Знання про минуле

28 липня в Україні урочисто відзначатимуть 1028-му річницю Хрещення Руси-України та вшановуватимуть Хрестителя – київського князя Володимира не тільки, як святого, а і як видатного державотворця. До цієї пам’ятної історичної дати працівники бібліотеки підготували олайн-виставку «Найдавніші рукописні книги», які є ювілярами 2016 року.

940 років створення 

«Ізборніка Святослава» (1076)

Ізборніком у Стародавній Русі називали збірник, куди входили статті та уривки з різних книг. Вони були переписані для київського князя Святослава Ярославовича, сина Ярослава Мудрого.

Ізборник 1076 року — невеликого формату, містить уривки з різних творів грецьких авторів. Значне місце в ньому займають Афанасієві відповіді, Стословець патріарха Геннадія, Премудрість Ісусова сина Сірахова та інше. Частину творів, що увійшли до Ізборника, перекладено безпосередньо з грецької мови, однак деякі уривки було взято з попередніх київських перекладів, зокрема із Ізборника 1073 року.

Переписав книгу «грішний Іоанн», про що свідчить його приписка (він також вказав рік написання). Однак він був не просто писарем, а редактором-упорядником, що прагнув полегшити читачам розуміння філософських понять. Беручи до уваги його роботу над спрощенням стилістики та підбір текстів, Ізборник 1076 року вважають пам'яткою східнослов'янської редакції. 

900 років від виконання 

другої редакції «Повісті минулих літ» (1116)

 Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша – складена ченцем Києво-Печерського монастиря із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга – ігуменом Видубецького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава – сина Володимира II Мономаха.

«Повість минулих літ» – перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Написана мовою, близькою до живої народної з нашаруванням церковнослов’янських елементів.

445 років створення рукописної книги 

«Пересопницьке Євангеліє» (1561)

Величезна книга у дерев’яній палітурці. Подекуди на ній залишилися шматочки зеленого оксамиту – колись він її огортав, мов святкове вбрання. Спробуйте підняти книгу – вона важить понад дев’ять кілограмів. Книгу прикрашають художні орнаменти, її оздоблено стилізованими під рослинні орнаменти заставками й ініціалами. 

15 серпня 1556 року в с.Двірці син протоієрея Василевича Михайло розпочав переписування та переклад Євангелія зі староболгарської мови. Закінчив переклад і переписування 1561 року архімандрит Пересопницького монастиря на Рівненщині Григорій. Пересопницьке Євангеліє – визначна пам’ятка письма й староукраїнської мови. Варто додати, що на ній тепер присягають Президенти України.

435 років першому повному 

виданню «Острозької Біблії» (1581)

Острозька Біблія 1581 р. – перше повне видання всіх книг Св. Письма церковнослов'янською мовою, здійснене в Острозі заходами князя Костянтина Острозького і підготовлене гуртком учених при Острозькій школі. Надрукована друкарем Іваном Федоровичем (Федоровим), на папері з філігранями Буської папірні і містить 628 аркушів, з численними заставками, кінцівками та ініціалами.

Острозька Біблія відіграла важливу роль у боротьбі проти наступу католицької церкви на православ'я. Видавець зібрав церковнослов'янські та грецькі списки з монастирів усього православного Сходу. За обсягом це надзвичайно велике видання, проте завдяки майстерності набору та застосуванню дрібного шрифту книга не видається такою масивною чи незграбною.