Бібліопростори: З роду січових стрільців

Веселі, дотепні люди –

дуже,по-моєму, потрібні

для життя,

потрібніші за серйозних,

поважних і суворих.

Всеволод Нестайко

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в місті Бердичеві Житомирської області.

Мати майбутнього письменника була вчителькою. Вона була начитаною інтелігентною жінкою. Під час вагітності часто гуляла місцями, пов’язаними з перебуванням у Бердичеві відомих письменників: Бальзака, Конрада, Шолом-Алейхема, Рильського.

Родинна легенда стверджує, що мама Нестайка Марія Довганюк народила Всеволода у перерві між читанням Ремарка. Старий бердичівський акушер, який приймав пологи, почувши перший крик хлопчика, привітав маму словами: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!».

В дорослому житті Всеволод жартував: «Так що я, можна сказати, народився між рядками».

Батька хлопчик майже не пам’ятає. Його батько Зіновій Нестайко в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині — Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів. У 1933-му батька заарештували, звинувативши у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п'яти іноземних мов, а також заслуги його батька, отця Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив – у пам'яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли.

Після смерті батька, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до родичів у Київ. Мати Всеволода працювала вчителькою і родина проживала у приміщенні в школі.

«У дитинстві в мене не було дитинства», – зізнавався пізніше письменник. Через постійні хвороби сина мати не змогла виїхати з Києва коли почалася війна, тож два окупаційні роки випало пережити в столиці. «Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно», – згадував пізніше Нестайко.

Бачив він і голод, і смерть. Однак навчився дивитися на світ з оптимізмом і гумором. Як розповідав Всеволод Зіновійович, допомагали родинні перекази – саме такими дотепниками, які викрутяться з будь-якої ситуації, були його дідусь по материнській лінії Іван Довганюк та прадід письменника Семен Довганюк.

Всеволод Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

В 1950 році, Всеволод починає працювати літредактором-коректором в дитячому журналі «Барвінок». У «Барвінку» Нестайко почав друкуватися й спілкуватися із іншими письменниками – Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. Після закінчення навчання в університеті в 1952 році, Всеволод працює в редакції журналу «Дніпро», видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури «Веселка». В 1956 році виходить перша книжка під назвою «Шурка і Шурко» і цього ж року Всеволод Зіновійович вступає до Спілки письменників.

Сюжети для своїх творів Всеволод Нестайко брав зі свого дитинства.

«Рижий їжачок» – так дражнили в дитинстві самого письменника, тому що він був рудим. Це дитяче прізвисько він зберіг у книжці «Чарівні окуляри».

У книгах Нестайка є чимало автобіографічного, зокрема, в «Тореадорах».

«Дійсно, я їздив на полювання на плавні на річку Удай і там вночі біля вогнища познайомився з дуже цікавим хлопчиком Явою Ренем та дізнався про його діда Вараву. Багато київських епізодів пов'язані з моїми особистими враженнями від міста, адже я – киянин», – згадував письменник.

Але більше про пригоди двох друзів у книзі нафантазовано. Зокрема, в одному зі своїх інтерв'ю письменник зізнавався, що село Васюківка, де жили герої книги, вигадане. Хоча на карті України можна знайти два села з назвою Васюківка.

Ще в одному своєму інтерв’ю письменник сказав:

«Не можу сказати, що писав спеціально для доньки та онуків, чи описував саме їх. Щоправда, на створення повісті «В країні сонячних зайчиків» мене свого часу надихнула таки донька. І лише тепер, коли вийшов перший том моїх «Казок» із цією повістю, я зробив присвяту дочці… Стосовно онуків, то, звісно дещо з їхнього шкільного життя потрапило передусім у мої пригодницькі повісті. Але я ніколи не творив спеціально для них».

Бібліотекар Юлія Сидоренко пропонує вам, діти прочитати книги Всеволода Нестайка: «В Країні Сонячних Зайчиків», «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Таємниця трьох невідомих», «Тореадори з Васюківки», «Одиниця з обманом», «Пригоди Грицька Половинки», «Пригоди журавлика», «Незвичайні пригоди в лісовій школі», «Чудеса в Гарбузянах», «П’ятірка з хвостиком», «Скринька з секретом», «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків», «Таємничий голос за спиною», «Робінзон Кукурузо» та інші.