З Юрія – хороводи, а на Дмитра – вечорниці

Дмитрів день, який християни східного обряду завжди відзначають 8 листопада, – не тільки велична церковна дата, а й осіннє свято аграрного календаря українців.

Віддавна вважалося, що мученик Дмитро завершував землеробський рік, замикав землю та приводив зиму. Отож і селянин, закінчивши працю на ниві, міг трохи відпочити. Той же святий Дмитро тримав у себе ключі, передаючи їх навесні святому Юрієві.

Після Дмитра зазвичай уже не засилали сватів, тому казали: «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі лавку нею витри», «До Дмитра дівка хитра, а після Михайла (21 листопада) – хоч за попихайла».

Субота перед Дмитром вважалася «дідовою». Церковна громада часто влаштовувала ситний поминальний обід для старців та жебраків.

У народі приповідають: «З Юрія – хороводи, а на Дмитра – вечорниці».

Зі святом Дмитра пов’язані й завершальні обряди тваринників. Цього дня вже не виганяли худобу на пасовиська, а залишали у хлівах і кошарах. Господарі остаточно розраховувалися з пастухами, а останні врочисто відзначали «квітку» та неодмінно бажали газдам багатого приплоду.