День за днем: інформаційний бібліокур'єр

 

22 жовтня виповнилося б 85 років від дня народження Бориса Олійника...

«Борис Олійник... Без нього не уявляється ні наша Спілка, ні «шістдесятництво» в літературі та громадському житті, ні похорон друга, ні ще якась значна подія в громадському чи культурному житті України. За нелукаву дружбу й товариськість його любили в університеті. Любили й у Спілці. Тому, мабуть, поза очі звали його (та називаємо й досі) Боря Олійник. «Боря» — ласкаво, люб’язно, як рідного. Бо добрість, людяність і привітність сяє на його обличчі, струмує з його очей, бринить у його голосі». (Олександр Сизоненко , фрагмент з повісті-есе про Бориса Олійника).

 

ПРО ПОЕТІВ

Пробачайте поетам

Дивацтва незлі:

Небагато поетів

Живе на землі.

 

Вони в муках по світу

Шукають слова,

Хоч не кожному папороть

Квіт розкрива.

 

Дивна доля поетів

Блукає в житах:

Умирають поети,

Бува, за життя.

 

Спробуй, визнач напевне

Поетову путь:

Адже часом поети

Й по смерті живуть.

 

Обережне міщанство

Здаля їх мина.

Їм приписують з лишком

Жінок і вина.

 

Дипломований фізик

Хихика в жилет:

Мов, згоріла поезія

В соплах ракет…

 

Все ж сховайте в портфелі

Усмішечки злі:

Небагато поетів

Живе на землі.

 

Умира обиватель –

Хоч верть, а хоч круть.

А поети х, бува,

Що й по смерті живуть.

 

Одрокочуть ракети

Й розтануть в імлі.

А поети залишаться

На землі!