Поезія - краса життя земного

0 коммент.

 

Щорічно, 19 квітня, світ відзначає творче й натхненне свято – День поезії і творчого мислення. Творчі люди – це люди мистецтва, нерідко поетичного.

Цей день об’єднує творчих особистостей та нагадує суспільству про важливість існування духовного, поетичного, незвичайного в нашому житті.

Вітаємо всіх, хто причетний до цього дня!


Читати далі »

Снігові дзвіночки

0 коммент.

 


19 квітня – День проліска. Свято було засноване в Великобританії в 1984 році.

Цього дня в Англії вся країна вкривається білосніжними квітами. Британці дуже люблять «молочну квітку» (так перекладається її назва з латинської мови) – висаджують на клумбах, біля будинків.

Існує старовинне британське повір'я, що проліски є найкращим захистом від чаклунства і всілякої нечисті.

 А німці й французи називають підсніжники сніговими дзвіночками.  І ніхто безжально їх не рве – милуються ними в лісах  парках.

У світі, залежно від кліматичної зони, проліски квітнуть від січня й до квітня.

Підсніжник звичайний – багаторічна трав’яниста рослина. Загальнопоширений майже по всій Європі та на Кавказі. В Україні трапляється зрідка в Лівобережному Лісостепу, досить часто у Карпатах і прилеглих районах.

Росте переважно в лісах, на галявинах. Підсніжники – світлолюбні рослини і тому поспішають відцвісти і відплодоносити раніше, ніж з’являться листки на деревах і перекриють сонячні промені.

Підсніжники – вологолюбні рослини і оселяються там, де навесні багато вологи.  Розмножується насінням і вегетативно. Маса 1000 насінин – близько 25г. Пробуджується і вкорінюється восени, проростає навесні.

Бібліотекар Юлія Сидоренко пропонує вам, дітлахи, прочитати вірші.

Пролісок

Олександр Олесь

Зима... і пролісок блакитний;

навколо ще лежать сніги;
а він всміхається, привітний,
а він вже скинув ланцюги.


Місяць – квітникар

 Вадим Скомаровський

Піду у ліс – і скрізь весняні квіти

Побачу: ходить квітень по траві.

Де він ступне, там різнобарвні квіти

Спалахують, як вогники живі.

Зоріє ряст,  і стелиться барвінок,

І сон - трава прокинулась від сну,

І заквітчавсь фіалками узгірок,

Нагадуючи клумбу запашну.

Гуде бджола. В пилу у неї лапки

І хоботок в солодкому меду.

Невдовзі жовті сонечка-кульбабки

Підсвітять ніжну зелень молоду.

А он тюльпан. Він у рожевий келих

Збирає чисті краплі дощові.

Над ним тріпоче крильцями метелик,

Барвистий, наче квітка у траві.

Куди не глянь – оновлення в природі,

І квіти ці – її щорічний дар,

І недаремно кажуть у народі,

Що квітень – щедрий місяць – квітникар.

 

 

 


Читати далі »

Буремна весна 2014...

0 коммент.


14 квітня 2014 року вийшов офіційний наказ тодішнього в.о. президента України Олександра Турчинова про початок АТО.

Безпосередньою причиною для початку АТО став розстріл зведеного підрозділу "Альфа" під Слов'янськом бойовиками Ігоря Гіркіна (який тоді представлявся Стрєлковим) 12 квітня 2014 року.

Тоді загинув один боєць СБУ, ще кількох було поранено. Захоплені адмінбудівлі у Слов'янську так і не розблокували.

Наступного дня відбулося засідання РНБО, на якому вирішили вжити "невідкладних заходів щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". 14 квітня це рішення офіційно затвердив наказ Олександра Турчинова.

15 квітня пан Турчинов доповідав Верховній Раді: "Сьогодні вранці на півночі Донецької області розпочалась антитерористична операція. Але вона буде проводитися поетапно, відповідально і виважено. Мета цих дій, я ще раз підкреслюю, – захистити громадян України, зупинити терор, зупинити злочинність, зупинити спроби розірвати на шматки нашу країну".

Обов’язково треба пам’ятати про тих героїв, які захищали нас з 2014-го року, які захищають нас сьогодні. Шана і дяка тим, хто зараз на передовій.

 



Читати далі »

Страшне перо не в гусака

0 коммент.

 


Народився Олег Чорногуз 15 квітня 1936 року в селі Іванів Калинівського району Вінницької області. Отже, на Поділлі.

Сам  гуморист і сатирик перший карб у своїй творчій біографії робить на поемі, яку він  написав ще у школі, наслідуючи «Енеїду» Івана Котляревського. І на  першій сатиричній стінгазеті під промовистою назвою «Стріла», яку  школяр Олег заснував і, ясна річ, до якої сам і писав. Не можна оминати його віршованих фейлетонів. Передовсім того першого, надісланого до обласної газети «Вінницька правда». Та якщо згадати першу книжку «Моральна підтримка», то доведеться говорити про її автора не стільки як про сатирика, а як про обдарованого прозаїка, який зі щирою емоційною чутливістю образно відтворює сприйняття дитиною її рідного краю, людських взаємин і перших моральних уроків цього складного світу дорослих.

Олег Чорногуз дещо скандально змушений був  полишити рідне село і в Івано-Франківську закінчувати середню школу. Він вступає до військового училища в по вінця заповнених чорнявими дівчатами Чернівцях. Дослужився до єфрейтора. «Але зрозумів, що не дослужусь до генерала, пішов у письменники». І, як  виявилося, не прогадав.

Олег Чорногуз закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (1959—1964).

1961—1963 — завідувач відділу листів Погребищенської райгазети.

1963—1964 — завідувач відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

1964—1983 — старший фейлетоніст, завідувач відділу фейлетонів журналу «Перець».

1983—1986 — завідувач редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986—1987 — головний редактор журналу «Перець».

Бібліотекар Юлія Сидоренко пропонує вам,  діти, прочитати книжки «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака».

Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу. 

Що ж, погодимося з нашим геніальним сатириком: не тільки жваве перо в нашого сучасного автора, але й гостре.

 


Читати далі »

Мрія, що зародилася змалку

0 коммент.

 

Першу свою казку Оксана Дмитрівна Іваненко написала у шість років. Казка була вміщена в домашньому рукописному журналі «Гриб», який дівчинка сама й «редагувала». Пізніше її дитячі повісті з’являлися в рукописному журналі, який виходив у гімназії.

Мала Оксана страшенно любила слухати і переповідати казки. Майже все прочитане одразу перетворювалося на гру. А ігри були велелюдні, бо дітей у домі завжди було багато. Своїх двоє – Оксана і старший на два роки брат Дмитро, двоюрідні брати і сестри, які постійно жили у Іваненків,  та ще діти, якими опікувалася мати – вчителька притулку для сиріт.

Бібліотекар Юлія Сидоренко знайомить вас, діти, з життєвим і творчим шляхом Оксани Іваненко.

 Народилася Оксана Дмитрівна Іваненко 13 квітня 1906 року в Полтаві – провінційному на той час, але багатому на літературно-мистецькі традиції місті. Тут жив і працював засновник нової української літератури І. П. Котляревський, будиночок якого приваблював численних відвідувачів. Недалеко від Іваненків мешкав популярний письменник В. Г. Короленко – автор «Сліпого музиканта», герої якого ніби вийшли з таємничого монастиря, що на горі… Хвилювала дівчинку й романтична історія рідного міста. Тут відбулась знаменита Полтавська битва, яку Оксана не раз собі уявляла, стоячи на Шведській могилі.

Батько Оксани працював редактором газети (пізніше – вчителем мови й літератури), мати – вчителькою.

Великий таємничий сад довкола будинку постійно нашіптував  дівчинці загадкове. Оце все разом спонукало Оксану придумувати власні історії.

Влітку дітей вабила річка Ворскла, таємничий монастир на горі, тінистий сад, а взимку малеча влаштовувала дитячі «університети».

Мрія, що зародилася змалку, все життя надихала Оксану

 Іваненко: писати для дітей.

А друга мрія – стати, як мама, педагогом, – повела її в п’ятнадцять років до Інституту народної освіти в Полтаві. Вчилася Оксана вечорами, а вдень працювала в сирітському будинку. Тут вона мала й додаткове навантаження від дирекції будинку: до свят  обов’язково написати п’єску, розробити сценарій.

У 1923 році вона переїздить до Харкова, навчається в Інституті народної освіти.

В Україні після громадянської війни на вулиці опинилися тисячі сиріт. Їх необхідно було прихистити, дати освіту й виховання. Педагог А. С. Макаренко створив поблизу Харкова колонію для неповнолітніх безпритульних. Оксана з радістю приймає його запрошення працювати в колонії. Досвід роботи з дітьми вона вже мала.

 Оксана Іваненко відвідує літературні вечори, знайомиться з письменниками, дружить з молодими харківськими вченими, зокрема з відомим фізиком Л. Ландау. З’являються в друці перші її повчальні та природничі казки «Великі очі», «Лісові казки», «Чудесна квітка», «Чарівні зерна». Лісові мешканці з її казок – ведмеді, чижі, білки, дикі яблуньки – вчать дітей добра, привчають берегти природу.




З 1947 року по 1951 Оксана Дмитрівна була головним редактором журналу «Барвінок».
 Її романи про Т. Шевченка та Марка Вовчка, оповідання про Андерсена, повість про першодрукаря Івана Федорова – це не лише наукові біографії, а й чудові художні твори.


1939 року Оксані Іваненко
  замовляють оповідання про Тараса Шевченка.  Із захопленням вона написала «Чорний шлях». Оповідання одразу було перекладено іншими мовами.  Відтоді й зародилася ідея написати великий твір. Письменниця багато мандрує по місцях, де жив або перебував Тарас Григорович: Черкащина, Вільнюс, Петербург, Київ, Аральське море: вивчає документи в архівах і бібліотеках, спілкується з вченими-шевченкознавцями. Після 20-річної напруженої праці з’явився роман «Тарасові шляхи».


Майже
  все творче життя Оксани Дмитрівни пов’язане з Києвом, який вона надзвичайно любила.


Читати далі »

Всесвіт нам бентежить мрії

0 коммент.

 

12 квітня – Всесвітній день авіації і космонавтики.

Таємниці Всесвіту не можуть не хвилювати нашу увагу. Всім цікаво, що ж там, високо-високо в небі?

 Україна – космічна держава, з багатим минулим та впевненим потенціалом на майбутнє. Нам є чим гордитися!

Для допитливих пропонуємо 7 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО УКРАЇНУ І КОСМОС

–1. Основоположники космонавтики народилися в Україні

Костянтин Ціолковський – радянський вчений-теоретик, є одним із засновників ракетобудування та сучасної космонавтики. Він палкий пропагандист ідей освоєння космосу, а також автор науково-фантастичних творів.

Микола Кибальчич – винахідник та автор схеми першого у світі реактивного літального аппарата

Юрій Кондратюк – український радянський вчений-винахідник. Він був одним із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів. Саме Кондратюк автор “траси Кондратюка”, якою подорожували на Місяць космічні кораблі “Аполлон”.

Сергій Корольов – український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Саме Корольов вважається основоположником практичної космонавтики.

Володимир Челомей – конструктор відомої ракети-носія “Протон”. Він був генеральним конструктором ракетно-космічної техніки, член Міжнародної академії астронавтики.

2. Ракети родом з України

Олександр Засядько створив перші у світі бойові ракети. Він був нащадком українських козаків, генерал-лейтенантом та видатним інженером. Саме уродженець Полтавщини організував у російській армії першу ракетну роту.

Першу ракетну атаку Засядько продемонстрував під час російсько-турецької війни. Хоча він і запропонував використовувати ракети у бойових цілях, його внесок був неймовірно важливий для подальшого розвитку космонавтики.

Доказом цього є те, що іменем українця названо один з кратерів Місяців.

3. Українець був у космосі

Поки єдиний астронавт України, який побував у космосі – це Леонід Каденюк. У космос він полетів 20 років тому у складі американської команди на шатлі Columbia.

Спочатку Каденюк був пілотом. Він здійснив польоти на більш як 50 типах та моделях літаків різного призначення! Згодом він потрапив до загону радянських космонавтів-випробувачів у групу багаторазової космічної системи “Буран”. У 1990–1992 роках Каденюк пройшов підготовку як командир транспортного корабля “Союз-ТМ”. А у 1995 року переміг у конкурсі на спільний українсько-американський політ. Його політ на кораблі NASA став і досі є справжнім проривом для космонавтики незалежної України.

4. Український прапор у космосі

Хоча Каденюк є єдиним космонавтом з України, який побував у космосі, український прапор там бував частіше. Так, космонавт NASA Рендольф Брезник розгорнув на орбіті український прапор. 10 років тому він всиновив хлопчика з Дніпра, і тепер його з нашою країною пов’язують родинні зв’язки. Брезник був у космосі двічі, 5 разів виходив у відкритий космос. Саме Ренді – другий після Каденюка – розгорнув на орбіті український прапор.

5. Жінки-українки і космонавтика

Видатна жінка з українським корінням підкорила космос! Гайдемарі Стефанишин-Пайпер є однією з найуспішніших астронавтів NASA. Інженер пройшла довгу і складну робочу кар’єру від військово-морських сил до виходу у відкритий космос.

Успішна українка була у космосі двічі, загалом 27 діб. І здійснила при цьому 5 виходів у відкритий космос. ЇЇ батько зробив усе, щоб вберегти її українську ідентичність. Вона ходила до української недільної школи, танцювала народні танці й була пластункою. Виходячи заміж, залишила своє українське прізвище: Стефанишин.

