"Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив..."

Життя можна прожити по-різному. Можна йти довго й тихо, залишаючи непомітні сліди на піску буття, що змиє час, а можна спалахнути коротко і яскраво, осліпивши своїм блиском все навкруги. Історія знає немало прикладів таких зірок, чиї життя згоріли миттєво за ідею чи справу, але чию жертву ми пам’ятаємо і шануємо. 21 липня виповнюється 110 років з дня народження талановитої української поетеси і патріотки Олени Теліги, чия зірка погасла на кривавому небі війни усього в тридцять чотири роки. Свій останній притулок вона знайшла в Бабиному Яру, залишивши по собі декілька збірок поезій і великий слід в українській історії.

І в павутинні перехресних барв,
Я палко мрію до самого рання,
Щоб Бог зіслав мені найбільший дар:
Гарячу смерть, не зимне умирання.

Про життя і творчість Олени Теліги відомо багато і водночас мало. Емігрантська доля, участь у боротьбі за вільну, незалежну Україну серед вояків УПА спричинили тривале замовчування її творчості в радянські часи. Багато її поезій загубилися, тому реальна картина творчого й життєвого шляху поетеси ще попереду.

Біографія видатної громадської діячки, натхненниці українського націоналізму  цікава з багатьох аспектів. Народившись в Росії та отримавши блискуче дворянське виховання, Олена Теліга не підтримала агресивні імперські погляди, а  рішуче стала на  захист України, української мови та незалежності. 

Більшість  сучасних дослідників життя Олени Теліги розглядають її діяльність через призму національно-патріотичних ідей, якими просякнута творчість авторки.  Втім, Олена Теліга  концентрувалася не лише на боротьбі за вільну Україну. Як прогресивну в  поглядах  громадську діячку,  її цікавила доля українського жіноцтва. Олена Теліга не раз поверталася  до роздумів про роль української  жінки в національному аспекті. З образом  українських  жінок, утвердженим в літературі та суспільстві, вона  відверто не погоджувалася.

Ім’я Олени Теліги виринуло із забуття лише через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р. в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем, створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О.Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію. На сьогодні відомий лише сорок один вірш з написаних поетесою. За життя їй так і не вдалося видати жодної збірки. Та хоч і залишила вона по собі невеликий творчий спадок, життя її було коротке, але яскраве й сповнене великих справ, а тому й має бути вічним у нашій пам’яті.