На Головосіки не брали до рук ніж

Головосіки – народна назва церковного свята Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана, яке християни східного обряду відзначають 11 вересня. Воно сповнене не тільки багатьох церковних «табу» (передусім – обов’язкового строгого посту), а й чималої кількості побутових пересторог.

Цього дня віряни дотримуються строгої дієти. Не можна варити борщ, бо грішно нарізати для нього капусту, буряк, картоплю, моркву… Загалом, утримувалися від споживання всього, що зовні нагадує людську голову.

Також заборонялося брати до рук гострі предмети – ніж, сокиру, сікач, серп… Навіть хліб ламали руками. Картоплю намагалися варити лише в мундирах, тай то зрідка, бо і вона схожа на людську голову. Тож найчастіше їли кашу.

Люди вірили: якщо того дня зрізати головку капусти, то з’явиться кров, а коли з’їсти круглі овочі, що нагадують голову, то «з ними нечестивий вселиться у людину».

Ще ж не працювали на городі. Це вже за церковною традицією, бо свято належить до великих поминальних.

Гуцули намагалися не полювати на дичину. Хто порушить правило – сім років залишиться без мисливських трофеїв. А от поліщуки, навпаки, згаданого дня відстрілювали вовків.

Вважалося, якщо зібрати «святоянське зілля» (лікарські трави), залити горілкою та добре настояти, то отримаєте засіб від багатьох недуг.

На Головосіки – час останніх гроз. Народна прикмета стверджує: «Коли на Усікновення гримить, то буде довга і тепла осінь».