Листопад завжди хитрує: і осені служить, і зимі шлях торує

Листопад – вересня онук,

жовтня син,

зими  рідний батечко.

 

Листки пожовклі шелестіли

І падали, прощаючись з гіллям.

А зараз все од снігу біле-біле,

Й весна заснулим сниться деревам.

Володимир Сосюра

 Листопад – осінній місяць. Він найближчий брат зими.У хмарах крапельки води перетворюються на сніжинки. Вони падають на землю, вкриту листям. Зима бореться з осінню. Але та не піддається їй. Тому сніг то випаде, то розтане. З дерев злітає останнє листя. Воно вкриває землю барвистим килимом.

 Узимку під ним ховатимуться маленькі звірята, зимуватимуть жучки.

Небо сивіє – стає сірим. Сонечко нечасто визирає з-за хмар. Тому на землю спадають сутінки. Природа затихає в передчутті зими.

А в саду поміж чорних оголених дерев бродить Листопад. Закутавшись у сірий плащ із густого туману, він хлюпає по глибоких калюжах. Нудно йому, бо й зайнятись більше нічим: день все коротшає, і довшає ніч. Із тихою заздрістю зазирає Листопад у наші вікна, за якими тепло, привітно та затишно, сумує, що така вже його листопадова доля – негоду накликати, і плаче холодними дощовими сльозами.

Листопад

Наталка Книшова

Скидає ліс свої руді обнови,

Накрила землю пелена дощів,

Це ж листопад – місточок калиновий

Від осені до зимніх холодів.

Несе гульвіса-вітер сиві хмари,

Та листопад приходить недарма –

Приспить природу тихо й незабаром

З-за моря вирушить засніжена зима.

А назвали цей осінній місяць Листопадом за його звичку струшувати листя з дерев. Та в народі існують й інші його назви: куцень, листогній,  грудкотрус, падолист.

Бібліотекар Юлія Сидоренко знайомить вас, діти, з  народним прогностиком.

 «Казанський день», Казанська Божа Мати (4 листопада). Остаточна межа переходу від осені до зими – міцно сковується земля, а відтак «морозцям дорогу вказує».

 Якщо цього дня небо заплаче, то слідом за дощем прийде зима.

Якщо зранку дощить, то надвечір має піти сніг  – ознака ранніх підсніжників.