Своє українство він узяв з Донеччини

Сьогодні Іванові Дзюбі виповнюється 85.Життя неперевершеного майстра слова має кілька рубежів, перший з-поміж них територіальний — переїзд разом з батьками із села Миколаївки на Донеччині, де народився, до Оленівських Кар’єрів (тепер Докучаєвськ).

Символічно, що нині  рідне село — також рубіж, але тільки фронтовий. Миколаївка  перебуває на передньому краї бойових дій, зазнаючи постійних руйнувань, ворожі снаряди лягають на рідні вулиці, нищать домівки, а снайперські кулі раз по раз витьохкують у нічній тиші. А Оленівські Кар’єри лежать у відокремленій території (у так званій ДНР), на яку можна потрапити через блокпости з перевіркою документів.

В одному з мемуарних нарисів «Спогади і роздуми на фінішній прямій» Іван Михайлович, роздумуючи над тим, «як це сталося, що я виріс на Донеччині, в «російськомовному» нібито краї, а зберіг українську мову,  та ще й удостоївся звання «українського буржуазного націоналіста», наголошує: «От жили ми всі, здається, за однакових обставин, однаково нас виховували, одне й теж ми читали, в одному і тому ж оточенні росли; одним і тим же життям жили, але для одних Україна дуже багато означає, іншим до неї байдуже, якесь територіальне означення. Ще треті, скажімо, якусь причетність до України відчувають, але не дуже близько до серця беруть». 

Іван Дзюба постійно перебуває на передньому краї — там, де схрещуються думки у двобої й де вирішується питання сучасного Української держави і її майбуття.

Детальніше читайте в газеті «Урядовий кур’єр» за 26 липня 2016 року на сторінці 7.