії Петро Якимович ходив дворами, носив хворим
ліки, розраював добрим словом. А ще, згодом працюючи приватним правником, фінансово
підтримував бібліотеку в Гадячі і приятелював з місцевими лібералами.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">У 1849 – 1853 роках Михайло Драгоманов навчався
у Гадяцькому повітовому училищі, де,
з-поміж інших дисциплін, виділяв географію, історію, мови, захоплювався
античним світом. Потім навчався у Полтавській гімназії.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">1859 року М. Драгоманов вступив на
історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. Ще
під час навчання він викладав у недільній школі на Подолі, а після її закриття – у Тимчасовій педагогічній школі.
Закінчивши університет, Драгоманов працює в Другій київській гімназії. Саме
педагогічна діяльність приводить його 1863 року до Київської громади. Тут він
знайомиться з М. Лисенком, П. Житецьким, В. Антоновичем. Свою роботу в громаді М.
Драгоманов спрямовував на зближення школи з життям, охоплення освітою широких
мас.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Драгоманов досліджував історію стародавнього світу і
дійшов висновку, що суспільство є цілісною системою, розвиток якої тісно
пов’язаний з економікою, соціальними відносинами, політикою, духовною
культурою.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">1864 року М. Драгоманов одружується з актрисою Людмилою Кубинською. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">З 1864 року Михайло Драгоманов працював
приват-доцентом, а з1870 року – доцентом Київського університету Святого
Володимира. Згодом з метою вдосконалення своєї кваліфікації М. Драгоманов від’їздив за кордон на три роки.
Він досліджував архіви у Гейдельберзі, Берліні, Римі, Відні, Флоренції та ін.,
а також знайомився з європейськими країнами.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">1873 року М. Драгоманов повернувся з-за кордону .<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Трирічне закордонне турне М. Драгоманова було
надзвичайно плідним для молодого вченого.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Михайло Петрович велику увагу приділяв
культурно-просвітницькому етапу творення держави, опікувався розвитком
української літератури.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">М. Драгоманов брав активну участь у громадському
житті Наддніпрянської України 1873 –1875 років. Займався викладацькою роботою,
брав участь у діяльності Київської громади. Чимало сил доклав М. Драгоманов для
налагодження зв’язків між українським рухом у Наддніпрянщині й на
західноукраїнських землях. Він співробітничав з І.Франком,
В. Навроцьким, О. Терлецьким та іншими галицькими діячами. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Статті М. П Драгоманова друкувалися в газетах і
журналах «Правда», «Діло», «Друг», «Громадський
друг». <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">У середині
1870-х років сили реакції розпочали наступ на український рух, а 1876
року вийшов Емський указ, що унеможливлював подальший розвиток української
культури й національної науки. Драгоманова було звільнено з університету за
політичну неблагонадійність. Наступного року за дорученням громади він виїжджає за кордон і засновує в Женеві вільну
українську друкарню, а також займається політичною роботою. Перебуваючи за
кордоном, М. Драгоманов проводить видавничу і публіцистичну діяльність.
Протягом 1878 – 1881 років виходять п’ять номерів журналу «Громада». Головна
тема «Громади» – дати якнайбільше матеріалів для вивчення України і її народу,
його духовних починань і прагнення до свободи та рівності серед світової
спільноти.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">З другої половини 1880-х років М. Драгоманова
запрошували до співпраці ряд провідних видань Галичини.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">В останні роки свого життя Драгоманов жив у
Болгарії. 1888 року у Софії було засновано Вищу школу, що перетворилася на
університет. 1889 року М. П. Драгоманова запросили в цей навчальний заклад на
посаду професора кафедри загальної історії.
<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Помер Михайло Петрович Драгоманов 2 липня 1895 року в Софії.
Похований на Центральному цвинтарі Софії.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Статтю
підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П. <o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal">
</p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Якщо бажаєте більш детально ознайомитися з
діяльністю Драгоманова М. П., то завітайте в бібліотеку філії №3 або
перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p><p></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-67794880772754638302023-09-15T13:02:00.002+03:002023-09-15T13:35:14.133+03:00Джеймс Фенімор Купер (1789 – 1851) – американський письменник-романтик, один із засновників жанру авантюрного роману<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgT7SzcnCIcvyvwDbL24ItTH9Vub7kC8heM3qG4CC1QmxrmgT7hg2X7hP17rKRO8iPU355nOo9Zz-V0PR3__rM707YXgy5trIA8tMFhW8PS-iBuHmS9ETRKbnjBGdffiTY54takN7PK8-DGCdXMlcQEljoVCeG939MgFxKNEkozYaK273St241KtxvkCVrk" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="242" data-original-width="200" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgT7SzcnCIcvyvwDbL24ItTH9Vub7kC8heM3qG4CC1QmxrmgT7hg2X7hP17rKRO8iPU355nOo9Zz-V0PR3__rM707YXgy5trIA8tMFhW8PS-iBuHmS9ETRKbnjBGdffiTY54takN7PK8-DGCdXMlcQEljoVCeG939MgFxKNEkozYaK273St241KtxvkCVrk=w528-h640" width="528" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt;">Джеймс Фенімор Купер – класик американського
романтизму. У світовій літературі він став автором історичного американського
роману, засновником морського роману.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%;">Батько майбутнього митця Вільям Купер – американець
у четвертому поколінні, багатий суддя і впливовий політик у 1744 році</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"> одружився<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>з
Елізабет Фенімор, яка походила із старовинної заможної родини. Молоде подружжя
оселилося у невеличкому поселенні Берлінгтон (штат Нью-Джерсі), де вже через
кілька років стали багатими землевласниками і мали чимало нащадків.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">15 вересня 1789
року у них народилася 11-та дитина – син Джеймс Купер (Фенімор, за дівочим
прізвищем матері). Коли йому виповнився рік, батьки переїхали на постійне місце
проживання у Куперстаун (поселення, назване за прізвищем<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>батька) у штаті Нью-Йорк на озері Отсего.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Селище було
розташоване неподалік від фронтиру, тобто кордону між землями, заселеними
новоприбульцями і «дикою цілиною» – територією, де ще жили індіанці – одвічні
власники цих країв.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Дитячі роки Купера
проходили серед недоторканої природи. Ще б пак, вікна їхнього просторого
будинку виходили прямо на озеро Отсего.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Фронтир за життя
Купера просувався все далі на Захід, залишаючи по собі оповіді, легенди й міфи
про мужність і сміливу вдачу першопрохідців, про криваву боротьбу за землю, про
вперте долання труднощів в освоєнні «дикого Заходу». Дитиною Джеймс наслухався
фольклорних оповідок фронтиру, історій з недавнього минулого рідного краю.
Пізніше вони органічно увійшли в його історичні романи, як і живі емоційні
спогади про мешканців Куперстауна, власну родину, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>про природу навколишніх земель, ліси,
луки,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>озеро і річки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Батьки Джеймса
захоплювалися літературою і музикою. У сім’ї любили читати романи Скотта,
Свіфта, п’єси американських драматургів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Початкову освіту
Джеймс отримав у школі селища під назвою Академія. Єдиним учителем з усіх
предметів там був Олів’є Корн. У віці дванадцяти років його відправили вчитися
до Єльського коледжу. Вже через два роки він став наймолодшим студентом
Нью-Йоркського коледжу. Навчання давалось йому легко, тому Джеймсові було не
цікаво на лекціях, а вихід своєї енергії він знаходив у різноманітних витівках,
за що був відрахований із закладу. Батькам довелося перевести сина на домашню
освіту. Для нього запросили викладачем Уїльяма Ніла. Проте Джеймс все одно
вчитися не хотів. Тоді батько віддає хлопця матросом на торговельне судно
«Стерлінг». <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Для 17-річного
Купера розпочалися роки подорожей, упродовж яких він не тільки засвоїв морську
справу, а й став витриманим і дисциплінованим. У 1807 році юнак стає
гардемарином воєнного флоту, а згодом дослужується до офіцерського чину. Після
смерті батька він успадковує маєток та залишає службу, одружується і починає
займатися сільським господарством. Його дружина Сюзанна Августа Делансі,
красива освічена 18-річна дівчина. Саме вона була проти повернення чоловіка на
флот.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1811 році молода
сім’я оселилася у невеличкому маєтку <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Мамаронек недалеко від Нью-Йорка, де Джеймс
побудував дім, отримав кредит, відкрив свою крамничку і купив китобійне судно
«Юніон». Купер серйозно почав розмірковувати про те, щоб зайнятися політикою,
але , сам того не очікуючи, присвятив себе літературі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Першим твором
Купера, що був відзначений читачами, став авантюрний роман «Шпигун» (1821 рік)
– розповідь про боротьбу американської колонії за свою незалежність, за<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>відділення від англійської метрополії. Герой
цієї книжки – Гарві Берч, скромний пересічний американець, який служив
утаємниченим агентом і розвідником на користь своєї батьківщини. За свої
патріотичні вчинки він не жадав (і не одержав) ніякої винагороди. Куперівський
твір став першим американським історичним романом. Відтоді Купер усе своє життя
присвятив літературі, написавши понад тридцять романів, історію американського
флоту, есе, нариси, нотатки мандрівника. Серед романів Купера найвідомішою є
пенталогія (п’ять<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>романів з одним
головним героєм) про Натті Бумпо, прозваного індіанцями Довгим Карабіном,
Соколиним Оком, Звіробоєм, Шкіряною<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Панчохою,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Слідоглядом. Вона<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>складається з романів «Піонери», «Останній із
могікан», «Слідогляд…», «Звіробій…», «Прерія», в яких розповідається романтична
історія освоєння білими поселенцями американського континенту. Сюжети книжок
складають пригоди, конфлікти і зіткнення між різними підкорювачами <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>континенту, між білими і аборигенами-індіанцями,
між громадою і окремою людиною, між поселенцями і дикою природою, між
суспільним законом і натуральним правом. У романах Купера чудово змальовано
американську природу, велич і багатство землі, яку освоїли поселенці. З болем і
співчуттям розповідає Купер про долю індіанського народу, що його безжально
зігнала цивілізація з власної землі. Письменник першим в американській
літературі створив овіяні симпатією образи індіанців, змалював їх благородними
героями, передав їхні звичаї і закони.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Улюблений<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>персонаж Купера<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Натті Бумпо – постать, котра могла<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>з’явитися тільки на фронтирі. Він був і мисливцем,
і скаутом-розвідником, найкраще почувався в лісі, поважаючи закони природи і
природні права. Саме тому<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Натті Бумпо
чудово розумів<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>індіанців. Отож ватажок
благородного племені делаварів Чингачгук став його найкращим другом на все
життя.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Творчість Джеймса
Фенімора Купера – значне явище в американській літературі. Показуючи картини
американського життя в повсякденні, розкриваючи непривабливі сторінки
колоніального завоювання, він сприяв розвитку демократичного суспільства,
поставив у своїх творах проблему актуальну і в наш час: чи не загине природа
під тиском цивілізації? Його книги, сповнені подвигами, і зараз продовжують
навчати честі, мужності та вірності.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Помер Джеймс
Фенімор Купер 14 вересня 1851 року у Куперстауні, Нью-Йорк.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
відомого письменника Джеймса Фенімора Купера підготувала бібліотекар
бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо Вас зацікавила
творчість письменника, то завітайте до бібліотеки філії №3 або перегляньте
інтернет.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-91817767697067080712023-09-11T12:10:00.001+03:002023-09-18T12:14:22.708+03:00О. Генрі (Вільям Сідні Портер, 1862 –1910) – американський письменник<p> </p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEiqPe_p22Ho8BI7-hcSUZBQytQl4bxwtaAdUmJ0gG7W55PdS5u5kSynzTcEgcyCWjg-ilo6bU2LdhRVNzvWoqDc1lHh58EJqm5ahsyWiyo07cfe8ivvKIgdcVk3d_G5zXoyCn_RP6Zdv_yUSZzgJj7pc-VeORQGtoWFNgWV55ikv7woQnSQaAGAoeU325nO" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="283" data-original-width="200" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEiqPe_p22Ho8BI7-hcSUZBQytQl4bxwtaAdUmJ0gG7W55PdS5u5kSynzTcEgcyCWjg-ilo6bU2LdhRVNzvWoqDc1lHh58EJqm5ahsyWiyo07cfe8ivvKIgdcVk3d_G5zXoyCn_RP6Zdv_yUSZzgJj7pc-VeORQGtoWFNgWV55ikv7woQnSQaAGAoeU325nO=w453-h640" width="453" /></a></div><br /><p></p><p class="MsoNormal"><br /></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Народився Вільям
Сідні Портер 11 вересня 1862 року <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в
маленькому квакерському селищі<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сент-Коммюніті неподалік від південного містечка Грінсборо, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>в штаті Північна Кароліна. У жилах майбутнього
письменника змішалася кров амбіційних англійських аристократів і енергійних
ділових янкі. Його дід по материнській лінії<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>– освічений квакер Вільям Свейн – <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>був рабовласником, але підтримував ідею
звільнення рабів. Наділений неабияким літературним хистом, він з 1827 по
1835рік був головним редактором популярної серед городян міської газети<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Грінсборо петріот», для якої писав не лише
передовиці, а й гострі політичні репортажі та сповнені грубуватого гумору
скетчі на злобу дня. Його донька Мері Джейн, мати майбутнього письменника О.
Генрі, яка <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>здобула доволі пристойну для
тих часів освіту – закінчила жіночий коледж у Грінсборо, добре розумілася на
літературі й мистецтві. Від батька вона успадкувала не лише живий інтерес до
журналістики, але і блискуче почуття гумору та мистецький талант – писала
вірші, гарно малювала. Померла вона у молодому віці від туберкульозу, залишивши
трьох маленьких синів – п’ятирічного Шелла, трирічного Білла і немовля Девіда,
який невдовзі помер. Його дід по<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>батьківській лінії – Сідні Портер – був типовим янкі, вихідцем із
Коннектикута. У 1823 році він перебрався до <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Грінсборо, де одружився з місцевою
аристократкою Руфі Ворд. Саме вона – сильна,<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>незламна, вольова і владна жінка, на плечі якої після смерті чоловіка
ліг тягар боргів і турбот про сімох дітей, – згодом<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>взяла на себе відповідальність за виховання
онуків.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Батько Вільяма –
Олджернон<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сідні <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Портер – мав медичну освіту і був винахідником.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Вільям закінчив
середню школу своєї тітки <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Евеліни Марії
Портер у 1876 році. Невдовзі вступив до вищої школи Ліндсей Стріт.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Його тітка стала йому опікуном у 15 років. У
1879 році почав працювати бухгалтером у аптеці свого дядька Кларка Портера, а у
1881, став фармацевтом. Тогочасна аптека була водночас і своєрідним місцевим
салоном, де обговорювалися останні новини й чутки. Відвідувачі аптеки, серед
яких було чимало освічених людей – друзів Кларка Портера, полюбили дотепного <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>хлопця, чиї влучні репліки й жарти <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>незрідка <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>їх приємно дивували, а вдалі шаржі – навіть
викликали щирі захоплення.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Доброзичливого
молодого Портера поважали і клієнти, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і
колеги, один з яких, доктор Джеймс Голл, запропонував йому поїхати до Техасу.
Ця пропозиція видалась Біллові надзвичайно привабливою, і він не відмовився від
спокусливого шансу змінити розмірене тихе життя напівсонного південного
містечка, де ніколи не траплялося нічого надзвичайного, на<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>романтично омріяний Техас – легендарний край
ковбоїв, небезпечних пригод та карколомного ризику. Рідні без вагань відпустили
юнака з доктором Голлом, сподіваючись, що зміна клімату благотворно вплине на
здоров’я Білла і<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>позбавить підозрілого
хронічного кашлю, який загрожував перерости в туберкульоз. Майже два роки Білл
провів на техаських ранчо, які належали синам доктора Джеймса Голла. Спочатку
він був ковбоєм у старшого сина Лі Голла.<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Спілкування з сильними і сміливими людьми, сповнені постійної небезпеки
ковбойські будні, майже спартанські умови побуту стали для юного вихідця з Грінсборо
прекрасною школою виживання, що загартувала його дух і волю. Саме тут він з
легкістю опанував іспанську мову, вдосконалив набуті в шкільні роки навички гри
на гітарі та засвоїв репертуар ковбойських пісень. Згодом Білл<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>перебрався на ферму середнього сина доктора
Голла –Ричарда. Там від нього вимагалося значно менше фізичних зусиль і він мав
вдосталь часу, аби насолоджуватись дозвіллям – малювати, вивчати німецьку та
французьку мови, читати. Коли фінансові справи родини Голлів погіршилися і вони
вирушили у прерії, Портер вирішив повернутися до благ цивілізації і весною 1884
року оселився в Остіні. Тогочасна столиця Техасу, де шаленими темпами
розвивалася комерція і вирувало культурне життя, прийшлася йому до вподоби. Він
залюбки грав у аматорських виставах місцевої театральної трупи, брав участь у
концертах остінського вокально-інструментального квартету, був<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ініціатором численних розіграшів, жартів і
авантюр. Змінивши низку професій (аптекар, клерк фірми з продажу нерухомості,
лейтенант місцевого загону Техаської національної гвардії, кресляр Земельного
управління штату) майбутній літератор додав чимало<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>цікавих житейських сюжетів, несподіваних
колізій та яскравих колоритних образів до власного письменницького арсеналу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Особисте життя
Вільяма Сідні Портера в ті роки було майже безхмарним. Після низки легких
юнацьких захоплень і нетривалих романів до нього прийшло справжнє глибоке
почуття – кохання до Етол Естес Роуч, яке,<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>на щастя, виявилося взаємним. Сімнадцятирічна струнка темноока дівчина
назавжди підкорить<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>його серце легкою
вдачею, жіночністю, тонким<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>розумінням
мистецтва і неабияким почуттям гумору.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Мати і вітчим Етол
були проти її стосунків з Біллом Портером. Не те щоб їм чимось не подобався інтелігентний,
дотепний і завжди гарно одягнений юнак, щомісячний заробіток якого був досить
пристойним для тих часів, просто вони панічно переживали за здоров’я майбутніх
онуків. Річ у тім, що батько Етол , як і мати Білла, помер від туберкульозу,
тож шлюб молодих людей із такою загрозливою спадковістю міг, на думку Роучів,
виявитися вкрай небезпечним для<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>нащадків. Тому батьки дівчини, аби уникнути небажаного для них заміжжя
доньки, вирішили виїхати з Остіна. Довідавшись про це, збентежені й налякані
майбутньою розлукою, закохані наважилися на відчайдушний крок і першого червня
1887 року таємно вінчалися у церкві<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Святої Трійці, що знаходилась на околиці міста.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Подружнє життя
Білла і Етол було досить щасливим, однак,<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>на жаль, нетривалим. Батьки юної місіс Портер невдовзі змирилися з
рішенням дочки і полюбили свого зятя. У найдраматичніші періоди життя Вільма
Сідні Портера саме вони виявилися найбільш вірними його друзями, яким ніколи не
бракувало щирості, щедрості й сердечної теплоти. Під час найскладніших
випробувань він завжди звертався до Роучів, і вони жодного разу ні в чому йому
не відмовили. Етол щиро цікавилася усіма справами чоловіка і підтримувала його
в усіх починаннях. Перша дитина Портерів (хлопчик) померла відразу ж після
народження, але рівно через рік, 30 вересня 1889 року, у них народилася
дівчинка, яку<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>назвали Маргарет. Саме в
цей час в Етол з’явилися перші ознаки страшної хвороби – успадкованого від
батька туберкульозу. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Фінансове становище
молодого подружжя було досить стабільним: у 1891 році Білл, завдяки підтримці
друзів, отримав престижне місце касира-бухгалтера Остінського Національного
банку. Ця робота добре оплачувалася, але через<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>свою одноманітність не дуже подобалася ініціативному і сповненому
креативної енергії Портеру.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Восени 1887 року
газета «Детройт фрі пресс» надрукувала перші гумористичні оповідання Вільяма
Сідні Портера і запропонувала йому співробітництво.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У 1894 році Білл придбав <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>друкарню і права на видання місцевої газети
«Айконокласт». Взявши нову назву «Роллінг Стоун», молодий редактор відмовився
від політичної тематики і змінив напрямок і зміст газети. Загальна<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>тональність нового видання була
гумористичною. Надруковані на її сторінках фейлетони, гумористичні скетчі,
забавні історії на злобу дня, комічні карикатури, більшість яких вийшла з-під
пера або пензля Вільяма Портера, прийшлися до смаку місцевому читацькому загалу.
