На Сорок Святих сороки гнізда будують...

22 березня українські церкви вшановують пам’ять сорока севастійських мучеників. У побуті цей день називається Сорок Святих. За переказами, саме вони є покровителями всієї птиці (як свійської, так і дикої). Інша назва – Сороки або Кулики. Співзвучність числівника «сорок», народне найменування свята «Сороки» породило чимало повір’їв та звичаїв.

Наприклад, селяни казали: на Сорок Святих сорока є іменинницею і кладе на своє гніздо сорок прутиків. Також вважають, що тоді прилітають із вирію сорок пташок. Перший серед них – жайворонок.

Цього дня господині пекли сорок медових та макових пряників у вигляді пташок і роздавали дітям – «щоб домашня птиця добре водилася».

Дівчата варили сорок вареників і частували парубків – «щоб мороз любисток не побив». Адже саме цю рослину (символ щасливої долі) юнки клали у воду, вмиваючи обличчя.

Якщо дозволяла погода, то деякі газди поспішали посіяти горох, сподіваючись багатого врожаю. Інші ж, навпаки, казали, що веснувати – гріх! Унаслідок такого протиріччя народилася легенда.

Одного разу на Сорок Святих ішов апостол Петро полем і побачив, що чоловік сіє горох. Він промовив до господаря:

– Сьогодні свято, тому сіяти не можна!

Селянин повинився і запевнив:

– Я зовсім забув про свято…

– Ну, тоді тебе Господь простить, - відповів апостол і зник.

Коли прийшов час збирати, чоловік не повірив своїм очам: уродило по сорок стручків на кожній стеблині та по сорок зернин у кожному стручку. Вдалося намолотити аж сорок мішків гороху!

Пам’ятаючи про таку вдачу, газда знову вирішив сіяти у святковий день – на Сорок Святих. Тільки-но почав роботу, як тіло вкрилося болячками. Зрозумів тоді, що то кара Божа.

За новим календарним стилем, Сорок Святих мучеників – час весняного рівнодення. Тож приповідають: «На Сороки день із ніччю рівняється».