Надійшла пора осіння

Минають дні, відлітають кудись, мов пожовтілі листочки, підхоплені вітром…  Осінь уже впевнено вступила в свої права –  зашурхотіла опалим листям, нахмурила небо, зашуміла дощами.  

  Багато хто з нас безмежно любить цю чарівну пору року. Маревом пливе ранковий туман, розчиняє сутінки, снує прядиво сріблястими павутинками, на яких завмерли крапельки вранішньої роси.  Сумно зітхають задумливі дерева, неохоче скидаючи золоте вбрання. Від  подиху вітру здригається гілля  кущів калини у передчутті холодів, які незабаром спустяться на ліс, осядуть уже на оголеному гіллі дерев, зіщулиться  пожухле листя, втративши свою принаду. І тоді оксамитова осінь неохоче покине свої володіння, поступиться плаксивій осені, яка без упину хлюпатиме на землю холодними дощами. Краплі, небесні  сльози, огорнуть холодом застиглі у смутку дерева, щоб похмурими ранками перетворюватися на заморожені краплі.

Розкішними червоними гронами обвисає горобина. А липовий лист з почорнілими гострими зубчиками наче вкритий ніжним оксамитом. Високо в небі роблять прощальне коло запізнілі ключі журавлів. Вони летять у вирій і сумно курличуть, наче ще раз нагадують, що прийшла осінь.

Бібліотекар Юлія Сидоренко на дитячому  абонементі підготувала  тематичну викладку «Надійшла пора осіння».

Найромантичнішу, найкрасивішу пору року оспівували поети та композитори, письменники та художники.

 

Володимир Сосюра

Осінь

 

Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
В’яне все навколо, де пройдуть копита,
золоті копита чорного коня.
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні й розкида кругом.
Скрізь якась покора в тишині розлита,
і берізка гола мерзне за вікном.

Євген Желєзняков

Падолист

По діброві я ішов,

Їжачка в кущах знайшов.

Він  сидить і тихо плаче.

А чого це ти, їжаче?

Бо ж за мною гнався Лис,

Може б, він мене загриз.

Заховався я в кущах

Та злякався – просто жах!

Ех, їжаче! Де ж той Лис?!

Тож осінній падолист!