Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка – музей у Черкасах присвячений збірці
«Кобзар» Тараса Шевченка. Знаходиться в будинку братів Цибульських і містить
чимало раритетних видань цієї книги. Його часто називають єдиним у світі музеєм
однієї книги.
Музей розташований у меморіальному
будинку, у якому від 18 до 22 липня 1859 року проживав сам Тарас Шевченко, про
що свідчить меморіальна дошка на будинку музею.
Створення унікального музею було
інційовано 1988 року, і вже за рік, у травні 1989 року, Музей «Кобзаря» Т. Г.
Шевченкa був відкритий у Будинку Цибульських.
Біля витоків ідеї та створення музею
стояла Ольга Михайлівна Шарапа, що є прапраправнучкою Тараса Шевченка по
братові Микиті, і саме вона очолює заклад від часу його заснування.
У музеї показано історію видання
доробку поета, джерела його творчості, найцікавіші видання, простежено еволюцію
ілюстрування шевченківських творів, а також «Кобзарі» у перекладах мовами
народів світу.
Власне «Кобзар», яким його тепер знає
увесь світ, склався не відразу.
Перше видання було здійснено в Петербурзі в
1840 році за сприяння Євгена Гребінки. У цей «Кобзар» тоді ввійшло лише 8
творів Тараса Шевченка: «Перебендя», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополі»,
«Думка», «До Основ'яненка», «Тарасова ніч» і вірш «Думи мої, думи мої», що
написана спеціально для цього збірника і є ніби епіграфом не лише до цього
видання, а й до усієї творчості Т.Г. Шевченка. Вихід цього «Кобзаря», навіть
урізаного царською цензурою, – подія величезного літературного і національного значення.
У світі збереглося лише декілька
примірників першого «Кобзаря» (1840), тому один з них є гордістю черкаського
музею.
У музеї експонується ще одне
прижиттєве видання поета – «Кобзар» 1860 року, що був надрукований коштом цукрозаводчика і
мецената Платона Симиренка (з ним Тарас Шевченко познайомився під час своєї
останньої подорожі по Україні 1859 року, зокрема перебуваючи у вотчині
останнього Млієві). Симиренко виділив для видання «Кобзаря» 1100 карбованців,
відтак це видання вийшло значно повнішим за попередні (17 творів і портрет
Шевченка).
Також в експозиції представлено чимало
інших коштовних і не менш рідкісних видань творчості Шевченка – багато діаспорних видань, майже 40
«Кобзарів», перекладених на інші мови, дуже цікаві видання 1920–х років (ці
«Кобзарі» друкувалися на газетному папері і дуже зачитані, адже в період
українізації перших років СРСР користувалися величезним попитом); крім того у
фондах музею –
велике зібрання шевченківських листівок, значків, медалей, плакатів тощо,
використовуючи які періодично влаштовують тематичні виставки.
У 1994 році було видано «Кобзаря»
Тараса Шевченка, проілюстрованого Іваном Марчуком. Наклад видання був
обмеженим, а тому книжку нині можна знайти лише в приватних колекціях або в
бібліотеках.
У «Кобзарі» Тараса Шевченка
зашифрований код української нації. Він вібрує, накладається на душу кожного
українця. Й допоки будемо сущі на білому світі – читатимемо Кобзаря, нашого
апостола і Пророка. Щоб осягнути себе, «чиїх батьків, чиї ми діти», утвердити
національну гордість, історичну свідомість, честь і гідність, любов до України.
0 коммент.: