У серпні ми
згадуємо Лесю Українку – на початку
цього місяця вона відійшла у вічність. 1 серпня – чергова річниця того дня,
коли Леся Українка відійшла за обрій
землі, яку любила щиро і душею.
Ні, я хочу крізь
сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Можливо, все
склалося б інакше, якби не жахлива хвороба… Можливо стала б вона пересічною
міщанкою, не вивчали б школярі десятків поколінь творчість однієї з найяскравіших
постатей в історії української літератури і культури – Лесі Українки.
Одна з найталановитіших українських письменниць Леся
Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 року на Волині. На
десятий день після народження 1871 року немовля охрестили
в Новоград-Волинській Соборній Преображенській церкві, хрещеними
батьками стали полковник Степан Васильковський та рідна бабуся
дворянка Єлизавета Драгоманова.
У дитинстві Лариса
була жвавою і допитливою дівчинкою. У
чотири роки добре читала, а в п’ять уже написала досить змістовного листа
своєму дядькові М. Драгоманову. Ларису по-домашньому
кликали Лося, а в п’ять років вона попросила, щоб її називали Лесею. Найбільше
Леся гралася зі старшим братом Михайлом, їх навіть називали
одним ім’ям – «Мишолосія». Вони вигадували різні забави, фантастичні пригоди,
умовно мандрували до далеких країн, до диких людей. Зростали діти серед чудової
волинської природи з синіми плесами озер і предковічними сосновими борами.
Незважаючи на те, що мати була
полтавкою, а батько чернігівцем, діти вважали себе волинянами. Таємнича природа
і багаті фольклорні традиції волинського краю щедро напували багатющу уяву
Лесі. Почувши від матері про лісову мавку, дівчинка так повірила в неї, що
одного разу посеред ночі втекла в ліс і, перемагаючи страх, усюди шукала цю предивну істоту.
Леся була дуже
обдарованою дитиною. Вона любила співати і танцювати. У п’ять років батьки
подарували Лесі фортепіано. Вона швидко вивчилася грати і навіть самостійно
складала музичні твори.
На іменини мамі, батькові і Михайлові дівчинка
щороку дарувала свої чудові вишивки. Вона вишивала й мережила сорочечки, рушники
для братів, сестер, родичів, знайомих.
Вона знала понад десять іноземних мов, проявляла інтерес до малювання.
Літературну діяльність Леся почала рано.
У дев’ять років
написала перший вірш «Надія». Діяльність Лариси Петрівни знаменна
тим, що крім України її цікавила й історія інших країн і народів, інші епохи.
В її
творчості постає казковий світ пралісів Волині, античність і стародавній
Схід, боротьба перших християн за свою віру, звучать єврейські мотиви.
Юлія Сидоренко, бібліотекар філії №3 вважає, що попит на
книжки Лесі Українки зростає.
В січні 1881 року Леся пішла на річку Стер подивитися, як
святять воду на Водохреща. В дівчинки дуже змерзли ноги. Невдовзі Леся тяжко
захворіла. Але всупереч недузі, Леся виросла різнобічною та творчою натурою,
яка своїм талантом і власним життям заслужила звання народної героїні –
Українка.
«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?» –
В мами спитала дитина.
Останні роки життя Лесі Косач-Квітки пройшли в подорожах на
лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком вона
працювала над зібранням фольклору: зокрема, на кошти подружжя
організовується етнографічна експедиція Філарета Колесси, в ході якої були
зроблені одні з перших аудіозаписів кобзарів.
Виснажена хворобою померла Леся Українка 1 серпня 1913 року
в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в
Києві.
Немає коментарів:
Дописати коментар