Зазирнім у чарівний світ

Хто із нас не любить дивитися мультфільми?! Справжніми шанувальниками мультиків є не тільки діти, а й чимало дорослих поважних людей. Тож сьогодні, 28 жовтня всі великі і маленькі шанувальники цього виду кіномистецтва можуть відзначати своє свято – Міжнародний день анімації. 

Воно з’явилося 2002 року за ініціативи французького відділу Міжнародної асоціації анімаційного кіно. А дату 28 жовтня обрали недарма – саме цього дня 1892 року французький винахідник і художник Еміль Рейно продемонстрував здивованій публіці свій апарат – праксиноскоп, який показував картинки, що рухався. Це й стало початком ери мультфільмів.

* В одній секунді мультика «міститься» аж 24 кадри!

* Найперший мультфільм з’явився 1897 року і був… рекламою порошку для виготовлення крему.

* Найбільший бюджет, який витратили на анімаційний фільм, належить мультику «Рапунцель. Заплутана історія».

* Найвідоміший мультсеріал в історії – це «Сімпсони». Він не зникає з телевізійних екранів з 1987 року.

* 1927 року з’явилися перші українські мультики: «Українізація» та «Казка про солом’яного бичка».

* 13 жовтня 2016 року відбулася прем’єра першого повнометражного українського анімаційного фільму, знятому у форматі 3D «Микита Кожум’яка», який створювався аж 9 років. Український мультик про кмітливого хлопчика вже закупили 15 країн.

Познайомтеся з новинкою!

З липня фонд нашої філії поповнився новим періодичним виданням. Це –добрий, практичний, цікавий україномовний журнал «Країна історій» для підлітків 9-14 років. Видання створене для того, щоб діти розвивали в собі якості Справжньої Людини.

 Кожен номер має широкий розвиваючий матеріал: про професії, техніку, хобі, країни, гроші, відносини, здоров’я. У журналі багато завдань з англійської мови, на розвиток логіки, комікси, конкурси. І, до речі, тут друкуються лише реальні історії.

Дорослі теж знаходять цікавий для себе матеріал. Так, в №8 можна познайомитися із традиційною американською системою домашнього навчання на прикладі дистанційної школи 977 в проекті FREESCHOOL та ідеєю програми зі штату Maryland USA (програма активного та ефективного читання).

Надіємось, що новинка вам сподобається. Цікавої вам подорожі по сторінках журналу!

Зацініть! Книжковий джем!

Цікаву ідею популяризації сучасної української книги користувачам абонентської зали запропонували працівники книгозбірні №3. 

Якщо читачі не знають яку книгу взяти наступною?... То!... Скляна банка з кольоровими паперовими складеними міні-книжечками стане їм у нагоді.





Відвідувач, який не знає або не може визначитися з вибором може витягнути несподівану для себе підказку і скористатися її рекомендацією. Бо на ній написані автор і назва! 

Ось такий неочікуваний книжковий смаколик із стопроцентною гарантією якості для всіх книголюбів.

Ви повинні це знати!

Шановні користувачі!

Хочемо познайомити вас з 9-річною Софією Шлінчак, що стала двічі рекордсменкою. Вона - наймолодша в Україні авторка виданої друком прозової книги, а також наймолодша ілюстратор виданої друком книги.

Чи може чудову дитячу книжку, по-справжньому цікаву ровесникам, створити… сама дитина? Мабуть, в ідеалі мало би бути саме так!

Принаймні в це щиро вірить Софія, яка сама придумала, написала й намалювала цю веселу й добру історію про маленьке левеня Коху та її друзів. Звісно, Софійці допомагали дорослі: писати – тато, журналіст Віктор Шлінчак, малювати – художниця Ная Іващук. Але насправді нам, дорослим, ця книжка переконливо доводить, що талановитою є кожна дитина, і дуже важливо допомогти їй розпізнати і розвинути свій талант.

Спочатку дівчинка вигадала та почала малювати пригоди трьох друзів, а коли ескізів назбиралося чимало – батько запропонував їх описати. Тому замість відпочинку на літніх канікулах, Софійка проробила серйозну роботу – вигадувала чудернацькі сюжети.

Не лише розважити дітей, а й допомогти хворим малюкам, вирішила Софійка. Уперше в житті вона підписує серйозну угоду: відсотки від продажів перераховуватимуться на лікування онкохворих дітей.

«Надзвичайні пригоди…» безумовно знайдуть свого вдячного читача – бодай тому, що вони написані дитиною для дітей, так, як того хочуть діти. А ще тому, що вони здатні переконати маленьких читачів, що письменником може стати кожен, варто лише захотіти і твердо йти до мети. 

