Ми зобов'язані говорити правду

     

   Їм — неоплаканим і невідспіваним...

             їм — похованим без труни й молитви,

            позбавленим могили й шани — присвячується

           

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об´єднаних Націй ухвалила резолюцію, в якій постановила, що день 27 січня — Міжнародний день пам´яті жертв Голокосту.

Цей день було обрано не випадково: саме 27 січня 1945 року було звільнено від фашистів найбільший з гітлерівських концтаборів Освенцим, розташований в 70 кілометрах від Кракова. Всього у фашистських таборах смерті було знищено шість мільйонів євреїв і мільйони людей інших національностей.

Равенсбрюк, Бухенвальд, Дахау, Майданек, Освенцим. 22 табори смерті.  Страшні назви, як і надписи над воротами. В Бухенвальді – «Кожному своє». В Освенцимі – «Праця звільнює». Вона дійсно звільнювала. Тільки посмертно.

Матеріали прес-факту «Ми зобов’язані говорити правду» оповідають про криваві роки Другої світової війни, про смертний вирок, винесений єврейському народові, про людей усіх національностей, котрі стали жертвами фашизму тільки тому, що любили свій народ і боролися за його свободу.

Україна має свій Голокост. Пройшовши через страхіття Голодомору, українці як ніхто інший розуміють біль єврейського народу. Ми зобов’язані берегти пам’ять про Голокост і не допустити повторення подібного пекла у майбутньому.

Сніг – то дрібне холодне молоко,
січневим дітям хочеться зігрітись
і голі кості гладить Голокост,
щоб жити – так же хочеться пожити…