Стефаник Василь (1871-1936) — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик.
Народився
в селі Русів в сім’ї заможного селянина. Батьки грошей на освіту сина не
шкодували. Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській
школі (з 1880), потім у польських гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та
Дрогобичі (з 1891). Там зазнав чимало знущань і принижень.
У
1888 році знайомиться з К.Гамораком та його дочкою Ольгою, майбутньою дружиною.
1890-1892
був виключений з гімназії у Коломиї «за політику». Сьомий і восьмий клас
закінчує у Дрогобичі, де знайомиться з І.Франком.
Навчався
на медичному факультеті Ягеллонського університету в Кракові.
Коли
мати померла, батько одружився вдруге – Василь Стефаник перестає спілкуватися з
ним.
В
1904 році одружується з Ольгою Гаморак, живе з дружиною і синами у с. Стецеві,
через 10 років дружина помирає.
В
1908 році селяни обирають його послом від радикальної партії до австрійського
парламенту; 10 років перебуває у Відні, захищаючи селян.
Письменник
тяжко хворіє, в 1930 році переніс частковий параліч. Здоров’я погіршується,
трапляються часті серцеві напади, потім долучається ще запалення легенів. 1936
року Василь Стефаник помирає, його поховано в рідному селі.
Формування
світогляду майбутнього письменника проходило поза стінами гімназії, бо, як
згадує він в автобіографії, «гімназія, крім формального навчання і ворожого
відношення до нас, українців-студентів, нічого нам не давала.»
Розвиток
трагічних подій в Радянській країні переконало письменника в тому, що
більшовицько-сталінський тоталітарний режим ворожий народові, несе йому горе і
страждання. dovidka.biz.ua Одержувати пенсію останній раз їздив Стефаник до
Львова разом зі своїм сином Кирилом. Прийняв письменника консул, пожалівся, що
польські газети розпочали поширювати інформацію голод в Україні. Попросив, щоб
Стефаник написав спростування. Але Стефаник відмовився. В той момент у нього в
квартирі ночувало два перебіжчика з України, вони йому розповіли, що дійсно в
Україні зарз страшенний голод. Консул розгнівався і пригрозив, що Стефаника
позбавлять пенсії. Відтоді письменник був позбавлений персональної пенсії.
Довідавшись,
що уряд УРСР позбавив митця пенсії, митрополит А.Шептицький назначив йому точно
таку ж пенсію. Стефаник попросив касира, щоб той видав йому назначену суму
дрібними монетами. Касир це зробив. З великою торбою копійок письменник прийшов
і роздав всю свою пенсію, до єдиного гроша, бідним і просив помолитися за
упокій душ жертв голодомору на Україні 1933 року…
Сподіваємося, що з цієї статті ви дізналися щось для себе нове та цікаве про Василя Стефаника.
(Джерело:
https://dovidka.biz.ua/vasil-stefanik-tsikavi-fakti)
Немає коментарів:
Дописати коментар