Чи знаєш ти?

 

А чи відомо  вам, діти, звідки взявся м’яч  або як виготовити саморобку «Пальчиковий театр»?

Щоб дати відповіді на ці запитання бібліотекар Юлія Сидоренко рекомендує прочитати журнал «Малятко» № 5 за 2021 рік.  В ньому дуже цікаво  в рубриці «Чи знаєш ти?»  розповідається про те, що ігри з м’ячем були поширені з найдавніших часів.  Перші «м’ячі» створила сама природа. Давня людина складала біля свого житла округлі камінці чи шматки деревини й використовувала їх, коли оборонялася від хижаків. Відтак наші прапрадідусі здогадалися, що до оборони треба заздалегідь готуватися, тобто тренуватись. Так ці кам’яні та дерев’яні «м’ячі»  стали своєрідним спортивним знаряддям. Розписи на стародавньому посуді, вирізьблені з каменю фігурки свідчать, що ігри з м’ячем були поширені з найдавніших часів. Уявляєте, як то нелегко й ризиковано було грати з кам’яним м’ячем! Згодом м’ячі стали робити із шкури тварин. Їх набивали піском, пір’ям, соломою. Грати в них вважалося дуже корисно. Один давньоримський лікар усім хворим приписував замість ліків гру в м’яч. Це була улюблена розвага римських воїнів.

Батьківщиною сучасного м’яча є Англія. М’яч – англійською «бол». Звідси і назви найпоширеніших ігор з м’ячем: футбол, баскетбол, волейбол.  З’явилися ці ігри порівняно недавно, кілька сотень років тому. Коли європейці заходилися заселяти Америку, місцевим жителям – індіанцям дуже сподобались ігри з м’ячем. Але великий м’яч був для них символом сонця, тож бити по ньому руками чи ногами вони не наважувалися. От і придумали маленький м’ячик і ракетки до нього. Так з’явилася ще одна гра в м’яч – теніс. А китайці вигадали гру з м’ячем і ракетками на столі. І гра  називається «пінг-понг».

Для найменших читайликів в журналі надрукована японська народна казка «Голубиний острів».

З природничої сторінки «Хвостик, хвіст, хвостище» можна дізнатись про хвости своїх чотириногих друзів. Матінка-природа подбала, щоб для кожного звіра його хвіст був найкращим, найзручніший. Лисиця замітає своїм пишним хвостом сліди, а в морозну зимову ніч укривається ним.  Для мавп хвіст – п’ята рука. Можна висіти на гілці, зачепившись хвостом, або зірвати ним банан і піднести до рота. У білки пухнастий хвіст – як парашут, він допомагає їй легко перестрибувати з дерева на дерево. Вам, дітлахи, буде пізнавально дізнатися про песиків хвіст – той узагалі все про свого власника розповість, про хвости вовків, котиків та птахів.

У «Малятку»  вміщені вірші, загадки, народні прикмети, лічилки скоромовки.

Можна вивчити напам’ять скоромовку.

Летіла сова

Микола Луговик

Летіла сова,

Торохтіла слова:

Чи сон це, чи слон це,

А може, це сонце?