Купайло, Купайло
Де ти зимувало?
Зимувало в лісі,
Ночувало в стрісі;
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку.
Бібліотекар філії
№3 Юлія Сидоренко знайомить вас, любі
діти, з обрядами та традиціями святкування Івана Купала.
Івана Купала – це день літнього сонцевороту, що тепер
сходиться з християнським святом Різдва
Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, 24 червня за старим
календарем, або 7- го липня – за новим.
Купайла, Івана
Купала дуже давнє свято краси й самоочищення. З ним пов’язані цікаві обрядові
дійства біля води, які влаштовувала молодь у ніч з 6 на 7 липня. Хлопці
готували вогнище, а дівчата вбирали Марену – живу гілку. З настанням сутінків
парубки запалювали вогнище, через яке
потрібно перестрибнути. Натомість юнки топили Марену, яка символізувала
русалку, і пускали на воду віночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.
У цей день треба було обов’язково скупатися, а
дітям, замість вогню, пострибати через кропиву.
Існує вірування, що
в ніч напередодні Івана Купала дерева переходять із місця на місце й шумом
гілля розмовляють між собою. Хто має
цвіт папороті, той може бачити, як розходяться дуби й чути, як ведуть вони свою
тиху розмову; може зрозуміти мову всякого створіння; може бачити, де заховані в
землі скарби і здобувати їх.
Микола Гоголь
використав народні перекази про цвіт
папороті в своєму оповіданні « Вечір напередодні Івана Купала». На
підставі народних вірувань письменник описує, як мав би виглядати той цвіт
папороті, він пише: «Дивиться – червоніє маленька брунька квітки і, як ніби
жива, рухається. І справді дивно! Рухається і стає все більша, більша і
червоніє, як жевріюча вуглина. Спалахнула зірочка, щось тихо затріщало, і квітка розгорнулася
перед його очима, ніби полум’я, освітивши й інших біля себе».
Крім квітки папороті, існує ще багато легенд і про
інші рослини. За народними віруваннями, лікарські трави тільки тоді й виявляють
справжню поміч, коли будуть зібрані в ніч під Івана Купала або рано вранці з
«іванівською росою».
Немає коментарів:
Дописати коментар