
Сам про себе режисер казав, що він: "вірменин,
який народився у Тбілісі й сидів у російській в'язниці за український націоналізм".
9 грудня виповнилося 95 років від дня народження цього велета українського
кінематографу.

Хоча найяскравіше уявлення про
Параджанова-митця дає екранізація твору М. Коцюбинського "Тіні забутих предків": її художньо-мистецька цінність
переживе покоління.
Для видатного генія не стало перепоною і незаконне і зовсім безпідставне
ув'язнення за простий жарт під час одного з інтерв'ю. Він збирав на тюремному
дворі квіти, кору, робив з них колажі й надсилав у листах друзям. На фользі від
молочних пляшок гравюрував портрети. Фольгу заливав смолою, і виходили
"талери Параджанова" – із зображенням Петра I, Хмельницького, Пушкіна, Гоголя. Для
свого сусіда по камері, котрий помирав, він виготовив з мішковини плащаницю з
біблійними сюжетами...
Тільки завдяки світовій кампанії
протесту і проханню Луї Арагона (який заснував Міжнародний комітет з визволення
Параджанова) про звільнення режисера до Л. І. Брежнєва, яке підписали Франсуа
Трюффо, Жан-Люк Годар, Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, Роберто Росселіні,
Мікеладжело Антоніоні, Параджанов був звільнений з-під ув'язнення 30
грудня 1977 року.
Сергія Йосиповича вважали "генієм" та "маестро" його друзі – світові митці Федеріко Фелліні, Мікеладжело Антоніоні, Жан-Люк Годар, Анджей Вайда, Ів Сен Лоран, Андрій Тарковський та інші.
Сергія Йосиповича вважали "генієм" та "маестро" його друзі – світові митці Федеріко Фелліні, Мікеладжело Антоніоні, Жан-Люк Годар, Анджей Вайда, Ів Сен Лоран, Андрій Тарковський та інші.


Щодо звинувачення в українському націоналізмі Сергій Параджанов відповідав: "я не український націоналіст, я геній".
Немає коментарів:
Дописати коментар