Я малюю Коляду

 

 Коляда – старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (колядками). 

Чи чули ви, любі мої діти, про маленьких колядників? Невже не чули? Колись  давно на Україні їх було дуже багато. Коли наставали Різдвяні свята, маленькі колядники , піймавши чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку.

Бібліотекар Юлія Сидоренко підготувала народознавчий калейдоскоп «Ой радуйся, земле!»

Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на  Святий Вечір;  на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині – на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослуження. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят ранком.

Колядують діти, дорослі парубки та дівчата,  а в Галичині інколи колядують і газди.

 Але по всій Україні першими йдуть колядувати діти.

Читачка бібліотеки Вероніка Богуцька намалювала малюнок до Різдвяних свят.

Крім дітей, на перший день Різдвяних свят колядують і дорослі парубки – ці вже ходять із «звіздою» та дзвоником.

«Звізду» роблять з дерев’яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Звізда декорується кольровим папером, стрічками. В  середині – образок «Народження Христа» і свічка.

Ватага колядників – п’ять осіб: береза, звіздоноша, дзвонар, міхоноша та запасний, що має завдання допомагати міхоноші. Такі колядники колядують  у хаті перед образами.

Усі колядники низько вклоняються господареві, господині, дітям. Отак поколядувавши в одній хаті, ватага йде до другої.

У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося,чим більше  колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.