
Сміх
Україна
не сміється. Тишина й печаль,
Від
кордону до кордону смутку магістраль.
Ще
недавно ми сміялись, тішились до сліз,
А
сьогодні тисне душу смертний вокаліз.
Де
подівся сміх народу, я вам не скажу,
Був
то сміх такий великий – рвався за межу.
Є на
світі сміх дурненький, кволий, мов теля,
Є й
такий страшний, що душить горло, як петля.
А в нас
був такий смішище, велетень, силач,
Це ж
той сміх, що переходить неодмінно в плач,
А той
плач – то не ридання, не німа жальба,
То
свободи тихий голос в подиху раба.
Україна
не сміється. Тишина й печаль,
Все,
що сяяти повинно, блискотить, як сталь,
Що
вбивати йде дощенту наш Донбас і Крим,
А ми
в неї миру просим голосом тремким.
Україна
не сміється, але чує дзвін,
Це
той звук, що піднімає націю з колін,
Це
той сміх, що переможе скарги та жалі,
Це
той хліб, що виростає з орної землі.
Д.Павличко,
12.08.2019
Немає коментарів:
Дописати коментар