Людина-епоха, творець, який «вічно
житиме у Всесвіті і слові», великий життєлюб, який «мав силу таланту», був
дотепним і саркастичним, понад усе любив кіно, оперу, живопис, – таким постає
зі спогадів друзів поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і
громадський діяч Іван Драч, якому 17 жовтня виповнилося б 82 роки.
У 2018 році стало відомо, що Івана
Драча разом з Павлом Тичиною та Ліною Костенко висували на Нобелівську премію з
літератури 1967 року.
Афоризми Івана Драча:
Дивовижний народ українці! Найбільші
його вороги сконали своєю смертю.
Кожен українець – це "троїсті
музики": одне – думає, друге – каже, третє – робить.
Коли людина не встане з колін, то вона
не далеко зможе пройти.
Ми віримо у магію небес, але не віримо
в манну небесну.
Навіщо нам вороги? Ми самі собі
вороги!
Бог все
поставить на місце, а ти йому все ж поможи.
Вірші не
потрібні нікому, саме тому вони — найголовніше.
Нема народу — то пощо життя?
Хто сумнівом битий, той не може вести.
Хто спить на
землі — не боїться упасти.
Лиш Деміург владно
змісить Ніщо, а вимісить Щось.
Тим скоріше, митцю, ти повернеш
додому,
Чим вище у небо,
у небо злетиш.
Формалізм завжди був дальтонік.
Вітер — це час, де нуртує біда.
Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій
народ. Інакше навіщо жити на білому світі?
Я дуже мало досяг. Шкодую, що багато
сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони дають мало живильної
людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше
радості.
Є відчуття, що Росія ніколи не дасть
нам відчути себе переможцями. Тому нам треба бути постійно при зброї і давати
по зубах кожному, хто напрошується в гості без запрошення.
БЕЗ
ТЕБЕ СВІТ – ЦЕ ТЬМАВИЙ МОРОК
Без
тебе світ – це тьмавий морок.
Без
тебе не біжить вода.
Без
тебе кожен камінь – ворог,
Подушка
каменем тверда.
Без
тебе сонце – повне ночі,
Без
тебе ночі — без кінця,
Для
тебе ж ночі я доточую,
Для
тебе місяця — вінця.
Без
тебе небо — повне криги,
Стоять
в душі самі льоди,
Без
тебе світ — це ж тільки крихти
Моєї
зимної біди.
Без
тебе, що мені без тебе —
Нема
мене на всі світи…
Тож
нахились блакитним небом,
Тож
святом сонця освяти!..
1963
Немає коментарів:
Дописати коментар