"Кобзар" - це книга правди

Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченка – музей у Черкасах присвячений збірці «Кобзар» Тараса Шевченка. Знаходиться в будинку братів Цибульських і містить чимало раритетних видань цієї книги. Його часто називають єдиним у світі музеєм однієї книги.

Музей розташований у меморіальному будинку, у якому від 18 до 22 липня 1859 року проживав сам Тарас Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на будинку музею.

Створення унікального музею було інційовано 1988 року, і вже за рік, у травні 1989 року, Музей «Кобзаря» Т. Г. Шевченкa був відкритий у Будинку Цибульських.

Біля витоків ідеї та створення музею стояла Ольга Михайлівна Шарапа, що є прапраправнучкою Тараса Шевченка по братові Микиті, і саме вона очолює заклад від часу його заснування.

У музеї показано історію видання доробку поета, джерела його творчості, найцікавіші видання, простежено еволюцію ілюстрування шевченківських творів, а також «Кобзарі» у перекладах мовами народів світу.

Власне «Кобзар», яким його тепер знає увесь світ, склався не відразу. 

Перше видання було здійснено в Петербурзі в 1840 році за сприяння Євгена Гребінки. У цей «Кобзар» тоді ввійшло лише 8 творів Тараса Шевченка: «Перебендя», «Катерина», «Іван Підкова», «Тополі», «Думка», «До Основ'яненка», «Тарасова ніч» і вірш «Думи мої, думи мої», що написана спеціально для цього збірника і є ніби епіграфом не лише до цього видання, а й до усієї творчості Т.Г. Шевченка. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, – подія величезного літературного і національного значення.

У світі збереглося лише декілька примірників першого «Кобзаря» (1840), тому один з них є гордістю черкаського музею.

У музеї експонується ще одне прижиттєве видання поета – «Кобзар» 1860 року, що був надрукований коштом цукрозаводчика і мецената Платона Симиренка (з ним Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі по Україні 1859 року, зокрема перебуваючи у вотчині останнього Млієві). Симиренко виділив для видання «Кобзаря» 1100 карбованців, відтак це видання вийшло значно повнішим за попередні (17 творів і портрет Шевченка).

Також в експозиції представлено чимало інших коштовних і не менш рідкісних видань творчості Шевченка – багато діаспорних видань, майже 40 «Кобзарів», перекладених на інші мови, дуже цікаві видання 1920–х років (ці «Кобзарі» друкувалися на газетному папері і дуже зачитані, адже в період українізації перших років СРСР користувалися величезним попитом); крім того у фондах музею – велике зібрання шевченківських листівок, значків, медалей, плакатів тощо, використовуючи які періодично влаштовують тематичні виставки.

У 1994 році було видано «Кобзаря» Тараса Шевченка, проілюстрованого Іваном Марчуком. Наклад видання був обмеженим, а тому книжку нині можна знайти лише в приватних колекціях або в бібліотеках.

У «Кобзарі» Тараса Шевченка зашифрований код української нації. Він вібрує, накладається на душу кожного українця. Й допоки будемо сущі на білому світі – читатимемо Кобзаря, нашого апостола і Пророка. Щоб осягнути себе, «чиїх батьків, чиї ми діти», утвердити національну гордість, історичну свідомість, честь і гідність, любов до України.