Кузьма назавжди

Минуло три роки, як пішов із життя видатний український музикант Андрій Кузьменко, лідер гурту «Скрябін». Він був одним із найчесніших і найвідвертіших людей в українському шоу-бізнесі. Кузьма завжди прямо висловлював свою громадянську позицію, брав участь у найрізноманітніших проектах: був ведучим, шоуменом, зіркою, письменником і музикантом. Красивий, розумний, талановитий, іронічний – Кузьма Скрябін назавжди лишив слід в історії музики незалежної України. На його піснях і хітах виросли цілі покоління, а його творчий шлях був яскравим і по-своєму унікальним. 
17 серпня 2018 року Андрію Кузьменку виповнилося б 50 років...

Кузьменко,О. Моя дорога  птаха : мамина книжка / Ольга Кузьменко . – Львів: Вид-во Старого Лева, 2015. – 45 с.

«Моя дорога птаха» - це книга, в якій пульсує суцільна емоція, живий нерв. Вона умовно розділена на три частини - своєрідний фотоальбом як обрамлення до маминої розповіді про Андрія Кузьменка, його казка «Тарасик, тролейбус і святий Миколай» і підбірка текстів його пісень. Але насправді це слова, які мама просто не могла не сказати про свого сина, про свою найдорожчу птаху, про те, яким він був і яким завжди буде для неї.

   Скрябін Кузьма. Я. «Побєда» і Берлін / Кузьма Скрябін. – Харків: Фоліо,2006. – 223 с.

Ця книжка — літературний дебют відомого українського співака Андрія Кузьменка (Кузьми), лідера  групи «Скрябін», який загинув в автомобільній аварії 2 лютого 2015 року.

До збірки увійшли дві повісті, а також тексти відомих пісень групи. Перша повість — «Я, “Побєда” і Берлін» — проникнута яскравим почуттям гумору, веселим настроєм і, напевне, розсмішить навіть дуже серйозних читачів. Події відбуваються навколо старого і пошарпаного автомобіля марки «Побєда», на якому Андрій зі своїм другом Бардом подорожують до столиці Німеччини.

Друга повість — «Місто, в якому не ходять гроші» — зовсім інша за жанром. Це невесела історія про дівчину Алісу, яка через збіг обставин опинилася в жахливому місті, де панують людинонена­висництво, нечувана жорстокість і нелюдські порядки, — місті, з якого немає дороги назад.

За вікном плакав нудний дощ,
Всім розказував про свою біду,
Налий, налий, налий,
Налий нам двом,
Давайте вип’єм за тих,
Кого нема з нами зараз тут.

Боже, чи добре їм там?
Чи посміхались вони,
Коли до себе Ти їх брав?
Пусти мене
Хоч краєчком ока подивитись на них,
Пусти мене,
Я скажу два слова ті, що не встиг.
Пусти мене... Пусти мене...
Пусти!

Відповів мені мудрий Бог
Вічним небом і золотом зірок:
Ти не спіши, слухай, тільки не спіши,
Піднятися до мене встигнеш ти завжди.
Поки ти ще серед людей –
Навчися цінувати кожен новий день,
Навчи людей любити цей світ
Та не тільки себе,
Навчи людей радіти завжди,
Коли сонце встає.
Навчи мене! Навчи мене!
Навчи!
Велике щастя - зустрічати новий день!