Слово поета

У січневе свято

Рік вісімнадцятий – надії і тривоги–

Родився в куряві натхненних, віщих бур.

Не маки – це стяги квітчались на дорогах,

 І військо підіймалось на шляхах, мов мур.

Рік вісімнадцятий – тривоги і надії –

 Здіймався в сяйві здійснених, прадавніх мрій,

 І Київ, місто над містами, мов завії

І війни зустрічав, полки відважні й бій.

Нові бійці, нові поети виступали,

Вночі Грушевського хилилась голова,

Коли складав рядки нових універсалів

І змістом буряним запалював слова,

Такі близькі, й далекі, й прагнені до болю,

І найдорожчі, й надуживані найбільш:

Вона – одна і самостійна, правда й воля –

Слова, що палять і п’янять, мов темний хміль.

Горіння літ, що буйним спалахнули палом,

Коротку славу, що дзвеніла по землі,

Згадаймо мовчки й перед тінню днів минулих,

Задумавшись хвилину, чола похилім.

                                                   Богдан-Ігор Антонич