Київський фронт –2014
Зимовий Київ вже дихав холодом
І грівся співами замість вина,
На барикадах братався сім’ями:
– Бог з вами, людоньки, яка війна?
Ентузіазмив Майдан обіймами
Такий гарячий, що танув лід:
Там мирні люди, занадто мирні…
Від бронепоїздів простигнув
слід!
Один наважився упир натиснути
«Червону кнопочку», яку –
ні-ні.
Кудись поділися молитви з гімнами,
Реве Грушевського, вся у вогні.
– Тому недолюдку це пригадається!
–
Гули під кригою і Дон
і Сян.
–Щоб захлинувся він
життями нашими,–
Хрипів в агонії Серж
Нігоян.
Відтоді в Києві
сірчане пекло:
Біль, жах і
постріли в диму луна;
Хлопчина мертвий в
блакитнім шоломі.
На Інститутській
іде війна!
А по Хрещатику
плине кача,
Тричі схиляється
землі труна.
Така у Києва,
напевно, вдача,
Така на пагорбах
тепер весна!
Тепер лиш сльози,
лампади з квітами,
І сльози стріляні
десь на даху.
Ми не пробачимо, ми
стали іншими
І не підставимо
другу щоку.
Олександр
Виговський
м. Біла Церква 2014 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар