Що за гостя в нас така?

 

Новорічне деревце не тільки традиція, окраса чи забаганка, а й потужне джерело відновлення енергетичного балансу.

Чому саме ялинка?

Коли у Вифлеємі, в убогій печері, народився Спаситель, під спів ангелів на темному небі засяяла нова яскрава зірка. З подарунками до печери поспішили не тільки люди, але й тварини й рослини. Кожен намагався показати немовляті свою щиру радість і принести подарунок. Рослини дарували Божій дитині свої пахощі, квіти, плоди й листя.

На радісну подію з далекої Півночі прийшла і Ялина. Прийшла вона останньою і, соромлячись, стала осторонь, боячись поколоти Ісусика голками.  Тоді рослини поділилися з Ялиною своїми подарунками, і на її гілках закрасувалися червоні яблука, горіхи, яскраві квіти і зелені листочки. Ісусик всміхнувся, і над її верхівкою ще яскравіше засяяла Вифлеємська зірка…

Європейці переконані, що звичай ставити ялинку запровадив ідеолог Реформації Мартін Лютер. Якось морозною зоряною ніччю перед Різдвом він вертався додому через ліс і, вирішивши зробити родині сюрприз, приніс ялинку. Її прикрасили свічками й бантиками. Після того багато хто став брати з нього приклад.

Згодом і у нас ялинка витіснила звичного дідуха-снопа.