Не живе ледачій – де кипить робота,
Не кується слово – там, де твань
болота,
Не ростуть з граніту – пагінці багаті,
Не вживеться зрада – там, де правда в
хаті,
Не снується тиша – в серці молодому,
Не спадають сльози - з весняного грому,
Не бажає мати зла своїй дитині,
Не всихає річка, де трава в долині.
Розкопаю гору та посію рожу,
Для людського щастя – слово дам
сторожу,
Пагінці зрощу я в щирому привіті.
А для чого ж, брате, існувати в світі?
Андрій
Малишко, 1960
Немає коментарів:
Дописати коментар