"Поети завжди підпирали небо"

Людина-епоха, творець, який «вічно житиме у Всесвіті і слові», великий життєлюб, який «мав силу таланту», був дотепним і саркастичним, понад усе любив кіно, оперу, живопис, – таким постає зі спогадів друзів поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч Іван Драч, якому 17 жовтня виповнилося б 82 роки.

У 2018 році стало відомо, що Івана Драча разом з Павлом Тичиною та Ліною Костенко висували на Нобелівську премію з літератури 1967 року.

Афоризми Івана Драча:

Дивовижний народ українці! Найбільші його вороги сконали своєю смертю.

Кожен українець – це "троїсті музики": одне – думає, друге – каже, третє – робить.

Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.

Ми віримо у магію небес, але не віримо в манну небесну.

Навіщо нам вороги? Ми самі собі вороги!

Бог все поставить на місце, а ти йому все ж поможи.

Вірші не потрібні нікому, саме тому вони — найголовніше.

Нема народу — то пощо життя?

Хто сумнівом битий, той не може вести.

Хто спить на землі — не боїться упасти.

Лиш Деміург владно змісить Ніщо, а вимісить Щось.

Тим скоріше, митцю, ти повернеш додому,

Чим вище у небо, у небо злетиш.

Формалізм завжди був дальтонік.

Вітер — це час, де нуртує біда.

Совість іржавіє — помста тужавіє.

Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій народ. Інакше навіщо жити на білому світі?

Я дуже мало досяг. Шкодую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони дають мало живильної людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості.

Є відчуття, що Росія ніколи не дасть нам відчути себе переможцями. Тому нам треба бути постійно при зброї і давати по зубах кожному, хто напрошується в гості без запрошення.

БЕЗ ТЕБЕ СВІТ – ЦЕ ТЬМАВИЙ МОРОК

Без тебе світ – це тьмавий морок.

Без тебе не біжить вода.

Без тебе кожен камінь – ворог,

Подушка каменем тверда.

Без тебе сонце – повне ночі,

Без тебе ночі — без кінця,

Для тебе ж ночі я доточую,

Для тебе місяця — вінця.

Без тебе небо — повне криги,

Стоять в душі самі льоди,

Без тебе світ — це ж тільки крихти

Моєї зимної біди.

Без тебе, що мені без тебе —

Нема мене на всі світи…

Тож нахились блакитним небом,

Тож святом сонця освяти!..

1963