Втім рівно через рік після появи першого номера «Роллінг Стоун» редакція
повідомила читачів газети, що її випуск тимчасово призупиняється. Цьому
передували сумні події. Фінансові справи газети йшли не найкращим чином, і
зусиль головного редактора та його друзів і родичів для того, щоб утримувати її
на плаву, явно не вистачало. До того ж ревізія, здійснена в Остінському
Національному банку влітку 1893 року,<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>виявила недостачу і велику кількість помилок у банківській документації
за ведення якої відповідав касир-бухгалтер Вільям<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Сідні <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Портер. Щоправда, невдовзі, завдяки втручанню
керівників банку, які<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>прекрасно знали
про слабкі місця у веденні документації і мали з цього певний зиск, а також
дякуючи заступництву містера Роуча, звинувачення з Портера були зняті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Залишившись без
місця роботи в банку і втративши всілякі надії підняти свою газету, Білл, якого
підтримували дружина та її батьки, взявся за пошуки нової роботи. Він надсилав
свої фейлетони і скетчі до різних, у тому числі і центральних газет, і в
результаті отримав декілька цікавих пропозицій, зокрема,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>запрошення на репортерську роботу до
Вашингтона. Однак на той час стан здоров’я Етол значно погіршився, тож про
від’їзд із Остіна не могло бути й мови.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У жовтні 1895 року
газета «Хьюстон пост» запропонувала Портерові посаду керівника гумористичного
відділу. Працюючи в цій газеті, він не лише писав смішні оповідання, веселі
вірші та сатиричні нариси, але й сам ілюстрував їх, створюючи цикли
карикатур<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>та сюжетні оповідання в
малюнках на кшталт сучасних коміксів. Деякі з творів він підписував
псевдонімами або залишав без підписів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Взимку 1896 року за
рішенням центральної влади справу Остінського Національного банку було
переглянуто, а Вільяму Сідні Портеру інкриміновано розтрату великої, як на той
час суми – п’ять тисяч доларів. Більшість біографів письменника уникають
однозначних суджень стосовно його причетності до фінансових махінацій,
наголошуючи на тому, що бухгалтерська документація Остінського банку завжди
велася вкрай недбало, і це відкривало для банківського керівництва необмежені
можливості для зловживань. Втім дехто припускає, що Портер усе ж таки міг
таємно взяти гроші, аби поліпшити фінансовий стан своєї газети «Роллінг Стоун».
Очевидно, він сподівався невдовзі їх повернути, але так і не зміг цього
зробити. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Інші дослідники висловлюють
припущення, що добросердечний Білл лише покривав одного зі своїх безпосередніх
начальників, котрий взяв гроші і в силу певних серйозних обставин не повернув
їх своєчасно. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У новітніх
біографіях О. Генрі зустрічається інформація про те, що в середині 50-х років
ХХ століття у США було здійснено спеціальну перевірку фінансової документації
Остінського Національного банку за 1891 – 1894 роки з метою з’ясування
причетності Вільяма Сідні Портера до виявленої ревізією у 1896 році недостачі.
Висновок цієї перевірки виявився однозначним: касир-бухгалтер Портер до
фінансових махінацій причетним не був. Отже, письменника було офіційно
реабілітовано, але, на жаль, лише посмертно.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Тоді ж, 14 лютого
1896 року, Вільяма Сідні Портера було знову заарештовано, але невдовзі випущено
під заставу, внесену його тестем містером Роучем. Та коли в липні Білла
викликали до Остінського суду, він<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>несподівано для близьких і друзів вирішив втекти від правосуддя. Купивши
квиток від Остіна до Хьюстона, він на одній з проміжних станцій змінив маршрут
і відправився до Нового Орлеану. Переховуючись від поліції під чужим ім’ям,
Білл деякий час мешкав там, заробляючи на хліб написанням репортажів, і таємно
листувався з Етол. Влада штату Техас оголосила про його розшук, тож перебування
у Новому Орлеані – найближчому до техаських кордонів великого морського порту –
було вкрай небезпечним, і це змусило втікача шукати притулку за кордоном.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Опинившись у
Гондурасі, за яким у ті часи міцно закріпилася слава надійного притулку для
тих, хто не в ладах із законом, Вільям Портер спочатку жив у злигоднях,
ледве<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>заробляючи на шматок хліба важкою
фізичною працею. Саме в цей час доля звела його з братами<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Елом і Франком Дженнінгсами – вихідцями з
благородного американського сімейства, яких жага пригод та схильність до
ризикованих авантюр перетворила на «джентльменів<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>удачі». Брати мали при собі чималу суму
грошей, яку вони зухвало викрали з одного техаського банку. Портер дуже сподобався
братам і вони заприятелювали. Після участі у місцевому путчі їхня трійця
змушена була втекти до Мексики, де Портер отримав телеграму про тяжкий стан
здоров’я своєї дружини і вирішив повернутись додому. Етол, якій доводилося
економити кожний цент, перед Різдвом продала за двадцять п’ять доларів свою
чудову мережану шаль, щоб купити в подарунок Біллові золотий ланцюжок для
годинника, який він узяв із собою у той фатальний день втечі. Однак, коли
цей<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>ланцюжок потрапив до Білла, той уже
продав свого годинника, аби на виручені гроші придбати квиток на поїзд до
американського кордону. Діставшись до Нового Орлеану, він відправив тестеві
телеграму, в якій просив надіслати двадцять п’ять<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>доларів на квиток до Остіна.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Повернувшись додому
28 січня 1897 року, Білл добровільно здався поліції і одночасно подав
клопотання про звільнення під заставу до початку судового засідання. Враховуючи
вкрай важкий стан місіс Етол<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Портер,
остінські судові чиновники задовольнили його прохання, щоправда, при цьому
вдвічі, порівняно з попереднім разом, збільшили суму застави. Радість,
спричинена поверненням коханого чоловіка, на деякий час повернула Етол життєві
сили. Білл був надзвичайно уважним до дружини і весь час проводив з родиною.
Однак хвороба не відступала і 25 червня 1897 року Етол<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>померла. Восьмирічна Маргарет дуже важко
переживала цю трагедію, і батько з усіх сил намагався повернути доньку<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>природного для її віку способу життя, де обов’язково має бути час для
розваг і веселощів. Батьки Етол всіляко опікувалися справами зятя і єдиної
онуки, підтримуючи їх у<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>скрутні часи.
Містер Роуч заохочував Білла до продовження журналістської кар’єри, створював
всі умови для того, щоб він<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>писав і друкувався.
Втім мріям Портера і Роучів у той час ще не судилося здійснитися:<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>попереду був суд і його жорстокий вирок. На
судовому засіданні Вільям Сідні Портер категорично заперечував свою провину.
Однак на своє виправдання не сказав майже нічого. 25 квітня 1898 року
остінський суд приговорив його до п’яти років ув’язнення в Колумбусі – тюрмі
штату Огайо.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Роучі робили все
можливе, щоб полегшити перебування їхнього зятя у в’язниці. Крім того, у
великій нагоді стала професія аптекаря, яку<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Портер освоїв ще у Грінсборо. В Колумбусі не вистачало медичного
персоналу, тож Білла відразу призначили нічним аптекарем у арештантському
шпиталі. На відміну від інших засуджених, які жили в жахливих умовах, Портер
мав окрему кімнату і харчувався разом із обслуговуючим персоналом. Він не
потерпав від фізичних страждань, але моральні муки були майже нестерпними.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">За час перебування
в Колумбусі, де він провів три роки й три місяці (звільнився достроково за
зразкову поведінку й хорошу роботу в тюремній аптеці) Вільям Сідні Портер
написав чотирнадцять оповідань, які були підписані псевдонімом О. Генрі. Є
декілька припущень стосовно походження псевдоніма. Найпоширенішою є версія,
згідно з якою Портер, створюючи своє літературне ім’я, взяв за основу ім’я
французького фармацевта Етьєна Оссіана Анрі – автора популярного аптекарського
довідника. Крім того існує припущення, що псевдонім походить від<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вигуку « </span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">Oh</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span></span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">Henry</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">!»,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>який часто
звучав на адресу кота на прізвисько Генрі у родині Джозефа Гаррела –
остінського друга Вільяма Портера, в домі якого він мешкав у 1884 – 1887 роках.
