Нумо, дітлахи, пригадаємо, що ж вам відомо про індіанців… Якщо розгорнути енциклопедію:«Колись Христофор Колумб відкрив Америку, тут проживало понад 2000 індіанських племен!!!. Найвідомішими племенами були могікани, ірокези, апачі, команчі, наваха, делавари».
Одяг індіанці виготовляли зі шкіри бізонів, оленів, інших
тварин. Зазвичай чоловіки носили лише набедрені пов’язки, як у Мауглі. Право
носити бойову сорочку та плащ мали лише видатні воїни та вожді племені. Ці речі
прикрашались яскравими малюнками, вишивкою, які, наче комікси, розповідали про
подвиги воїна.
Сучасна зачіска «ірокез» зовсім не нагадує зачіску індіанців
войовничого племені з такою ж назвою. Справжні ірокези носили зачіску, схожу на
«оселедець» українського козака.
Найпишнішим у гардеробі індіанського вождя був головний убір з
пір’я. Особливо цінними вважалися пір’їни орла. Звичайно, вони мали бути
здобуті мисливцем і аж ніяк не висмикнуті з хвоста бідолашного птаха. Кожне
перо, його розмір, колір означали певний подвиг чи мужній вчинок власника
головного убору.
Медвідь для індіанця – дідусь, гримуча змія – тітонька, орел –
дядько, олень – сестра. Бізон для індіанців – брат. Від бізона людина
отримувала м’ясо для їжі, шкіру для одягу та покрівлі тіпі, кістки для знарядь
праці.
«Червоношкірими» індіанців прозвали тому, що вони для особливих
подій розфарбовували обличчя у відтінки червоного кольору.
Індіанці вважали і себе, і тварин, і птахів дітьми Природи та
ставились до них як до рівних. Яскравий тому приклад незвичні для нашого вуха
індіанські імена – Швидкий Вітер, Мирний
Бізон, Два Ведмеді, Посмішка Хмарки, Мрійливий Бобер, Сонячна Квітка.
Бібліотекар Юлія Сидоренко радить вам, діти, прочитати дуже цікаву книжку про дружбу бобра
та індіанської дівчинки «Саджо та її бобри», котру написав
справжній-пресправжній індіанець на ім’я Сіра Сова.
Ой, ну просто ведмідь, індіанською – мусква, а по-науковому – барибал.
Он воно як!
Порівняно з іншими медведями мусква має лагідну вдачу, чорне хутро та оранжеву мордочку. А ще – обожнює ловити рибку.
Оцелот – кішка, яка живе сама по собі. Він не любить товариства, полює
вночі, а вдень полюбляє дрімати на гілках та у дуплах дерев.
Оцелот означає «польовий тигр».
Кінкажу – «медовий ведмідь». Таку назву тваринка отримала за любов до меду. У кінкажу
довгий вузький язичок,
щоб краще добувати солодощі, проте й квіткою, і фруктом, і комашкою він також
перекусить залюбки.
Для того, щоб вогнище швидко розгорілося, індіанці роблять із
сухих соснових гілок спеціальні запалювальні палички. Виготовити їх просто:
гілку підстругують так, щоб вона стала схожою на кухонного їжачка, яким миють
пляшки, для вогнища достатньо підстругати три-чотири гілочки.
Коли палички готові, їх складають пірамідкою, під них кладуть
папір, дрібненькі сухі гілочки і запалюють. Вогник весело обходить спершу
папір, потім – сухі гілочки, далі – запалювальні палички. Тоді підкидають хмиз.
Коли багаття розгориться, складають пірамідкою товсті гілки. От і все.
Немає коментарів:
Дописати коментар