Як прийшов Іван, то знімай жупан

7 липня – свято Різдва Івана Хрестителя, або, за народним календарем, Івана Купала. У давні часи (навіть із прийняттям християнства) й опісля у побуті українців воно відзначалося суто як язичницьке свято, символізувало поєднання трьох життєдайних сил – вогню (сонця), води і землі. Було це й проводом Літнього Сонця, на зміну якому приходила Мара. Тому, за віруванням, оживали демонічні сили. Щоб вберегтися від них, «очищалися» вогнем, стрибаючи через багаття. Також вмивалися у росі Купальської ночі, котра мала додати здоров’я.

Для молоді це свято ще й означало спалах любові, прояв відвертих почуттів.

Здавалося б, усе відійшло у минуле. Але й досі збереглося чимало купальських пісень, цікавих народних спостережень за природою, повір’їв, прикмет. Зокрема:

- Якщо годуєш бджолу до Івана, то вона зробить із тебе пана

- Роса велика на Івана – буде врожай огірків

- Чим більше зір на небі у Купальську ніч – тим краще вродять гриби і горіхи

- Після Івана Купала не треба жупана

- Зранку на Івана хмарно – вночі буде дощ

- У Купальську ніч полум’я не піднімається догори, а наче стелиться по землі – наступного дня очікуйте опадів

- Іван задощить – хліб промокне

- Туманна ніч – до тривалої негоди

- З Івана розпочинаються жнива. Бо до Трійці сіна не косять, а до Івана не жнуть

                    (За матеріалами «Добрий господар». – 2021. – 13 липня. – С.19)