з дня народження
Миклухи-Маклая
Російська
Вікіпедія стверджує, що «вопрос о национальной идентичности Миклухо-Маклая не
может считаться окончательно решенным», що, однак, не перешкоджає називати
нащадка українських козаків Макух виключно «русским этнографом, антропологом и
путешественником». Така сама ситуація з «русским прозаиком» Миколою Гоголем,
який, згідно з Вікіпедією, «польской нации», хоч «большинство биографов склонны
считать, что он малоросс».

«Моя
особа – приклад
того, як щасливо з’єдналися три одвічно ворожі сили. Запальна кров запорожців
мирно злилася з кров’ю гордих ляхів та розбавилася кров’ю холодних німців», – визначав свою етнічну належність
Миклуха‑Маклай, жодним словом не обмовившись про буцімто російське походження. Мало
хто сьогодні знає, що «доважок» Маклай учений змушений був узяти, аби
врятуватися за кордоном від ув’язнення в Росії.
Багато позабирали в нас усякого добра сусіде, багато і самі наші предки по чужих людях порозносили... А воно Бог зна коли було наше «непрошене й не дане», тільки що не було в нас на Вкраїні захисту все те ховати».
Іван
Корсак відкриває читачеві багато невідомих граней із життя Миколи
Миклухо-Маклая, зокрема розповідає про страждання, спричинені втратою коханої
людини, які супроводжували його майже все життя і припинилися лише коли вчений
зустрів своє «запізніле кохання» - доньку прем’єра провінції Новий Уельс
Маргарет Робінсон. Глибину їхніх почуттів допомагають збагнути уривки з
особистого щоденника Маргарет, вміщені наприкінці роману.
Найбільше уваги автор роману зосереджує на діяльності та подорожах Миколи Миклухо-Маклая. Уже з перших сторінок поринаєш у вир подій та випробувань, які випали на долю науковця. Тож прочитавши роман Івана Корсака, переконаєтеся, що Миклухо-Маклай й справді був видатним, але аж ніяк не російським мандрівником.


Немає коментарів:
Дописати коментар