Слово поета

Поборники Вкраїни

Де ви, поборники Вкраїни,
Де вас знайти, де вас узять,
Хто без лукавства і гордині
Уміє честь свою тримать?

Невже перевелись достойні,
Хто совість у душі несе?
Невже за долари сьогодні
Купити можна всіх і все?

Усе не ті, якісь байстрята, —
Їх родовід шукать дарма.
Брехні насіялось багато.
А правда не зійшла… Нема.

Все гроші, гроші, грошенята,
Хоч вкрали торби немалі…
Вони миліш їм мами й тата
І честі рідної землі.

Де той, хто набереться сили
Розвіять кривди холоди?
Дозволь, Вкраїно, попросити:
Шевченка ще раз народи!

                                      В.Крищенко

Вовняні талісмани Хоменко Жанни

Люди виявили здатність вовни звалюватися близько 8000 років тому. Для валяння використовували знайдені залишки шерсті тварин. Після одомашнення дрібної рогатої худоби стало можливим використовувати вовну тварин після підстригання.

Є навіть легенда про те, що перший валяний килим з'явився в Ноївому ковчезі. Вівці, що пливли в ньому, трималися купи, і коли їх шерсть падала на підлогу і намокала, вона збивали її копитами. Коли ж всі покинули ковчег, то побачили, що на підлозі лежав красивий валяний килим.

Володіючи секретами цього рукоділля, можна створювати оригінальні речі: одяг, аксесуари, вироби для прикрашення будинку, іграшки та багато іншого.

Освоювати ази валяного мистецтва Жанна Миколаївна, читачка нашої філії, взялася самостійно. Каже, що не переглянула жодного майстер-класу, який навчив би її основних технік. Усе робила на інтуїтивному рівні, і їй це вдавалося —вона стала професіоналом своєї справи. В цьому легко переконатися, переглянувши виставку її робіт. До речі, це мала частинка виробів, зроблених руками нашої майстрині.

Для тих, хто любить читати

Всі, хто хотів весело розважитися під час весняних канікул разом із друзями, прийшли на бібліотечну книжкову тусівку «Для тих, хто любить читати». Тусівка? Що може бути краще для підлітків! Звичайно, головним було знайомство з сучасними книгами, враховуючи смаки читачів.

 




Гарного настрою додали ігри, конкурси, вікторини. Привернула увагу яскрава виставка-інсталяція «Ми любимо читати», на якій веселі бібліотечні чоловічки рекламували книги.

На згадку про захід залишилося бібліо-фото «Моя улюблена книга».

Учасники дійства отримали позитивні емоції та гарний настрій!

Кримськотатарська проза українською

Видавництво «Майстер книг» уже втретє за останні два роки поповнює започатковану ним серію «Кримськотатарська проза українською». Днями у Києві у Кримському домі відбулася презентація першої частини історичного роману Юсуфа Болата «Алім», що має назву «Алім Азамат-оглу» («Алім син Азамата»).

Головний герой роману Алім – це такий собі кримськотатарський Устим Кармелюк чи Робін Гуд, який жив у середині ХІХ сторіччя, коли кримські татари були вимушені масово емігрувати до Туреччини й Румунії. Як зазначила перекладач роману Таміла Сеітяг’яєва, нові порядки, які заводила Російська імперія, позбавляли багатьох корінних жителів землі, обтяжували їх непомірними податками. Алім промишляв на степових дорогах півострова й силою примушував багатих ділитися з бідними.

Авторові роману Юсуфові Болату у березні цього року виповнилося б 110 літ. Для кримських татар він – один із знакових письменників ХХ сторіччя. Для широкого кола наших читачів донині Болат був маловідомий, як і кримськотатарська література загалом.

Третій за два роки переклад із кримськотатарської свідчить, що після анексії інтерес до культури корінного народу Криму з’явився й зростає.

Слово поета

Зміна декорацій

У приміщенні церкви відкрито вокзал:
почекальні, лампади, ікони, кабіни.
Перелюднені хори гудуть, мов казан,
a в касирок вуста, як фальшиві рубіни.
Туалети і фрески. Колишня зоря
закотилась у тлін, мов Марія у чорнім.
Відчиняєш, як двері, врата вівтаря —
і виходиш, і ходиш по першій платформі.

А на ній — протяги, паротяги. Свічок
пересохлі світла, як пісні на бенкеті.
Облягаєм вагон. І свистить у сюрчок
пролетарський пророк у червонім кашкеті.

У приміщенні школи відкрито готель:
там завжди хтось із кимсь укладається спати.
Сталактити волого пульсують зі стель,
старшокласниці прагнуть солодкої вати
і, сплітаючи русла заламаних рук,
опановують суть природничих наук.

У приміщенні замку відкрито шпиталь:
там гуляє лицарство в потертих піжамах,
мов побите вогнем чи познімане з паль,
і діагноз готують на них, ніби замах.
Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
їх лікують від стиду. І цвяхами теж.

У приміщенні цирку відкрито завод:
там летить над верстатами гордий народ
у блискучому гримі — від вуха до вуха.

У приміщенні неба відкрита тюрма.
У приміщенні тіла відкрита пітьма.
У приміщенні духа відкрита розруха.

                                                Юрій Андрухович

Відпочивай, грай і книжки читай

 І нарешті мрії всі збулися, бо канікули розпочалися. Разом з весняними канікулами до дітей приходить свято – Всеукраїнський тиждень дитячого читання. У перенасичений інформацією час свято набуло особливого значення: допомагає дітям відчути радість спілкування з книгою. Як  свято –Тиждень дитячого читання із дуже давніми традиціями сьогодні не лише не втратило свого значення , а  набуло особливого змісту для кожного учасника.

 Цього року бібліотека-філія №3 відкрила книжковий тиждень разом з учнями 6-Б та 4-х класів БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК».

На пізнавально – розважальному майданчику  «Відпочивай, грай і книжки читай» для учнів 6-Б класу була  проведена літературна вікторина «З якого твору уривок».  Дуже  захопила дітей гра « Павутинка  дружби», в якій школярі передавали з рук в руки клубочок ниток і розповідали про свого найкращого друга. В результаті поплутались так званою «павутинкою». Це їх розважило і згуртувало.

Дуже сподобався проведений  бібліотекарем Юлією Сидоренко майстер –клас  «Весняний нарцис». Квітка виготовлена своїми руками найкраща.

Учні 4-х класів прийняли участь у казковій  плутанині «Знайди зайвого героя», де  вони  активно продемонстрували свої знання казок і казкових героїв.

 Діти грали у рухливі ігри, відгадували загадки.

  Обводячи олівцем свої долоньки на білому аркуші паперу, школярики  самостійні   створювали малюнки: метелика, зайчика, півника, золоту гуску.

   Задоволення отримали всі.  У нас  сьогодні ліпше, ніж файно!

Традиції і сучасність писанкарства

Великдень не за горами. А хіба можна уявити це свято без паски і, звісно, писанки. Цей святковий атрибут несе в собі культуру, традиції нашого народу. Тому так важливо зберегти це мистецтво на прийдешні покоління.

Саме тому у бібліотеці знову не нудний вихідний! 24 березня відбувся черговий цікавий майстер-клас «Традиції і сучасність писанкарства», провести який запросили провідного бібліотекаря технолого-економічного коледжу, завідувачку зразкового музею народного побуту Київщини Наталію Костенко. Захід проходив за сприяння громадської діячки Вікторії Рудешко, депутата Білоцерківської міської ради Андрія Короля.

Усі бажаючі створити родинний оберіг, доторкнутися до народного мистецтва писанкарства завітали до народознавчої світлиці, де на них уже чекали інструменти розпису та фарбування.

Техніка розпису писанок є дуже клопіткою працею, вимагає терпіння та зосередженості. Найголовніше – налаштуватися на відповідний настрій, відкинути всі погані думки. Присутні натхненно творили писанку – символ добра, щастя та благополуччя.

Сподіваємося, що ту святкову атмосферу, яку відчули учасники заходу під час роботи, вони донесуть до своїх домівок, поділяться нею зі своїми рідними.