Давайте просто разом порадіємо за автора, який стартує на літературній ниві з доброю і цікавою історією про левеня, папужку і тукана, де дружба допомагає долати природні стихії, хулігана можна перевиховати, а таємничий лист у пляшці неодмінно приведе вас до нової надзвичайної пригоди!

У Неквапи білі лапи

20 жовтня на літературну сходинку нашої книгозбірні «У Неквапи білі лапи» (до 80-річчя від дня народження Миколи Вінграновського) завітали читачі-учні 4-В класу БЗШ№15 (класовод Галина Чувпіліна). 

Бібліотекарі розповіли школярам про життєвий і творчий шлях письменника, його часті відвідини Білої Церкви та села Яблунівка. Вінграновський любив відпочивати там з наметом на березі Росі, спілкуватися з мешканцями села. І саме тут йому встановлено пам’ятник.

Діти із задоволенням прийняли участь в інсценізації віршів «Іде Кіт через лід» та «Грім», читали вірші поета про тварин, природу, пори року. Читайликам дуже сподобалася поезія Миколи Вінграновського – барвиста, життєрадісна, чуйна, в якій художнім словом змальована батьківська хата, рідний куточок землі, Батьківщина, свято дитинства. 

Тому вони вирішили намалювати ілюстрацію до вірша, який найбільше припав до душі.

Діти для Вінграновського – не просто тема. Це й особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому. Не випадково, мабуть, він з великою радістю писав вірші для дітей і про дітей. І в них, може, найбільше був собою. Бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає.

Знай наших!

Колектив бібліотеки-філії№3 

виносить подяку за активну участь 

у міськрайонному конкурсі читців-декламаторів 

творів Бориса Олійника 

«Стою на землі» 

Кравчук Дар’ї (2-А клас БЗШ№15), 

Кувуну Петру (5-В клас БЗШ№15),

Зорич Анні та Гуртовенко Каріні (8-Б клас БЗШ№15). Бажаємо натхнення в досяганні нових висот, 

сплетених з любові до поезії!

Я так люблю цукерки

18 жовтня – Міжнародний день цукерок. Саме в цей день для учнів 2-А класу БЗШ№15 (класовод Людмила Саранчук) бібліотекарі підготували пізнавальну годину для ласунів «Я так люблю цукерки». 

Розповіли історію свята, про смачний цукерковий різновид: помадки і батончики, льодяники і карамельки, іриски, трюфеля і грильяж, шоколадні, молочні та вафельні ласощі, халву і козинаки; 

про їх користь і шкоду. Визначили, що найбільш корисні – зефір, мармелад і пастила.

Цікаві факти про солодощі здивували допитливих читайликів, а жартівлива поезія змусила реготати. Юні ерудити із задоволенням відгадували загадки і жодного разу не помилилися. Бо все це про неї – Її Величність Цукерку.

Ця смакота так манить на вітрині

У фантика барвистій пелерині.

Купіть! Он ту! З начинкою липкою!

А я її сховаю за щокою.

                                           Т.Чорновіл

Лицарський дух козаків

14 жовтня День захисника України та Покрови Пресвятої Богородиці. Ці знаменні дати нерозривно пов’язані між собою, символізуючи зв’язок поколінь, давню історичну традицію, а тому особливо шануються українцями.

17 жовтня для користувачів-дітей, учнів 8-Б класу БЗШ№15, відбулася козацька вечірка «Таємними слідами козаків». Бібліотекарі підготували цікаву книжкову виставку «Запорожців вічна слава не вмре, не поляже», слайд-презентацію «Козаччина: славна історія України», історичну довідку про традиції Запорізької Січі, символи козацької доблесті. 

А також козацькі розваги і забави  «Лицарський дух козаків», де хлопці вправно змагалися в різних конкурсах: на витривалість, вправність, кмітливість, ерудованість, артистизм. 

Справжній козак не уявляє свого життя без музики і це довели учні, які змагалися у конкурсі на знання козацьких пісень. 

А ті, хто має талант, із зав’язаними очима малювали «бойового побратима козаків».

Хлопці показали свій хист і здібності, бо готуються бути гідними захисниками України.

Покривала Покровонька

Своїм дітям головоньки –

Кому славою, кому крицею,

Кому рідною землицею…

Вже стелить шляхом золота Покрова

Свято Покрови посідає почесне місце серед пошанованих свят на Україні. „Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови.

До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. 

Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: „Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, „Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, „Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”. 

А на Поділлі дівчата казали: „Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”
Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль. 

Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах.