«Я нічого не писав від себе. Лише записував почуте і відчуте. Усе найкраще з мого творчого доробку більше належить фольклору – усній народній творчості», – стверджував Микола Данилович Сом – відомий український поет. Лауреат літературних премій ім. Володимира Сосюри й Остапа Вишні, член Спілки письменників України (з 1958).
Народився 5 січня 1935 року в селі Требухів Броварського району Київської області в родині сільського коваля. Навчався в Требухівській школі та на факультеті журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Опісля працював у редакціях газет "Нафтовик Борислава", "Вечірній Київ", "Друг читача", "Слово просвіти", в журналі "Ранок", в "Укрконцерті", у видавництві "Музична Україна". Вчителював у рідному селі та в київських школах. Працював завідувачем сектору пропаганди книги в Київській публічній бібліотеці імені Лесі Українки.
Читачі
знають Миколу Сома як дотепного гумориста, їдкого сатирика, тонкого лірика,
дитячого письменника. В його творчості постійно живе дитинство, обпалене
війною, і все перейдене передумане потім на широких просторах Вітчизни, в
спілкуванні з людьми.
Він автор багатьох поетичних книг: "Йду
на побачення", "Хроніка воєнного дитинства", "Присвяти і
послання", "Сто епітафій", книжок прози "З матір'ю на
самоті" та "Як я Сталіна хоронив", а також відомих ліричних
пісень: "Мрія" ("Без вітру не родить жито") із музикою О.
Сандлера, Вишиванка" та "Пливе Дніпро до моря синього". Широко
популярна патетична "Дума про землю" (музика В. Верменича), сповнена
ніжності "Вірна дружина моя" (музика О. Левицького),
схвильовано-піднесена "Ода матерям" (написана разом з О. Білашем),
мелодійна колискова "Рученьки-ніженьки". Пісні, написані на вірші
поета, звучали в кінофільмах "Коли починається юність",
"Хлопчики", "Артист із Коханівки",
"Чорноморочка", "Місяць травень", "Їхали ми,
їхали" та інших.
З нагоди 85-річного ювілею Миколи Сома фахівці книгозбірні
підготували перегляд-вшанування «Б’ю чолом! Микола Сом».
Немає коментарів:
Дописати коментар