На сорок сорок – сорок морок

22 березня православна церква шанує пам’ять сорока мучеників Севастійських. Саме в цей день фахівці книгозбірні №3 зустрічали галасливу ватагу книголюбчиків учнів 3-Б (класовод Людмила Бараненко) та 3-Г класів (класовод Леся Бойко) БНВО «ЗОШ№15-ДЮСОК».

Бібліотекарі познайомили третьокласників з історією свята, його традиціями. День Сорока святих – це весняне рівнодення, тому кажуть, що «на Сорок святих день з ніччю рівняється». Намагаючись прискорити прихід весни, хазяйки випікають з тіста по сорок «жайворонків» чи «голубів». Адже справжня весна, зазвичай, починається з прильоту голосистих посланців Сонця.

За звичаєм, на Сорок святих дівчата варили сорок вареників, господині пекли сорок пампушок або пирогів із квасолею, капустою, сушнею, а школярі несли вчителям сорок бубликів у подяку за науку. 

Діти і своїх вчителів обдарували бубликами, 

потоптали ряст, бо хто напровесні його потопче, той здобуде здоров’я на весь рік.

Кумедні відчайдухи активно брали участь у іграх, відгадували загадки, доповнювали прислів’я та приказки, заманювали до себе лелек. А ще діти прослухали голосні читання народної бувальщини про лелек Таїни Братченко.

З чого починається кожне вкраїнське свято? Звичайно з питання, яке бібліотекарі задають користувачам-дітям: чи знаєте ви який нині день? А потім розповідають що і як відзначають. Тож святкуймо по-українськи. Бо ми того варті!

Поезія - свобода серця...

Найдавніші вірші, за твердженням істориків, були написані ще в 23 столітті до нашої ери. Вони були створені принцесою Ен-Хеду-ана (En-hedu-ana) і знахідка підтверджена артефактами. Принцеса є найбільш раннім автором, відомим по імені, а також першої поетесою. Вона була дочкою засновника Аккадского царства – царя Саргона, і відома своїми шумерськими гімнами.

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Ухвалюючи таке рішення, ЮНЕСКО схарактеризувала поезію як символ людського духу, що об’єднує й зміцнює людство. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

У ХРАМІ СЛОВА

Коли душа бреде по колу
Й мовчить, як порвана струна,
Коли, пригасла й прохолола,
У сні карається вона,
Коли самотність мармурова
Лякає тінню вірховіть, –
Торкніться сонячного слова
І сонячно живіть! Живіть!

Так, як гурман вчуває смак,
І тонкощі його, й приваби,
Відчуйте мови аромат
І не приписуйте їй вади.
На прив’язі у тих не йдіть,
Хто повсякчас плює в колодязь,
А потім в цій святій воді
Думкам своїм шукає одяг...

Вслухайтесь у джерельний спів
Поезії, бо то – молитва,
Яку Господь нам заповів, –
Це є душі найвищий витвір!
У кожнім образі її
Пульсує Берегиня-мова.
А одержимці-солов’ї
Будують Храм із пісні й слова!

                          Петро Розвозчик

Паризький книжковий салон-2019

На Паризькому книжковому салоні-2019, що відбувався 15-19 березня, Україна представила насичену програму. Тут були «як топові автори штибу перекладеного всіма мовами світу Андрія Куркова чи Оксани Забужко, так молоді й трендові, як Артем Чапай чи Ірина Славінська», – розповіла співробітник Посольства України у Франції Ірена Карпа. «З особливих подій – презентація фотоальбому Софії Яблонської та дебати на тему «Українки – нові жінки Європи» на Європейській сцені. Україна, будучи у статусі особливого гостя, має окремий простір у центральній європейській книгарні салону», – також розповіла Карпа.

Також у рамках виставки відбулася презентація книги добровольця, журналістки Валерії Бурлакової «Під небом Донбасу» та конференція Алена Гіймоля, автора книги «Україна, пробудження нації». До цих подій було приурочено два флешмоби на підтримку в’язнів Кремля Романа Сущенка та Олега Сенцова.

"Важкий час - це завжди мій час"

Рядки її – неповторність, яка зворушує серце людське, надихаючи нашу душу і совість. Вона завжди пише що хоче, і то про найважливіше: від дивовижних віршів про кохання, «Марусі Чурай» і «Берестечка» до розібраних на цитати прозових «Записок українського самашедшого».

Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, Ліна Костенко – з числа моральних авторитетів нації, які приймають далеко не кожну нагороду і не з кожних рук. 19 березня – нагода низько вклонитися великому Поету епохи, чиє ім’я стало символом національної честі та гідності.

Афоризми Ліни Костенко:

«Моя любове. Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не роби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!»

«Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіка».

«Шкода, що в жінках так швидко вмирає Ассоль».

«Коли в людини є народ, тоді вона уже людина».

«А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни».

«Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є».

«Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирає мову».

«Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі».

«Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати».

«Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна».

«Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!».

Слово поета

Тривожні медитації

– 1 –

Життя стало схожим на дикий базар,

Усюди в пошані крамар і лихвар.

В країні примара глобальної драми:

Будуються храми, а царствують хами.

– 2 –

Любов і дружба – все святе

На торжищі товаром зветься.

Торгують всім – і все ж, здається,

Купити можна тільки те,

Що продається.

– 3 –

Для чого подвиги і жертви?

Одним вмирати, іншим – жерти,

Плодитись і не пам’ятати,

За що і хто йшов умирати.

Набиті черева і вола

Не розуміють Чорновола

І посміються з долі Стуса,

Що схожа з долею Ісуса.

– 4 –

Ні гроші, ні влада, мабуть,

Ума не замінять могуть.

Не можуть духовні пігмеї

Служити великій ідеї.

Колись таки з’являться в нас

Новітні Богдан і Тарас.

Народ, що встає, як Антей,

Народить великих людей.

                                 Микола Луків

Казки магічного Китаю

Історія свідчить, що  народна творчість бере свій початок у глибині віків, тож і перші китайські казки з’явилися, певно, тоді, коли утворилася китайська держава.

18 березня для учнів 3- В класу (класовод  Тетяна Осипенко)

 та учнів 4-Б (класовод Ніна Кайзерова)

 класів БНВО «ЗОШ №15-ДЮСОК» біблітекар  ЮліяСидоренко провела голосні читання «Казки  магічного Китаю».

Найдавнішими , як в Китаї, так і в Україні  є казки про тварин.

Звідки ж прийшов вислів :  «Живуть,як кіт з собакою». А  примандрував він з китайської народної казки « Чому кіт  і собака ворогами стали», де нечесний кіт приніс господарям скриньку, яку  насправді  видобув з річки не він, а собака. 

 В українських  народних казках, улюблених дітворою, також  є головні герої – собака та кіт.

Пізнавальною стала історіїя «Чому сова кричить тільки вночі» про  птаху, яка дуже хотіла навчитись співати.

В буйних тропічних китайських лісах господарюють тигри. Сподобалася дітлахам казка «Жаба та тигр», в якій мудра  довгожителька жаба  перехитрила  мавпу і тигра.  

Казки про тварин –  поетичні легенди про звички та поведінку розумних, дотепних звірів та птахів, про їхню красу.

"Чи ви чули, добрі браття, як боролось Закарпаття"

18 березня для широкого загалу користувачів фахівці книгозбірні представили викладку-вшанування «Чи ви чули, добрі браття, як боролось Закарпаття» (до відзначення 80-річчя з дня проголошення незалежності Карпатської України).

Історія Карпатської України варта того, щоб про неї знали в інших регіонах України, адже вона й справді унікальна. Історики зроблять відкриття, які висвітлять той неймовірно складний, але й плідний час, у якому дозрівала ідея української державності.

І все ж перед Богом схилю я коліна

За те, що Вкраїна Карпатська була…

Петро Скунць

диптих «Карпатська Вкраїна»

 (Пам’яті Августина Волошина,

президента Карпатської України 1939 року)