У 2007 вона вперше побувала в Україні. Тут вона вразила знанням української мови.

6. Українці будують космічний транспорт

Хоча українці не мають можливості самостійно відправляти космічні екіпажі, та беруть участь у створенні космічного транспорту.

Так, нещодавно європейська ракета-носій легкого класу Vega з українським двигуном успішно стартувала з космодрому Куру у Французькій Гвіані.

Також українське державне підприємство КБ “Південне” займається розробкою ракетних комплексів та ракетно-космічних систем. Зокрема, у світі добре відомі українські ракети-носії “Зеніт” та “Циклон”. Україна справді може похвалитися своїми ракетами-носіями, які доставляють супутники на орбіту.

7: українці побудують на Місяці власну базу

Українське підприємство “Південне” працює над проектом постійної бази на поверхні Місяця! Звучить фантастично? Тим не менше наші науковці вже приступили до роботи. Проект має п’ять етапів реалізації. Останній з них передбачає запуск постійної бази, на якій перебуватиме людина. Заплановано це на 2062 рік.

Цей проект дуже складний і дорогий. Тому втілити його можна буде лише спільними зусиллями фахівців і компаній із багатьох країн світу, а фінансування робіт за проектом також передбачає участь урядів найбільш розвинених країн, розповів начальник проектного відділу “Південного” з розробки спеціальних ракетно-космічних систем, Геннадій Осиновий.

                 Джерело:  https://central-ua.tv/news/28935/

Для розширення уявлення про космос, для перевірки своїх знань про Всесвіт пропонуємо коротеньку

астрономічну вікторину:

1.     1. Яка зірка розташована найближче до нашої Сонячної системи?

2.     2. Яке тіло Сонячної системи є наймасивнішим?

3.     3. Скільки років Всесвіту?

4.     4. Яку форму має планета Земля?

5.     5. Чим відрізняється комета від астероїда?

6.     6. Планета Сатурн складається переважно з газів чи має тверду поверхню?

7.     7. Яка країна вперше запустила штучний супутник?

8.     8. Як називався космічний корабель, на якому Юрій Гагарін здійснив свій перший політ?

Дати відповіді на ці запитання користувачам бібліотеки допоможе книжкова виставка-подорож «Всесвіт нам бентежить мрії». Матеріали, представлені на ній, розповідають про найцікавіші факти про космос і космонавтів.

Перевірте себе:

1. Проксима Центавра

2. Сонце. Його маса приблизно в 333000 разів більша за масу Землі та в 750 разів перевищує масу всіх інших разом взятих планет

3. Більшість вчених схиляються до думки, що Всесвіту 13,8 мільярдів років

4. Земля – це не куля і навіть не еліпс. Це геоїд

5. Відмінності між кометами та астероїдами стосуються їхнього складу та розмірів. Астероїд складається з твердої речовини – металів, кремнію, вуглецю, а комета – з замерзлих газів і рідини (льоду) з незначними вкрапленнями твердих частинок. З наближенням до Сонця у комети з’являється хвіст внаслідок танення газів під дією сонячного вітру. Астероїди хвостів не мають. Розміри комети не перевищують кількох кілометрів. Найбільші астероїди в діаметрі досягають сотень кілометрів.

6. Сатурн належить до газових гігантів. Це єдина планета Сонячної системи, чия середня густина менша від густини води

7. СРСР

8. Восток – 1


Читати далі »

Пам’ять наша нетлінна

0 коммент.

11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Цей день відзначається за ініціативою ООН. 11 квітня 1945 року в’язні Бухенвальду підняли повстання проти нацистів та вибороли свою свободу й отримали шанс на життя. Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека, Равенсбрюку…

Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік.

Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей – це справжні уроки мужності для молодого покоління.

До цієї скорботної дати працівники філії №3 розгорнули книжкову виставку «Пам’ять наша нетлінна», де представлені друковані твори, які  не можна читати без хвилювання і душевного болю.

Мета Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів є збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.



Читати далі »

Рицар совісті - Віктор Близнець

0 коммент.




Читати далі »

«ОЙ НА ГОРІ ЦИГАНИ СТОЯЛИ…»

0 коммент.

 


 Міжнародний день циган (International Roma (Gypsy) Day) –  заснований на першому Всесвітньому циганському конгресі, який відбувся 8 квітня 1971 року. В Лондон з’їхалися представники різних етнічних гілок цього народу з 30 країн. Саме тоді відбулося офіційне самовизначення циган як єдиної вільної нетерриториальной нації. Ними вперше були затверджені національні циганські символи: гімн, автор якого Жарко Йованович, написаний на основі народної пісні «Джелем-джелем». Мабуть кожен чув цей приспів – "Ай, ромале, ай, чявале!", що означає "Нумо, роми, нумо, хлопці!". На прапорі зображено колесо, або червона чакра – символ кочового життя.

