Обличчя і душа українського кіно

75 роки тому народився видатний український актор, режисер та сценарист. На його рахунку – 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. За своє недовге життя – рак забрав Івана Миколайчука у 46 років – він встиг не лише стати улюбленцем глядачів, а й завоювати звання душі українського поетичного кіно. 

Миколайчука називали аристократом духу, блискучим самородком, а радянська влада оголосила "неблагонадійним" та "націоналістом". Тим не менш, без зірки минулого століття не проходив жоден радянський фільм, Миколайчук став своєрідною обов’язковою складовою вітчизняного кіно 60-70-х років. 

Акторським мистецтвом Миколайчук захопився з самого дитинства: у 12 років грав у сільському самодіяльному театрі. У кіно дебютував ще студентом - у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики "Двоє". Загальне визнання і любов кіноглядача актор отримав після ролі Тараса Шевченка у фільмі "Сон" та Івана Палійчука у картині Сергія Парджанова "Тіні забутих предків". 

"Я не знаю більш національного народного генія... До нього це був Довженко", – так про Миколайчука сказав Сергій Параджанов.

Шевченківською премією його нагородили посмертно, а звання народного Іван Васильович так і не отримав. Однак і без цього став улюбленцем глядачів. 

Багато хто вважає його найбільш видатним актором в історії українського кінематографа. Він надихав українських художників, акторів, співаків та письменників того часу, які шукали українські корені і колорит у радянську епоху.