Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мова – пісня колискова.
Мова – матері уста.
І. Багряний

21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови.
Це свято було
запроваджене у листопаді 1999року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції
ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатомовності. Історія походження свята, на жаль, має трагічний
початок і пов’язана з подіями в Пакистані 1952року.
Напередодні
на всій території країни, західна та східна частини якої суттєво відрізнялися, уряд
проголосив урду єдиною державною мовою, до речі, рідною вона була лише для
3% населення. Таке рішення особливо
обурило мешканців східних провінцій, котрі розмовляли бенгальською. Влада не
лише не зважила на вимоги протестантів, а й заборонила демонстрації на
підтримку рідної мови. Гніту не витримала молодь одного з університетів Дацці.
21 лютого, під час придушення поліцією
та військовими масових акцій протесту, своє життя за долю рідної мови віддали
кілька студентів. Після проголошення
незалежності Східного Пакистану
(Бангладеш) 21 лютого – національне свято.
Починаючи
з 2000 року цей день відзначають в
Україні.
Бо
чого ж ми варті без рідної мови? Вона є
скарбницею народних духовних надбань, наших звичаїв і традицій. Українською
написані невмирущі твори Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Івана
Котляревського, Івана Франка, Лесі Українки, Івана Карпенка-Карого,
Михайла Коцюбинського, Володимира Сосюри, Дмитра Білоуса…

Немає коментарів:
Дописати коментар