Фахівці книгозбірні підготували книжкову виставку «Народжені вільними», на якій представлені твори українських та зарубіжних письменників, а також книги Олексія Данілкіна, білоцерківського спеціаліста циганської етнографії «Культура циган України: минуле і сучасність» та українсько-циганський словник діалектів Середнього Подніпров’я», повість письменниці-краянки Таїни Братченко «Портрет циганки». Це справжня історія про білоцерківського букініста, який виявився нащадком угорського графа і табірної тциганки.

 Цікаві факти із життя ромів

1. Чи відомо Вам, що роми – це вихідці з Індії, вони навіть досі розуміють нескладні фрази на хінді і можуть без перекладу дивитися індійські фільми. Проте вчені так і не змогли встановити, коли саме даний народ мігрував і розійшовся по всій земній кулі. Адже зараз ромів можна зустріти в усіх куточках планети, крім Антарктиди.

2. Найбільш незвичайною і поширеною циганською стравою вважається смажений або запечений їжак. Особливо цю страву люблять польські та прибалтійські цигани. Виникла вона, швидше за все, в період життя в лісах, під час постійних гонінь на циган в минулому.

3. Якщо Ви побачили у рома сережку в одному вусі, це означає, що він єдина дитина в сім’ї.

4. У наш час роми в своїй більшості відмовляються від кочового способу життя, приблизно 1% європейських циган все ще переїжджають з місця на місце.

5. А чи доводилося Вам коли-небудь бачити циганку з коротким волоссям? Швидше за все, ні, оскільки коротка стрижка у представників цього народу означає безчестя. Волосся остригали насильно вигнанцям або ізольованим людям, досі роми не стрижуться коротко.

6. Найстрашнішим покаранням для будь-якого рома є вигнання з табору. Воно застосовується тільки при найскладніших обставинах або після вчинення тяжких злочинів.

7. Серед циган настільки поширений культ дітей, що усиновлення для них – це буденність. У сім’ю, де є діти, гості, по циганському звичаю, зобов’язані нести частування та подарунки, а якщо дитині в гостях дуже сподобалася якась річ, то її повинні подарувати. Чим більше циганська жінка реалізувала себе як хороша мати, тим більше її люблять, цінують і поважають в співтоваристві.

8. Цигани, в своїй більшості, сповідують християнство або іслам, але є й представники інших релігій.

9. Після весілля молодята зазвичай живуть в будинку нареченого з його рідними, а вже згодом переїжджають у свій власний будинок. Лише молодший син з дружиною повинен залишитися з батьками, щоб доглядати за ними в старості.

10. Вчені вважають, що першопричиною сильної любові циганок до золотих прикрас є страховка від бідності у випадку розлучення. Якщо чоловік вижене з дому і не дасть грошей, то сережки і кільця будуть дуже до речі.

11. Під час циганських свят побачити нетверезого рома буде вкрай складно. У них не прийнято багато пити за столом, тому під час гулянь чергує молодь, якій не дозволяється пити в присутності старших. У їхні обов’язки входить запобігання всіляким конфліктам і допомога тим, хто не знає своєї міри.

12. Речі померлого цигана або те, чого він торкався перед самою смертю, вважаються брудними і закопуються разом з ним в могилу. Та ж історія з речами породіллі: вони підлягають знищенню.

Продовжіть прислів’я та приказки про ромів:

‒ Багатий, як циган на … (блохи).

‒ Крутить, як циган … (сонцем).

‒ Казав циган: нема правди в світі, тільки в бога та в мене … (трошки).

‒Пристав, як циган до … (точила).

‒Циганові забожиться, що батогом … (ляснуть).

‒ Щоб я до заходу сонця дітей не … (бачив).  (Циган так божився).

‒ Кожний циган свою кобилу … (хвалить).

‒Циганська кобила день біжить, а три … (лежить).

‒Циган, поки не помре – … (танцює і співає).

‒Циган свиснув – кінь … (прибіг).

‒Циганський танець від вогню … (загорівся).

‒Циган цигана на клячі … (не проведе).

‒ Не такий страшний циган, як його … (малюють)?

‒Наліг, як циган на … (ковадло).

‒ Хто що любить, а циган – … (коні).

‒Обдурив, як циган на … (ярмарку).

‒ Збирається, як циган … (молотити).

Спомини…

 








 


Читати далі »