Цей кіт був сімейним улюбленцем. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Відразу ж після
звільнення з в’язниці, що відбулося 24 липня 1901 року, Білл відправився в
Пітсбург, де мешкали Роучі і його донька Маргарет. Деякий час він працював в
аптеці та продовжував писати оповідання для різних газет. Надсилаючи чергову
новелу до редакції того чи іншого нью-йоркського журналу, Білл сподівався, що
одного дня він зможе вирватися із похмурого промислового Пітсбурга, який
навіював на нього смертельну нудьгу, та податися туди, де вирує життя. Невдовзі
його мрія здійснилася – оповідання О. Генрі дуже сподобалися співробітникам
нью-йоркського журналу «Енсліс»<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і вони
запросили його до Нью-Йорка, щоб обговорити плани майбутнього співробітництва.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">З квітня 1902 року
розпочинається нью-йоркський період життя Вільяма Сідні Портера –
найпродуктивніший період творчої біографії<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>О. Генрі, час його тріумфу і недовгої слави.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Вперше смак
справжнього успіху він відчув наприкінці 1903 року, коли головний редактор
«Санді Ворлд» запропонував йому річний контракт на 52 оповідання з твердою оплатою.
Тож наступний 1904 рік став одним із найпродуктивніших у творчій біографії
письменника – цього року він написав <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>66
оповідань, оселився у просторій затишній квартирі на вулиці Ірвінг-Плейс.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Успіх у читачів не
лише зробив О. Генрі одним із найбільш бажаних авторів для будь-якого видання,
але й підживлював його творчу енергію. У 1904 році з’явився перший і єдиний
його роман <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Королі і капуста», який і
сьогодні читається з величезним інтересом. У наступному році в найпрестижніших
американських газетах і журналах було надруковано ще 54 оповідання О. Генрі,
тоді ж він розпочав активну роботу над укладанням збірників своїх новел. Усього
він встиг підготувати і видати сім збірників.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1907 році
спостерігався певний спад творчої активності О. Генрі (написав лише 11
оповідань). Саме в цей час у житті Вільяма Портера відбувалося багато важливих
подій, головна з яких – роман із вчителькою Сарою Коулмен, що завершився
шлюбом. Шлюбна церемонія відбулася в Ешвіллі 27 листопада 1907 року. Сара і
донька Білла швидко знайшли спільну мову.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Другий шлюб Вільяма
Сідні Портера важко назвати щасливим. Хоча Білл і Сара й ставилися один до
одного зі щирою симпатією, та все ж через два роки їм довелося роз’їхатись.
Сара так і не змогла пристосуватися до напівбогемного способу життя чоловіка, а
він не хотів відмовлятися<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>від своїх
звичок. Їхня спроба створити затишне сімейне гніздо в тихому провінційному
Ешвіллі зазнала краху, оскільки Білл не уявляв свого життя без Нью-Йорка, що
був для нього не просто улюбленим містом, а тією стихією, в якій він почувався
неначе риба у воді, і з якої черпав життєві сили та творчу наснагу.
Повернувшись до Нью-Йорка, вони жили окремо, підтримуючи дружні стосунки і
піклуючись про Маргарет.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У 1908 році О.
Генрі написав 29 оповідань, а у наступному – лише вісім, витративши багато часу
на спроби сценічних постановок своїх новел.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Ритм життя О. Генрі
в Нью-Йорку був воістину виснажливим.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Помер Вільям Сідні
Портер 5 червня 1910 року у Нью-Йорку. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Після панахиди в Нью-Йорку він був похований
на кладовищі Ріверсайд в Ешвіллі, Північна Кароліна.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У його дочки
Маргарет Уорт<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Портер була коротка
письменницька кар’єра<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>з 1913 по 1916 рік
. У 1916 році вона вийшла заміж за карикатуриста<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Оскара Чезаре з Нью-Йорка: вони розлучилися
через чотири роки. Вона померла від туберкульозу у 1927 році і була похована
поряд із батьком.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Першим перекладачем
творів О. Генрі українською мовою був Остап Вишня.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Розповідь про відомого американського
письменника Вільяма Сідні Портера підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3
Сидоренко Ю. П. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо Ви бажаєте
більш детально ознайомитися з творчістю письменника, то завітайте<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>до бібліотеки філії №3, або прочитайте про
діяльність Вільяма Сідні Портера в інтернеті.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-7273466245370268002023-09-07T14:06:00.001+03:002023-09-07T14:13:56.038+03:00Іван Петрович Котляревський (1769 – 1838) – український письменник, військовий, класик нової української літератури, громадський діяч<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgcN9AsfP-EeVcc3fxfBS6u0yG0Iy35w7_bxQBJ4yXeJ1CY5omnJ9jKkLltcRkH-Fx8GLG5l4eyhizf5s0zJV5kv4WDhQSMKY1VXRVYu73iSFM284uwdBTm5UI46rnpr3YrO9q4d0cwTd_jBdbQBJ8RvuWYsbDi_QUdwSiI-CQM1LaLMMJ6vZNpSgEjRjs6" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="316" data-original-width="270" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgcN9AsfP-EeVcc3fxfBS6u0yG0Iy35w7_bxQBJ4yXeJ1CY5omnJ9jKkLltcRkH-Fx8GLG5l4eyhizf5s0zJV5kv4WDhQSMKY1VXRVYu73iSFM284uwdBTm5UI46rnpr3YrO9q4d0cwTd_jBdbQBJ8RvuWYsbDi_QUdwSiI-CQM1LaLMMJ6vZNpSgEjRjs6=w547-h640" width="547" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван Петрович
Котляревський народився <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>9 вересня 1769
року в Полтаві в сім’ї канцеляриста міського магістрату. Згодом Котляревські
отримали дворянське звання.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Дід письменника був
священнослужителем, дияконом соборної Української церкви.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Одержавши початкову
освіту, Іван Котляревський продовжив навчання<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>в <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>місцевій духовній семінарії. На
цей період припало становлення його особистості, тоді ж склалися його мистецькі
уподобання. Знайомлячись із правилами віршування та красномовства, семінаристи
мали змогу набувати й розвивати навички практичного володіння словом. Не дивно,
що перші літературні спроби<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Котляревського припали на час його навчання. Уже тоді він вирізнявся
з-поміж інших семінаристів неабияким поетичним хистом. За пристрасть до
віршування товариші прозвали його римачем. У семінарії майбутній письменник
познайомився з «Енеїдою» видатного давньоримського поета Вергілія.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Більш як дев’ять
років навчання дали Івану Котляревському освіту з доброю гуманітарною основою.
В семінарії він наполегливо вивчає стародавні мови, німецьку і французьку, риторику,
поетику, а також словесність, античну літературу. Однак повного семінарського
курсу він не закінчив. До цього спричинилося не академічне відставання – він
був одним із кращих учнів – припускають, що І. Котляревський<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>залишив<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>школу за рік до закінчення через матеріальні нестатки, які спіткали
сім’ю після батькової смерті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Залишивши
семінарію, він певний час працював канцеляристом, але згодом присвятив себе
учительській праці. Працюючи приватним учителем в одному з панських маєтків на
Полтавщині, Іван Котляревський мав достатньо часу для творчості. Саме тоді він
розпочав роботу над своєю «Енеїдою», до якої час від часу повертався упродовж
всього наступного життя.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Перші три
частини поеми він написав ще в період свого вчителювання. Навесні 1796 року
Іван Котляревський вступив на військову службу і провів у війську близько
дванадцяти років. Такий поворот долі, вірогідно, став наслідком нещасливого
кохання. Іван Петрович закохався в 20-ти річну Марію, бідну родичку господаря,
в якого працював домашнім учителем, але дівчина вже була обіцяна іншому і мала
стати дружиною багатого вдівця. Так це чи ні, але з Івана вийшов вправний
вояка. Він брав участь у російсько-турецькій війні, відзначився особливою
хоробрістю, за що був не раз нагороджений. На початку 1808 року в чині капітана
Іван Котляревський вийшов у відставку. Він їде до Петербурга, надіючись
влаштуватись там на цивільну службу. Під час перебування в столиці він
підготував до друку й видав 1809 року свою поему в чотирьох частинах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Повернувшись до
рідної Полтави, письменник одержав посаду наглядача, тобто керівника Будинку
виховання дітей бідних дворян. Із цим закладом він надовго пов’язав свою долю –
не шкодував сил на освітній ниві, виявив себе талановитим організатором і
педагогом<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Найбільшим захопленням
Івана Котляревського завжди був театр. У 1818 році<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>його призначають директором Полтавського
театру. З метою збагачення репертуару він створює п’єси «Наталка-Полтавка» і
«Москаль-чарівник». Ці яскраві та сценічні п’єси принесли авторові популярність
і славу видатного драматурга.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Письменник<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>заслужив прихильність сучасників не лише
своєю літературною й театральною працею. Як людина передових поглядів, він
обстоював поширення благодійної діяльності. Не випадково у 1827 році його
призначили керівником «Полтавських богоугодних закладів». Опікуючись
благодійними установами, він завжди виявляв справедливість і чуйність,
допомагав бідним і скривдженим. Віддавши більшу частину свого життя освітній і
благородній праці, у 1835 році Іван<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Петрович залишив службу. Наступні кілька років через слабке здоров’я
він<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>провів усамітнено, рідко<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>з’являвся у товаристві і майже не приймав
відвідувачів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Помер<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Іван Петрович Котляревський 10 листопада 1838 року у Полтаві, де його і
поховано на міському кладовищі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Котляревський ніколи
не був одружений. Його спадкоємицею та господинею садиби стала економка Мотрона
Єфремівна Веклевичева.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Найбільше уславився
Іван <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Котляревський своєю невмирущою
«Енеїдою», над<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>якою працював, хоч і з
перервами, майже двадцять шість років. Твір українського автора належить до
поширених у європейській традиції переробок – бурлескно-травестійних поем.
За<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>основу Іван Котляревський узяв
героїчну поему відомого давньоримського автора Вергілія. Античних богів і
героїв він «переодягнув» в українське вбрання, змусив їх говорити і думати
по-українськи.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Уся творча спадщина
Івана Котляревського увійшла до золотого фонду української культури. Його
«Енеїді» та «Наталці Полтавці» судилося відкрити новий етап у розвитку
літератури й театрального мистецтва.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
українського письменника, військового, класика нової української літератури,
громадського діяча Івана Петровича Котляревського підготувала бібліотекар
бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо бажаєте більше
дізнатись про творчість І. П. Котляревського, то завітайте в бібліотеку філії
№3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-80464523501438358302023-09-01T10:06:00.001+03:002023-09-18T12:24:04.101+03:00Едгар Райс Берроуз (1875 –1950) – американський письменник-фантаст<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgwE7ey80gdbI7WhWH8sX--HtB14YOKBzhKN4Tk776JrAsUctLoSZGhfNyosaJuPpJ_PEeT_dvDSZYXUcBo3U1W4r0zO6aPgHlW4FKfRduSIkSASWwXf0kbtHai9zYrY6045-u6S4giqHnsU1Ybde6CZ5R7B-VAO02dJyx7YwkVZJ4BPn2zPAt_bwQOqPeO" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="316" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEgwE7ey80gdbI7WhWH8sX--HtB14YOKBzhKN4Tk776JrAsUctLoSZGhfNyosaJuPpJ_PEeT_dvDSZYXUcBo3U1W4r0zO6aPgHlW4FKfRduSIkSASWwXf0kbtHai9zYrY6045-u6S4giqHnsU1Ybde6CZ5R7B-VAO02dJyx7YwkVZJ4BPn2zPAt_bwQOqPeO=w507-h640" width="507" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Едгар Райс
Берроуз<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>– американський
письменник-фантаст,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>вважається одним з
батьків-засновників фантастики ХХ століття. <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Берроуз – письменник пригодницької літератури,
його перший твір «Під місяцями Марса» вийшов в журналі. Вже другий роман автора
відкрив цикл найзнаменитіших творів про Тарзана – людського годованця мавп. Ці
твори і досі є бестселерами, багато<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>разів екранізувалися. Захоплюючі, хвацько закручені, сюжети і
фантастичні пригоди героїв дозволили <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Берроузу купити ранчо в Каліфорнії, де
письменник продовжував творити. У роки Другої світової війни автор переходить
до військової журналістики. Його творчість мала великий вплив на світову
літературу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Едгар Берроуз
прожив 74 роки, написавши величезну кількість книг. Одна тільки серія про
Тарзана налічує 26 творів. Ще 11 книг присвячено Марсу, 9 – Венері.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Ще в 10 книгах описуються пригоди вигаданих
героїв на Місяці. Крім того, Едгар Берроуз написав безліч інших романів: про
кам’яний вік, середновіччя, ковбоїв і таємничу планету Пеллюсидару, що
знаходиться всередині порожнистої планети Земля. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Едгар Райс Берроуз
народився 1 вересня 1875 року в Чикаго, в родині вдатливого бізнесмена, який
свого часу брав активну участь у громадянській війні, а пізніше полишивши
військо в чині майора,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>приніс у родину
любов до пригод і звитяги, культ мужності й честі, повагу до американської
армії та її славного минулого.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Едгар був четвертою
дитиною в сім’ї. Два його старших брати закінчили Єльський університет, а Едгар
вчився в школі Браун. Коли ця школа закрилася на карантин під час епідемії
дифтерії, його перевели в Маплхерстовську школу для дівчаток.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">За наполяганням
батька юний Едгар у 16 років опиняється у військовій школі, що містилася у
містечку Андвері штату Массачусетс. Це сталося у вересні 1881 року.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Відтоді Берроуз
починає писати до місцевої газети. Військова служба йому набридає, до
військової науки він залишається байдужий, а його улюбленими <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>предметами стають латинська<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і грецька мови. Незабаром він покидає
військову школу. Але батькові дуже хочеться, аби син став військовим, і
через<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>деякий час Берроуз знову
опиняється у військовому навчальному закладі. На цей раз це<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>була Мічіганська військова академія поблизу
Детройта. Там Берроуз захоплюється кінним спортом, грає у футбол. В Академії
він вчиться протягом 1892 – 1893 років. Незалежний і гордий характер приводить
його одного разу до дуелі з одним із кадетів, а треба сказати, у США дуелі були
заборонені. І хоч нічого трагічного з дуелянтами не сталося, Берроуз змушений
був залишити і цей навчальний заклад. Наприкінці травня 1896 року він,
записавшись добровільно простим солдатом на військову службу, прибуває до форту
Грант у штаті Арізона – одне з найважчих для служби місць.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Тут під командою
брутальних і свавільних начальників молодий Берроуз витримує рік.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">23 березня 1897
року він звільняється з військової служби назавжди.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після демобілізації
Берроуз довго пас корів в Айдахо.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Потім він працював
продавцем у Покателло, штат Айдахо, на золотих копальнях в Орегоні,
поліцейським у Салт-лейк- Сіті, клерком у чиказьких конторах, бухгалтером,
комівояжером, безуспішно намагався виїхати в Китай інструктором з верхової <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>їзди і думав навіть знову завербуватися в
армію.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Берроуз регулярно
брався за створення власного підприємства, але всі його задуми життя швидко
перетирало на порох.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Та він вже був
одружений, потрібно було годувати двох дітей.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1911 році
тридцятип’ятирічний бізнесмен-невдаха, який не міг звести кінці з кінцями і
тільки назавжди розпрощався з черговим клієнтом, сидів увечері<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у спітнілому офісі і простим олівцем на
звороті бухгалтерського бланка пише фантастичний роман про людину, яка
потрапила на Марс.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Два десятиліття
боротьби за існування навчили Берроуза не нехтувати жодним заробітком. Він,
звичайно не вірив що його твори хтось надрукує, але послав рукопис у редакцію
журналу, підписавши роман псевдонімом «нормальний хлопець». Редактором журналу
тоді був Томас Нюелл Меткаф, і саме він відкрив світові ім’я чи не
найпопулярнішого письменника 20 століття.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Небагато є у
світовій літературі письменників, чию особисту славу затьмарювала б слава
образу, що його створив письменник.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Саме така доля
спіткала Едгара Райса Берроуза, творця уславленої серії з двадцяти чотирьох
книг про Тарзана.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Помер Едгар Берроуз
19 березня 1950 року, Енсіно, Каліфорнія.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
американського письменника-фантаста, що вважається одним з батьків-засновників
фантастики ХХ століття підготувала бібліотекар бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю.
П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Вас зацікавила розповідь про письменника, то
завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-33420288149477286272023-08-30T13:26:00.003+03:002023-08-30T13:26:48.498+03:00Виставка малюнків «Літній пейзаж»<p> </p><p class="MsoNormal"><br /></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Літо – це пора, яку
любить кожна дитина. Оскільки влітку тепло, можна довго гуляти, адже темніє
пізніше. Багато хто любить кататися на велосипеді, грати в м’яч з друзями,
купатися, відпочивати від спеки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Бібліотекар Сидоренко
Ю. П. на дитячому абонементі організувала виставку малюнків. Дітлахи в своїх
роботах відобразили луки, що підступають до лісу, копиці духмяного сіна, галявини,
де соковито рожевіють суниці поміж травами серед сосон і дубів,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>затінок на березі лісового озера.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Літо притишує ходу,
закінчується.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-6850965451400520142023-08-25T15:47:00.003+03:002023-08-25T15:47:33.040+03:00Іван Якович Франко – видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч<p> </p><p class="MsoNormal"></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjp9OfiIDVLalPtGhenZfOjfmGPOZh8BMzRyXk5eB1yBoZjOaLQ0ZD3cJxSasWOjU2gz_0dnUabafXHxgysX0UfCaUx2Iv6XlzYNHqV5rBUTTdC-y5S43MTyHBlFoNB1O4NOW12zqKWYFw0eTm6kta6BUgr55UZFMJyw6_dqhT2tAlhrvpWei8FODRrcY61" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="337" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjp9OfiIDVLalPtGhenZfOjfmGPOZh8BMzRyXk5eB1yBoZjOaLQ0ZD3cJxSasWOjU2gz_0dnUabafXHxgysX0UfCaUx2Iv6XlzYNHqV5rBUTTdC-y5S43MTyHBlFoNB1O4NOW12zqKWYFw0eTm6kta6BUgr55UZFMJyw6_dqhT2tAlhrvpWei8FODRrcY61=w475-h640" width="475" /></a></div><br /><br /><p></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван Франко – без
перебільшення є одним із найгеніальніших українських письменників. Його творчий
доробок надрукований у 50-ти томах, але дослідники стверджують, що це – чи не
половини від спадщини, яка належить перу письменника, літературознавця, літературного
критика, публіциста, перекладача, філософа, історика, етнографа.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван Франко
народився 27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора (Слобода) села Нагуєвичі
Самбірського округу Королівства Галичини та Володимирії.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван Франко пізніше
казав, що насправді він народився на два дні раніше, а 27-го його христили й
саме цю дату записали в метричну книгу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Батько, Яків
Франко, був заможним сільським ковалем. За однією з версій, в яку вірив і сам Іван
Франко, батьківський рід походив від німецьких колоністів, чим пояснював
незвичне прізвище, бо, мовляв, у ньому є <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«кавалочок німця». Проте згідно з останніми
дослідженнями, родина Франків мешкала на теренах давнього Руського воєводства
ще до поділів і масового переселення туди німецьких колоністів. На відміну від
них, належала до греко-католицької церкви.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Мати, Марія з роду
Кульчицьких походила зі збіднілої шляхти.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Перші згадки про
село Нагуєвичі датуються 1424 роком. У Х</span><span lang="EN-US" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: EN-US;">IV</span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">
столітті король подарував село панові С. Нагуєвському. Пан відразу ж перейменував
село на свою честь, але недовго тут жив, бо його звели зі світу опришки, а
панське майно розкупили багатші селяни. Існує легенда, що дід Івана Франка
купив велику частку панського майна, в тому числі й кузню.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Хоча між батьком, у
якого це був другий шлюб, і досить молодою матір’ю Івана була велика вікова
різниця: 33 роки <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>(батькові було 53, а
матері – 20), подружжя жило у злагоді. Перша дружина Якова Франка померла від
холери. Син Іван, якого в дитинстві називали Мироном, був його первістком. Саме
на Івана Яків покладав усі надії. Хотів бачити сина не ковалем, а вченим паном,
шанованою людиною. Про освіту Івана батько дбав дуже старанно. Яків знав багато
притч, казок, легенд, мова його була барвистою, дотепною. Яків не шкодував для
сина душевного тепла, не кажучи вже про матеріальне забезпечення.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У шлюбі з Марією
Кульчицькою у Якова Франка, крім Івана, народилося ще четверо дітей: дочки
Тетяна і Юліана та сини Захар і Онуфрій. На жаль дочки померли малими.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Дідусь Івана по
маминій лінії помер ще до народження внука Івана, а бабуся була овдовілою,
заможною шляхтянкою з Ясениці-Сільної, у неї було шестеро дітей. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Мати дуже любила
співати Івасеві, а син володів унікальною пам’яттю, тому й запам’ятовував
пісні.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Родинний переказ
каже, що Івана називали Мироном, щоб уберегти від ранньої смерті. Дитяча
смертність в цей час була дуже висока, отож батьки, боячись втратити первістка,
вирішили ошукати смерть. Іванового брата Захара вдома називали Михайлом.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">В шість років Івана
віддали вчитися до початкової школи в Ясеницю-Сільну, звідки була мати Івана
Франка. В Нагуєвичах також була двокласна школа, але знаходилась вона далеко
від хати Франків і до того ж вважалася гіршою. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Між однокласниками
Іван відрізнявся кмітливістю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">За два роки початкової
школи Іван бездоганно читав українською, польською й німецькою, добре рахував,
розв’язував задачі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>По закінченні початкової<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>сільської школи у 1864 році, Яків віддав сина
Івана вчитись у Дрогобич, у Головну міську школу отців-василіан.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після вступного
іспиту Івана зарахували відразу до другого класу як особливо здібну дитину. У
класі спочатку треба було довести свої інтелектуальні переваги над паничами й
заслужити авторитет у вчителів.</span><span lang="UK" style="background: #FFFCF3; color: #575757; font-family: "Tahoma","sans-serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Оскільки Іван <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>прийшов <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у селянському одязі, йому як мужицькому синові
негайно відвели «ослячу» задню лавку. Проте на кінець навчального року Іван
Франко виявився учнем з найкращою успішністю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 9 років в Івана
помер батько. У 1867 році вітчим віддає Івана до польської Дрогобицької
гімназії імені Франца Йосифа. Тут Іван Франко почав комплектувати власну
бібліотеку і писати вірші. З десяти років почав записувати їх <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і в 1868 році мав уже цілий зошит. Тут
відрився й був підтриманий ще один талант Івана – він добре співав.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1875 року,
закінчивши Дрогобицьку гімназію з похвальним свідоцтвом зрілості, Іван Франко
вступив на філософський факультет Львівського університету, <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>де вивчав класичну філологію та українську
мову й літературу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">За
громадсько-політичну діяльність, яку було кваліфіковано як соціалістичну
пропаганду, Франко 4 рази був ув’язнений австрійською владою. Через перший
арешт змушений був перервати навчання у Львівському університеті, проте
відновив його в 1878 – 1879, прослухавши загалом 7 семестрів. Повну вищу<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>освіту завершив пізніше, у 1890 –1891, навчаючись
у Чернівецькому університеті 8-й семестр, необхідний для докторату.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">В 1893 році у
Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Ягича захистив
дисертацію «Варлаам і Йоасаф, старохристиянський духовний роман і його
літературна історія» і<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>здобув <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>учений ступінь доктора філософії.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">В особистому житті
він пережив<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>принаймні три глибокі
кохання: до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської. Одначе
дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб з якою він узяв у
травні 1886 року<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У подружжя було
четверо дітей: Андрій, Тарас, Петро, Ганна.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван Франко
відзначався колосальною працездатністю. За 40 років активного творчого
життя<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>написав понад 6000 творів
загальним обсягом понад 100 томів. Кожних два дні з-під його пера виходив новий
твір. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220
видань, зокрема понад 60 збірок.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Іван Франко знав 14
мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами.
Перекладав українською із багатьох мов, у тому<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>числі східних. Сучасники називали його «академія в одній особі».<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Помер Іван Якович
Франко 28 травня 1916 року. Похований на Личаківському цвинтарі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
видатного українського поета, прозаїка, драматурга, літературного критика,
публіциста, перекладача, науковця, громадського і політичного діяча Івана
Франка підготувала бібліотекар<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>бібліотеки-філії №3 Сидоренко Ю.П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо бажаєте більше
дізнатися про творчість письменника, то завітайте в бібліотеку філії №3 або
перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-60668756315869903942023-08-14T11:53:00.003+03:002023-08-14T11:53:45.281+03:00Вальтер Скотт (1771 – 1832) – всесвітньо відомий шотландський письменник, поет, історик, збирач старожитностей, адвокат<p> </p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"></span></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjn1D1BcTFkZZ7y-vDsiSOMANoG4yR1hWO6jHT2HQOHitWT82MFsXxXGn2iIZQPjU4KmyWVKiW3wfAl7EWYb4LCkY2ueNWPsEG7co5MP2xILaRFWKH4fpiSwyzh5pT1MM4n65Ur7N13M8-ks6unGHmOBtK7KDIG0SzoPSRMzYbH_Ds84qLIcjIAQaolbWCE" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="358" data-original-width="250" height="640" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEjn1D1BcTFkZZ7y-vDsiSOMANoG4yR1hWO6jHT2HQOHitWT82MFsXxXGn2iIZQPjU4KmyWVKiW3wfAl7EWYb4LCkY2ueNWPsEG7co5MP2xILaRFWKH4fpiSwyzh5pT1MM4n65Ur7N13M8-ks6unGHmOBtK7KDIG0SzoPSRMzYbH_Ds84qLIcjIAQaolbWCE=w448-h640" width="448" /></a></div><br /><br /><p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><br /></span></p><p class="MsoNormal"><span style="font-family: "Times New Roman", "serif"; font-size: 14pt;">Вальтер Скотт –
відомий англійський письменник, який народився у Шотландії й прославив свою
батьківщину. Сучасники називали його «Шекспіром роману», «шотландським
чародієм». І це не випадково, адже саме він є засновником жанру історичного
роману. Упродовж багатьох років увесь світ із захопленням читає такі його
твори, як «Уеверлі», «Пуритани», «Роб Рой», «Айвенго» «Квентін Дорвард»,
«Вудсток», «Пертська красуня» та інші.</span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">В. Скотт у своїй
країні відомий також як прекрасний історик і знавець давнини.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Народився Вальтер
Скотт 15 серпня 1771 року в Единбурзі в сім’ї адвоката Вальтера Скотта. Його
мати, Ганна Резерфорд, була дочкою професора медицини Единбурзького
університету. У сім’ї з 12 дітей, вижило шестеро, Вальтер був 9-м. У січні 1772
року Вальтер захворів на дитячий параліч, втратив рухливість правої ноги,
назавжди залишившись кульгавим. Незважаючи на фізичну ваду, вже в ранньому віці
він приголомшував оточуючих жвавим розумом і феноменальною пам’яттю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Дитинство Вальтера
тісно пов’язане із шотландськими кордонами, де він проводив час на фермі свого
діда в Сендіноу, а також у будинку свого дядька у Келсо. Перебуваючи на селі у
діда, саме серед лук, гір і лісів юний Скотт душею долучився до природи
Шотландії, познайомився з її легендами, історичними переказами, народними
піснями, які чув від родичів і знайомих. Там він зустрів прообрази своїх
майбутніх літературних героїв, почув розповіді про події боротьби шотландців за
власну незалежність. Двічі, в 1775 і 1777 роках, маленький Скотт перебував на
лікуванні в курортних містечках Бат і Престонпанс.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1778 році Скотт
повертається до Единбурга. З 1779 року він навчається в единбурзькій школі, у
1785 році вступає до единбурзького коледжу. Під час навчання у коледжі Скотт
читає художню літературу. Особливо античних письменників. Разом із товаришами
створює «Поетичну спільноту» у коледжі, а також вивчає німецьку мову і
перекладає твори німецьких письменників. В Единбурзі Вальтер<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>зустрічається з великим шотландським поетом
Робертом Бернсом.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Важливим для Скотта
стає 1792 рік – в Единбурзькому університеті він витримав іспит на звання
адвоката. З цього часу Вальтер стає поважною людиною з престижною професією,
має власну юридичну практику. Під час перших подорожей самостійної адвокатської
практики, Вальтер подорожує Шоландією,<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>він збирає народні легенди і балади.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1799 році Вальтер
Скотт став шерифом графства Селкерк,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>а у
1806<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>– секретарем головного суду в
Шотландїі. Адвокатська діяльність у Вальтера Скотта протягом життя була на
першому місці, а літературна творчість була для нього відпочинком. Але з часом
літературна діяльність стала основним джерелом доходів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">В 1811 році Вальтер
Скотт купив землю на березі річки Туїд і побудував там невеличкий замок
Ебботсфорд.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Особисте життя<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Вальтера Скотта було сповнене пригод.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Восени 1791 року,
коли віруючі розходилися з церкви, то пішов дощ і Вальтер під своєю парасолькою
провів додому незнайому дівчину. Так він познайомився з дуже красивою і
розумною дівчиною, дочкою единбурзького адвоката – Вільяміною Белшес. Її мати –
графського походження. Вальтер закохався у Вільяміну. Вільяміні на той час було
15 років. Сер<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Джон Белш, батько
Вільяміни, ніколи не дозволив би одружитися доньці з людиною, яка не досягла
нічого в житті, на той час Вальтер був тільки студентом, який нічого не мав.
Скотт п’ять років намагався добитися взаємності Вільяміни, проте дівчина
зважила на Вільяма Форбса, сина заможного банкіра, за якого вийшла<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>заміж 1796 року через вимогу батька.
Нерозділене кохання письменника до Вільяміни згодом відбилося у його романах.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1797 році Вальтер
Скотт одружується на Шарлотті<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Шерпантьє.
Вальтер познайомився з майбутньою дружиною під час поїздки в Озерний край.
Шарлотта <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>була француженкою за
походженням, але англійкою за душею, оскільки виросла в Англії. Її мама тікаючи
від революції опинилася з двома дітьми в Англії. Шарлотта не була красунею, але
вона була життєрадісною дівчиною і вірила у творчі сили Вальтера. Незважаючи на
різні характери подружжя шлюб їх виявився вдалим. У них народилося 4 дітей –
Софія, Уолтер, Анна, Чарльз. У житті Вальтер<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Скотт був зразковим сім’янином, людиною доброю, тактичною, ввічливою;
любив дерева і квіти, домашніх тварин.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Як не дивно, але
Скотт не поривав зв’язків з подружжям Форбс. Не один раз чоловік Вільяміни
приходив на допомогу письменникові у хвилини його скрутного матеріального <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>становища. Гарні стосунки із Форбсом Скотт
підтримував і після смерті Вільміни (1810).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">З 1800 року
розпочинається серйозна літературна діяльність В. Скотта. Він виступив як
перекладач, журналіст, збирач фольклору, автор романтичних поем та балад.
Протягом понад 30- літньої літературної діяльності письменник створив 28
романів, 9 поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних
праць. Молодий поет став відомим у своїй країні, коли в 1802 році опублікував 2
томи «Пісень<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>шотландського кордону» (3-й
том побачив світ у 1803 році).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Згодом стали з’являтися
поетичні твори В. Скотта, написані ним самим, – драматична поема у 6-ти піснях
«Пісня останнього менестреля» (1805 рік), в якій об’єдналися фольклорні та
історичні мотиви. Поема мала грандіозний успіх у читачів. Вийшла вона великим,
як на той час, тиражем. Така гучна слава окрилила молодого поета, і він пише
нові поеми: «Марміон» (1808 рік), «Діва озера» (1810) та інші.<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У цей<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>самий час підготував до друку і видав середньовічний рицарський роман
«Сер Трістан»; працював над есе про старожитності.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 42 роки
письменник уперше віддав на суд читачів свої історичні романи. Влітку 1814 року
виходить у світ перший роман Вальтера Скотта «Уеверлі, або 60 років тому». Ім’я
автора на ньому не зазначалося, як <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>і в
усіх наступних романах, аж до зібрання творів 1829 року, в передмові до якої
Вальтер Скотт пояснює, що змусило його так довго переховуватися від читача. Спочатку
була боязнь невдачі, небажання ризикувати літературною репутацією, дуже високою
і набутою ще в ролі поета. Далі автору сподобалася гра з публікою, заворожувала
таємниця, яку Скотт любив не лише в літературі, а й у житті. Лише найвужче коло
його друзів знало точно те, про що сперечалася і здогадувалась уся Європа і хто
ж істинний автор романів, які мали величезний успіх і друкувалися анонімно чи
під псевдонімом – «автор Уеверлі»?<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після виходу у світ
1-го роману «Уеверлі» В. Скотт став всесвітньо відомим письменником. За цим
твором було написано ще 25 романів, декілька збірок оповідань, п’єс, поем,
2-томник «Історія Шотландії», багатотомне <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«Життя<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Наполеона Бонапарта» та інші твори, написані письменником упродовж 18
років (з 1814 по1831 роки).<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Зазнавши наприкінці
20-х років фінансового краху, В. Скотт, завдяки своїй феноменальній
працездатності, за кілька років заробив стільки, що майже повністю розрахувався
з боргами.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Помер Вальтер Скотт
21 вересня 1832 року в Мелроуз, Шотландія. Похований у Драйбурзі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
всесвітньо відомого шотландського письменника, поета, історика, збирача
старожитностей, адвоката Вальтера Скотта підготувала бібліотекар бібліотеки-філії
№3 Сидоренко Ю. П.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо бажаєте більше
дізнатися про творчість В. Скотта, то завітайте в бібліотеку філії №3 або
перегляньте в інтернеті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span style="background: white; color: #202122; font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%;"> </span><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14.0pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><o:p></o:p></span></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0tag:blogger.com,1999:blog-2639019722081208314.post-48127500292120920402023-08-01T15:12:00.003+03:002023-08-02T10:59:32.673+03:00130 років від дня народження В. В. Холодної (1893 – 1919 ), видатної української кіноактриси епохи німого кіно<p> </p><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><br /></div><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"><a href="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEh6MTsTRJYzp98b9MmBkxo2LdTWoSvE_DNffxlKLxApra_4cYIUgA4kD1x27jF3KVMgWJ7kixAKS5N4hGQqRDpTcdxfYUmarVlpOM5RNjWEH9jgmXl2GLdtKwcm3m29Y6a9pEyDcXmO3kgLJ5uBlbuGxRn_JpJ2XBCbTA1FTwY5kj1Auu0mB-SVsgEvE_Je" style="margin-left: 1em; margin-right: 1em;"><img alt="" data-original-height="325" data-original-width="500" height="416" src="https://blogger.googleusercontent.com/img/a/AVvXsEh6MTsTRJYzp98b9MmBkxo2LdTWoSvE_DNffxlKLxApra_4cYIUgA4kD1x27jF3KVMgWJ7kixAKS5N4hGQqRDpTcdxfYUmarVlpOM5RNjWEH9jgmXl2GLdtKwcm3m29Y6a9pEyDcXmO3kgLJ5uBlbuGxRn_JpJ2XBCbTA1FTwY5kj1Auu0mB-SVsgEvE_Je=w640-h416" width="640" /></a></div><br /><br /><br /><p></p><p></p><div class="separator" style="clear: both; text-align: center;"></div><p></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Віра Василівна
Левченко народилася 1893 року в місті
Полтаві. Батько Віри, Василь Андрійович, корінний полтавець.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Рід Левченків треба
сказати, був вельми поважним. У « Малоросійському гербовнику» В. Лукомського та
В. Модзалевського говориться про його засновника<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>– Івана Левченка – та наводиться герб роду –
щит, де на червоному полі<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>– білий гриф.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Василь Андрійович
закінчив словесне відділення Імператорського Московського<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>університету й був педагогом у рідному місті.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Мати, Катерина
Сергіївна Слєпцова – випускниця Олександро-Маріїнського інституту шляхетних
дівчат у Москві. Катерина Сергіївна була з Москви – там молоді люди і познайомилися
під час навчання. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Батьки дуже
любили<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>одне одного, жили скромно, але
щасливо. Ні батько, ні мати не відрізнялися особливою красою, але їхня донька з
дитинства привертала увагу зовнішністю: темні кучері, ніжний овал обличчя,
величезні сумні очі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Після смерті дідуся
Віри, сім’я переїхала в Москву.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Там за підтримки
родичів добробут сім’ї налагодився. У будинку приймали гостей, влаштовували
вечори на яких грали в шаради та «живі картини». Віра, як і її батько гарно
співала, навчилася рано читати. Їй було два з половиною роки, коли в
Парижі<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>відбулася прем’єра першого фільму
братів<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Лум’єр ( 28 грудня 1895 року) –
так у світі почалося століття кіно, але поки що сім’я Левченко не звертала на
це жодної уваги.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Дівчинку віддали
навчатися в дуже відому елітну приватну гімназію Зінаїди Перепьолкіної. З
класом Віра вперше побувала у Великому театрі і відтоді полюбила балет. Вона
вимолотила в батьків дозвіл вступити до балетного училища при театрі, однак
через рік вони забрали доньку з училища – на цьому наполягла бабуся, яка
вважала, що дівчині з порядної сім’ї не місце в театрі. Вірі довелося повернутися
до гімназії, а потім і зовсім забути про сцену, тому що у 1905 році, коли її
мати була вагітною третьою дочкою, батько застудився і помер від пневмонії.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розраду Віра
знайшла в театрі: навчаючись у гімназії, одночасно відвідувала гурток молодих
артистів Московського художнього театру, де брала уроки акторської
майстерності, а також відвідувала виставки, концерти, захоплювалась грою на
фортепіано.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Згодом юна Віра
Левченко вирішила стати акторкою. Багато в чому на неї справив враження приїзд
у 1908 році у Москву з Санк-Петербурга однієї з найпопулярніших тоді актрис,
Віри Коміссаржевської. Тоді ж Віра побачила гру неперевершеної<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>данської актриси<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Асти Нільсен у фільмі «Безодня» (1910 рік), і
остаточно визначилась із вибором професії.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Майбутня актриса
закінчила гімназію в 1910 році. На випускному вечорі вона познайомилася з
правником <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Володимиром Холодним. Вони
покохали одне одного з першого погляду,<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>а незабаром, попри категоричну незгоду обох родин, одружилися, і шлюб
цей виявився<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>на рідкість щасливим.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">На весілля
запросили тільки найближчих родичів та друзів.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Володимир виявився
завзятим<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>автомобілістом, брав участь в
автоперегонах, видавав першу в Росії спортивну газету «Авто». Володимир зумів
зацікавити перегонами й молоду дружину.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Володимир Холодний
був із відомої української сім’ї, пишався братами: Олексій, відомий музичний
критик; Микола (1882 – 1953), відомий український ботанік, фізіолог,
мікробіолог, академік чиє ім’я носить інститут ботаніки АН України; Григорій
(1886 –1938), вчений секретар Українського видавничого товариства у Москві.
