Сучасна японська література

   Японія дала життя досконалій за формою культурі й розвинула в людях таку властивість зору, коли правду бачать у красі, а красу - в правді                                                Рабіндранат Тагор

Наприкінці XIX - початку ХХ століття японська література починає повноправне входження в загальносвітовий літературний процес. У XX столітті продовжувачами як власне національних так і європейської літературних традицій можуть бути по праву названі письменники Юкіко Місіма, Муракамі Рю, Ясунарі Кавабата, Харукі Муракамі, які не тільки подарували світові чудові художні твори, а й збагатили світову «скарбницю мудрості» самобутніми і яскравими афоризмами.

   Юкіко Місіма один з найяскравіших представників японської літератури - Кімітаке Хіраоку. Його псевдонім Юкіко Місіма перекладається як «зачарований смертю диявол». Недарма він придумав для себе таке доленосне ім'я. Все своє життя він був чудовим актором, поетизував смерть, живучи на межі життя, пробуючи все і одразу: літератор, режисер театру і кіно, актор і навіть диригент симфонічного оркестру. Він літав на бойовому винищувачі і кілька разів облетів навколо земної кулі. Успіхи Місіми у спорті були вражаючими, він дуже ними пишався. Коли в 1963 році статтю про культуризм в енциклопедії ілюстрували його фотографією, він зізнався, що це був «найщасливіший момент у його житті». 25 листопада 1970 року Місіма, неодноразово вражаючи публіку своїми ексцентричними витівками, влаштував останню у своєму житті «виставу». Вранці того страшного дня письменник закінчив роман «Падіння янгола», одягнув форму «Товариства щита», пристебнув до пояса старовинний, самурайський меч і написав записку: «Людське життя не безмежне, я ж хочу жити вічно. Місіма Юкіко». Місіма спробував підняти заколот на базі, він закликав сили самооборони взяти в країні владу і вимагати перегляду мирної конституції. Не отримавши підтримки, Місіма вкоротив собі віку середньовічним способом харакірі. Перед смертю він звернувся до солдатів зі словами: «...Сьогодні японці думають тільки про гроші... Ви маєте повстати, щоб захистити Японію.» Відповідно до самурайських традицій, він розстебнув мундир і заколов себе мечем. Пізніше обряди здійснили ще сім послідовників Місіми. Відомий японознавець Дональд Кін писав: «Найдосконалішим витвором мистецтва Місіми став він сам». За своє недовге життя (Місіма помер, коли йому було 45) митець устиг написати 40 романів, 15 з яких було екранізовано ще до загибелі, 18 п'єс, що з успіхом йшли в японських, американських та європейських театрах. А ще - десятки збірок оповідань і есе. 

 Харукі Муракамі - один з найпопулярніших письменників сучасної Японії. Це митець, який створив для всього світу іншу, нетипову японську літературу. Його герої не схожі на стереотип японця - конформіста і трудоголіка. Вони мрійники, мають свої таємниці і трішки інфантильні. У нього герої їдять не суші, а гамбургери, п'ють пиво Хайникен, замість саке, але в них залишається щось невловиме східне, властиве лише людям азіатської культури: споглядальність і головний принцип айкідо - використовуй силу противника проти нього самого. Муракамі пропонує два шляхи життя, які може обрати сучасна людина, хоча, по суті, вони є двома кінцями однієї палиці. Перший - відхід у підсвідомість, другий - служіння суспільству, амбіційність, кар'єризм. Муракамі почав писати на початку 80-х. Так звана трилогія щурів: "Слухай пісню Вітру", „Пінбол 1973", „Полювання на овець” одразу розділили японських любителів прози на два табори: несприймаючих і захоплених. Роман “Норвезький ліс” був написаний у 1987 р. і скоро набув величезної популярності серед японської молоді. Молодь обирає мрію, а не тяжку роботу. Тому на сьогоднішній день загальний наклад "Норвезького лісу " в Японії досяг 2 млн. примірників, а Муракамі ввійшов до списків найбільш значних японських письменників, обійшовши при цьому Кобо Абе. Взагалі в творах Харукі Муракамі багато західної музики,  його персонажі спілкуються з потойбічними силами, але це не заважає їм бути нормальними членами суспільства. Декілька років проживши в Європі, Муракамі повернувся на батьківщину і одразу написав 2-томник "Андеґраунд" - про газову атаку „Аум Сінрікьо" в токійському метро. Це -

інтерв'ю, спочатку з жертвами, а потім із катами. Нікого з них автор не питав про трагедію, він розмовляв з ними про школу, про кохання і прийшов до геніального в своїй простоті висновку: вони однакові: і поранені і ті, хто здійснював атаку. Так чому ж їх доросле життя склалося по-різному? Ті читачі, хто ознайомився хоч з одним твором цього автора, завжди просять ще нових книг, адже вони несхожі ні на що: з одного боку - нові, а з іншого їх легко читати, в них немає зайвої розумності чи нудності. Зовсім незвичайні речі в зовсім звичайних місцях - ось його гасло. «1Q84» — новий роман Муракамі — побачив світ у Японії 28 травня 2009 року, й увесь його стартовий наклад був розкуплений ще до кінця дня. Незвична назва твору — пряма алюзія на роман-антиутопію Джорджа Орвелла «1984». Віра і релігія, кохання й секс, зброя і домашнє насилля, вбивство за переконанням і суїцид, втрата себе й духовна прірва між поколіннями батьків і дітей — усе це майстерно переплетено у детективному сюжеті роману, де події відбуваються у двох паралельних реальностях: Токіо 1984-го і Токіо, за висловлюванням головної героїні Аомаме, «незрозуміло якого (1Q84)» року. Для Харукі Муракамі не існує кордонів жанру, його твори, це - психоделіка, фантастика, утопія і це ще багато- багато іншого. Прочитавши його, починаєш заздрити людям, які ще відкривають його творчість для себе

   Муракамі Рю (народився в 1952 році). Однофамілець відомого і улюбленого нашими читачами Харукі Муракамі. Біографія Рю вельми незвичайна. У 15 років він створив рок- групу і організував у школі рок-фестиваль. Рухомий ненавистю до бездушних вчителів, він спорудив барикади в коледжі. Вступив до університету на факультет історії мистецтв, але був виключений і долучився до комуни хіппі. Ще будучи студентом, Рю написав роман "Всі відтінки голубого", який приніс йому популярність, і за який в 1976 році він отримав премію ім. Акутагави. Книга стала бестселером. На відміну від свого однофамільця Рю Муракамі в Європі відомий мало, але в Японії здобув славу одного з найкращих письменників сучасності. Крім того, Рю політичний оглядач і любитель футболу. Про що він пише у своїх романах? Сюжетом першого стало життя компанії нероб - дітей квітів у «безнадійні сімдесяті", які лякають своїми витівками добропорядних громадян. Другий роман Рю, перекладений на російську мову першим, - «69». Це безнадривна сповідь юного японського інтелектуала і модника Кена Ядзакі. Дуже смішна історія дорослішання підлітка, захопленого ідеєю влаштовувати провокаційні мистецькі фестивалі, милого романтичного героя.

 Творчість Ясунарі Кавабата (1899-1972) яскраво виділяється своєю прихильністю до традицій національної літератури. Свій перший твір «Щоденник шістнадцятирічного юнака» майбутній письменник опублікував у 16 років. Перший значний твір «Танцівниця з Ідзу» (1925) - дивовижно чиста лірична розповідь про першу юнацької любов, перше зіткнення з прекрасним. Повість «Снігова країна» (1937), в поетичних тонах змальовує світ людей і природи, визнана японською критикою шедевром сучасної ліричної прози. Післявоєнна творчість Ясунарі Кавабати як і раніше пов'язана з національними культурними традиціями. Найбільш відомі твори - «Тисячокрилий журавель»(1952), нагороджений премією японської Академії мистецтв, «Голос гір» (1954), «Стара столиця» (1961). У 1968 році Ясунарі Кавабата стає лауреатом Нобелівської премії в галузі літератури. До нього цієї нагороди був удостоєний лише один східний письменник - Рабіндранат Тагор . В одному з останніх своїх есе «Нетлінна краса» Кавабата говорить, що майбутнє країни залежить не від потужності держави, не від матеріального багатства, а від духовної краси народу, від «чистого, світлого, правдивого серця». Кавабата написав понад 400 романів, повістей, есе. Його творчість багатогранна. М’яка, лірична, сповнена тонких нюансів проза Кавабати отримала широке визнання і популярність у всьому світі.