Творча династія

Вадим Григорович Бойко – ( український поет, драматург, прозаїк, перекладач) народився 3 липня 1951 року в Донецьку. Син відомого дитячого письменника Грицька Бойка. Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка (1973).

Від Олексія Корнієцького та Пилипа Бойка їхнім нащадкам передалося вміння говорити віршами.
Письменницький дар родини Бойків удалося простежити до четвертого, як мовиться, коліна — від прадідів до правнуків. Олексій Корнієцький, чиї пісні й досі співають... Його зятем був Пилип Бойко, котрий мав неабиякий поетичний хист, але практично не скористався з цього... Старший Пилипів син – Грицько Бойко – є автором майже сотні книжок, що вийшли загальним накладом у дванадцять мільйонів. Його вірші входили і входять до шкільних хрестоматій і читанок. Усі ми, можна сказати, росли на цих перлинках. Українські малюки звали Грицька Пилиповича дядьком Вередою – за іменем хлопчика-плаксія, героя улюбленої поеми. Вадим Григорович Бойко  –  драматург і поет, лауреат премії імені Івана Котляревського. Богдана Вадимівна Бойко – поетеса, драматург, театрознавець. Як дід і батько, вона творить літературу для дітей, що нині рідкість.

Вадим Бойко римувати почав змалечку. Вперше надрукував цикл гумористичних віршів у газеті «Зірка» шестикласником. Потім регулярно друкувався в журналах «Піонерія» та «Перець». Йти в літературу, будучи сином відомого письменника, було нелегко. Закінчуючи школу, мав публікацій сорок. І збірочку підготував для видавництва «Веселка», але на рецензію вона потрапила до відомого батькового недоброзичливця, резюме, тобто висновок, якого був такий:  твори професійні, але це по суті другий Грицько Бойко, який навряд чи в нашій літературі потрібен. Тоді він і віддався драматургії.  Коли вчився на третьому курсі факультету журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, вийшла друком збірка «Трилисник». Одним із трьох його авторів був Вадим Бойко. Вадим Бойко плідно працював у драматургії для дорослих і для дітей. Він автор більш як тридцяти різножанрових п'єс (віршованих і прозових драм та комедій, казок, лібрето оперет), які друкувалися в періодиці, виходили окремими книжками, йшли на сценах українських театрів та за рубежем.

Був відомий також як автор та ведучий художньо-публіцистичної програми Українського телебачення «Ситуація».

1989 року вийшла наступна збірка комедій для дітей «Старе сідло». 1993 року з'явилася ще одна драматургічна книжка, адресована дітям: «Даринка, Гриць та нечиста сила».

У доробку Вадима Бойка для дітей є ще чимало комедійних сценок, інтермедій, одноактівок («Перемет», «І так буває», «В гостях у Костика», «Сюрприз», «Без няньок», «Кому грати Червону Шапочку?»), що друкувалися переважно у репертуарних збірниках. Ці мініатюри присвячені сучасним дітям, які дружать і сваряться, закохуються і страждають від того, що їх не розуміють, які завзято відстоюють свої права на власні погляди, смаки, вибір друзів, а також на поведінку, вчинки «не за шаблоном».

Спеціально для Полтавського театру ляльок В. Бойко написав новорічну п'єсу-казку «Карабура», поставлену напередодні 1998 року. Була створена для театру ляльок, але так і не побачила сцени казка «Про хлопчика Клаповушка і дуже доброго чарівника». Проте ця п'єса підштовхнула автора до написання «майже правдивої повісті» для школярів «Клаповушко і Ко». Книжка вийшла у видавництві «Веселка» 2006 року.

 Бібліотекар Юлія Сидоренко запропонувала дітям прочитати твори талановитого Вадима Бойка.

Романтично-комедійна п'єса у віршах «Козаки та Лейба-шинкар» — чи не найулюбленіший твір В. Бойка, написаний на початку 90-х років і надрукований аж через 14 років у другому випуску альманаху «Сучасна українська драматургія».

 Вадим Григорович був люблячим батьком і, звичайно, мріяв про творче продовження. Дуже радів, що син і донька над усе люблять читати. Пишався, коли син-школяр почав писати гуморески і друкувався в журналах “Піонерія” та “Дніпро”. Міг хлопець і віршувати (недарма ж, напевно, названий на честь діда!). Однак Гриця-молодшого несподівано захопила... тюркологія. Разом з дипломом українського філолога здобув право викладати турецьку мову і літературу. І викладав у рідному університеті, працював консулом у нашому посольстві в Анкарі. Крім офіційних матеріалів, перекладав турецькою... п’єси для лялькових театрів. Ці переклади, до слова, високо оцінили турецькі філологи.

А от дочка Богдана обрала літературний шлях. Ще в дев’ятому класі завела зошит з цілком професіональними віршами... Дівчина не може пам’ятати дідуся: коли той помер, їй не було і півтора року, та дивовижно схожа на нього не лише зовні, а й за світосприйняттям. Вже шість років іде в Київському міському театрі ляльок музична вистава «Різдвяна колискова» на лібрето Богдани Бойко. Встигла опублікувати збірочку поезій для дорослих та кілька книжечок для : «Яка ж пора найкраща?»  у пречудовому оформленні львівської художниці Вікторії Ковальчук та «Веснянка для ведмедика» і «Добрий день, шанована свинко!» з яскравими малюнками Олександри Родіної з Києва. Її твори часто друкували  у “Барвінку”, різноманітних збірниках. Активно співпрацює з кількома видавництвами — перекладає, упорядковує, готує власні збірочки. Справді, проклюнулися прадідусеві, дідусеві й татові гени...