Згодом<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>переїхав до Києва, викладав у
старших класах Другої української гімназії імені Кирило-Мефодієвського
братства. Був головою «Просвіти» у Чернігові. Працював в інституті Української Наукової
Мови, згодом очолював його. У 1929 році був звинувачений у належності до
Спілки<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Визволення України та засуджений
до восьми років позбавлення волі. Після відбуття терміну був розстріляний.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У 1912 році у подружжя
народилася донька Євгенія. Пологи пройшли дуже важко, молода жінка довго
хворіла і лікарі заборонили їй у подальшому народжувати – принаймні декілька
років. Але ні Віра, ні Володимир не могли собі уявити сім’ю тільки з однією
дитиною. І коли доньці виповнився рік, родина удочерила ще одну дівчинку –
Нонну, племінницю Володимира. Після появи дітей Віра перестала цікавитися
автогонками, до<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>кола її інтересів
увійшов артистичний клуб «Алатрі». І ще Віра захопилася кінематографом. У той
час кіно – сінематограф – не вважався серйозним мистецтвом. Серйозно – це
театр, а кіно тільки розвага. Але неймовірно популярна! У кіно ходили всі.
Перед<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>початком продавалося «лібрето» –
короткий зміст фільму, щоб можна було зрозуміти, що ж<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>відбувається на екрані. Під час сеансів у
залі грав тапер, а в дешевих кінотеатрах, де лібрето не продавалося, він же,
або кіномеханік розповідав зміст фільму. Віра з чоловіком не пропускали жодної
вистави в театрах та жодного<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>нового
фільму в синематографі. <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Віра любила
приймати гостей.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Улітку 1914 року
Віра вперше прийшла на кінофабрику <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>«В. Г.
Талдикін і К» у пошуках роботи. Однією з причин була фінансова нестабільність,
адже в той <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>час сім’я переживала не кращі
часи, а на зйомках гарненька Віра могла що-небудь заробити. Уже тоді на її
красу звертали увагу родичі і друзі, і зовсім незнайомі люди. Темноволоса
красуня з ніжною білою шкірою, великими сірими очима і надзвичайно густими і
довгими віями, зазирала прямо в душу і від цього, здавалося, змінювався весь
світ навколо. На жаль<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>далі справа не
пішла, завадила Перша світова війна. Чоловік пішов на фронт, і у житті Віри
утворилася порожнеча. Тоді жінка пішла в майстерню «Тімана і Рейнгарда», де в
той час знімали «Російську золоту серію». <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>У цей час режисер В. Гардін екранізував «Анну
Кареніну». <o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Її першою роллю стала нянька-італійка в
екранізації Анни Кареніної. «Але нам потрібні актриси, а не просто красуні» –
відповів Гардін і дав листа до режисера Євгена Бауера, на фірму «Ханжанков і К».
За рік вона знялася в багатьох фільмах. Після фільмів «Пісня тріумфуючого
кохання», за повістю І. Тургєнєва та «Полум’я неба» Віра Холодна здобула
популярність і любов публіки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">У серпні 1915 року
Віра отримала<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>звістку про те, що <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>її чоловіка тяжко поранено в бою під Варшавою.
Вона негайно покинула роботу, сім’ю, дітей та поїхала до <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Володимира в госпіталь. Віра піклувалася про
нього, вражаючи своєю самовідданістю професійних сестер милосердя, і практично
витягла з того світу.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1916 року у
власника фірми «Ханжанков і К» Олександра Ханжанкова, де працювала зірка німого
кіно, з’явився конкурент – Дмитро Харитонов, харківський кінопідприємець,
власник кінотеатру і прокатної контори «Аполло» в Харкові з філіалами в Одесі,
Ростові-на –Дону, Києві, Санк-Петербурзі; фінансував у Харкові зйомки фільмів,
вкладав гроші в екранізацію творів українських авторів. Він відкрив у Москві
кіноательє, але не мав людей, які вміли професійно робити кіно. Харитонов<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>запропонував найкращим операторам, режисерам
і артистам, які працювали у Ханжонкова, перейти до нього за набагато вищу
платню. Віра Василівна перейшла до кіноательє Харитонова пізніше за всіх.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">1918 року Віра їде
до Одеси для завершення зйомок у фільмі «Княжна Тараканова» та «Циганка Аза».
Там вона поєднує зйомки з активною концертною діяльністю.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Жовтневий переворот
1917 року, ознаменований терором та репресіями, змусив багатьох кіномитців тікати
від більшовиків. Під виглядом <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>літніх
кіноекспедицій багато кінематографістів виїжджають до України – до Харкова,
Одеси, Криму. Влітку 1918 року Дмитро Харитонов та його акторська група з сім’ями
виїхали до Ялти, а 28 червня 1918 року прибули до Одеси, де продовжили знімати
фільми. Крім Віри Холодної, яку супроводжували сестра Софія та донечка Женя, до
кіноекспедиції увійшли режисер Петро Чардинін з дружиною та дочкою, актори<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>Володимир Максимов, в Харкові до них
приєдналися Йосип Рунич з дружиною та інші. В Одесі зйомки проходили в ательє,
яке Харитонов вибудував на Французькому бульварі, на ділянці землі, яку
спеціально придбав.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">8 лютого 1919 року
Віра Холодна виступала на концерті. У театрі було холодно, глядачі сиділи в
шубах, а актори виходили у відкритих сукнях. Після концерту Віра злягла. Лікар
поставив діагноз «іспанка» – це особлива форма грипу, від якого в 1918 році в
Європі померли мільйони людей. У Віри Василівни вона ускладнилася запаленням
легенів. І хоча Віру Холодну лікували найкращі лікарі Одеси – Усков,
Коровицький, Бурда, Тальпін та Зільберберг вилікувати «іспанку» було неможливо.
<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">16 лютого 1919
року, в 25-річному віці, вона раптово померла в Одесі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">16 лютого 1919 року
відбулося Велелюдне<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>відспівування в Спасо-Преображенському
кафедральному соборі.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Віра Василівна
Холодна була похована 19 лютого на Першому Християнському цвинтарі Одеси.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Володимир Холодний
прожив лише кілька місяців після смерті дружини і помер від тифу. Через місяць
під час епідемії черевного тифу померла і мати Віри.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Старша сестра Надія
взяла опікунство над дітьми Віри та молодшою сестрою Софією. Потім вона вийшла
заміж за болгарина чи грека та виїхала з дітьми в Болгарію. Софія залишилася в
Одесі, взяла прізвище Холодної і стала балериною Одеського оперного театру, де
працювала з 1920 по 1937 роки.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Віра Холодна стала зіркою
німого кіно майже на початку його існування. Ніжна та прекрасна, вона майстерно
грала ролі. Але попри славу та визнання Віра залишалася доброю та чуйною
жінкою, матір’ю та дружиною.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Віру обожнювали,
вона стала законодавицею мод. А мода тих років була дуже цікава: сукні шили
вузькими внизу і пишними вгорі,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>без
зайвих прикрас (рюш, воланів, оборок, бантів). Кольори вибирали пастельні,
відтінки – холодні. Якась одна оригінальна деталь надавала костюмові шарму. Віра
мала багату фантазію і сама моделювала для себе одяг. Речі виходили неповторні,
ексклюзивні. Невгамовна фантазія королеви екрану виявлялась, навіть,<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>у виборі парфумів. Змішуючи аромати акторка
отримувала гіркувато-солодкуватий запах, який майстерно довершував її образ.<o:p></o:p></span></p>
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">За чотири роки Віра
Холодна<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>знялася у 80 фільмах. На
сьогодні вціліло лише п’ять кінострічок, і ті збереглися погано.<o:p></o:p></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"></span></p><p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Розповідь про
видатну<span style="mso-spacerun: yes;"> </span>кіноактрису епохи німого кіно В. В. Холодну підготувала бібліотекар бібліотеки-філії <span style="mso-spacerun: yes;"> </span>№3 Сидоренко<span style="mso-spacerun: yes;">
</span>Ю. П. <o:p></o:p></span></span></p><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">
<p class="MsoNormal"><span lang="UK" style="font-family: "Times New Roman","serif"; font-size: 14pt; line-height: 115%; mso-ansi-language: UK;">Якщо Вас зацікавила
ця розповідь, то завітайте в бібліотеку філії №3 або перегляньте інтернет.<o:p></o:p></span></p><br /></span><p></p>Ксенія Петрівнаhttp://www.blogger.com/profile/16051287568748559702noreply@blogger.com0