Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко пропонує вашій увазі 

ознайомитися  з біографією і творчістю Льюїса Керрола.

Англійський математик, священник і дитячий письменник Чарлз Латуїдж Доджсон, який згодом прибрав псевдонім   Льюїса Керрола, народився 27 січня 1832 року  у великій дружній сім’ї преподобного Чарза Доджсона, навчався у спеціальних школах і коледжах для заможних. Майже все життя він провів у Оксфорді – одному з  найбільших і найкращих осередків освіти і виховання аристократії духу не лише в Англії, а й в усьому світі. Льюїс Керрол навчався у Крайст-Черч  коледжі, в якому залишився працювати викладачем математики. При цьому він – за статусом коледжу – мав стати духовною особою.

Льюїс Керрол був видатним математиком, автором кількох наукових праць з алгебри та геометрії. Окрім того, він захоплювався фотографією  і залишив чимало портретів видатних осіб, а також дітей. Фотографії відзначалися невимушеністю, природністю.

 Проте найбільшого визнання досяг Льюїс Керрол  як дитячий письменник.

У родині Доджсонів було багато дітей, вони видавали домашні літературні часописи й альманахи, і  Чарлз ще тоді писав вірші, робив  численні ілюстрації. Згодом він почав друкуватися у поважних літературних журналах.

Найбільшою втіхою в житті Льюїса Керрола були діти.

Коли йому виповнилося 25 років,  до Крайст-Черч прибув новий декан Генрі  Джордж Ліддел. Льюїс здружився з його трьома дітьми. Часто гуляючи з ними, розповідав казки, героїнею яких стала одна з дочок Ліддела – Аліса. Згодом ці чудові казки поклали початок книжкам «Аліса в країні чудес»(1865) і «Аліса в Задзеркааллі» (1871), які уславили ім’я автора. Вони видавалися безліч разів і стали улюбленими творами дітей, викликаючи і неабиякий інтерес у дорослих. Мільйони дітей у цілому світі дуже люблять слухати ті чудернацькі історії, якими  письменник колись забавляв свою маленьку приятельку.

 Настала й ваша черга, дітлахи, прочитати твори Льюїса Керрола.

   29 червня 2019 року зупинилося серце Олександра Виговського – білоцерківського письменника, журналіста, скульптора.

   Його книги є в кожній бібліотеці міста, його скульптури прикрашають музеї та приватні колекції. Найвідоміші книги автора: «За руку з Хароном»(2010 р.), «Сучасні міські легенди» (2011 р.), «Прет-а-порте» (2012 р.), «Горохова – forever» (2012 р.), «»Місіонер. Ще не час забити труну…» (2013 р.), «Душа під №Дубль-А-1п» 

(2014 р.), «Новосвітські батюшки та матушки» (2015 р.).

   За книгу «Душа під №Дубль А-1-п» Олександр Виговский отримав міську літературно-мистецьку премію ім. І.С. Нечуя-Левицького.

   Письменник знаходив час і для громадської діяльності.Він був активним учасником Майдану, все пережите відтворював у своїх скульптурах та віршах.

Його звали Антуан Жан-Батіст Марі  Роже де Сент-Екзюпері. Майбутній льотчик і письменник народився 29 червня 1900 року в місті Ліоні, в заможній сім’ї графа-аристократа .  Дитинство Антуан згадує, як чарівну казку, де доброю феєю була його мати. Талановита художниця, людина високої культури і неабиякої ерудиції, вона передала синові любов до літератури, музики, живопису. Малий Тоніо, як ласкаво називали його батьки, був жвавою дитиною, полюбляв галасливі забави з однолітками, виявляв цікавість до різних речей. Щоправда, на самоті багато мріяв і фантазував. Мав нахил до малювання, навчався грати на скрипці, та найбільше вабила його техніка. Дванадцятирічному Антуанові якось випала нагода піднятися в небо, знайомий льотчик облетів з ним коло над аеродромом. Відтоді хлопчина тільки й мріяв про авіацію.

Закінчивши коледж, Екзюпері їде навчатися до Парижа. Проте через півтора року він залишає академію, де вивчав архітектуру, і записується добровольцем у полк  винищувальної авіації. Цей  вибір і визначив дальшу долю Сент-Екзюпері. Згодом Екзюпері дістав права цивільного льотчика,  далі – військового.

 З осені 1926 року Екзюпері – цивільний льотчик. Літає  з поштою до Північної Африки, потім стає  начальником  аеродрому. Ремесло пілота, опоетизоване в його творах, було тим грунтом, на якому проростав його письменницький талант.

1929 року він  створив перший роман, який називався «Південний поштовий» .

Закінчивши курси вищого пілотажу, Екзюпері працював директором філії французької авіакомпанії у Південній Америці. У Буенос-Айресі він пише нову книжку під назвою «Нічний політ» (1931), де намагається розібратися в складних людських стосунках, спричинених швидким розвитком техніки. Книжка мала успіх, проте викликала невдоволення серед керівників авіакомпанії,  і Екзюпері відзначений перед цим високою нагородою Франції – орденом Почесного  легіону, змушений був залишити роботу. Екзюпері повертається до Франції.

У 1939 році побачила світ книжка Екзюпері «Планета людей» – це збірка репортажів, нарисів, новел, спогадів.

Після окупації німцями Парижа Екзюпері опиняється в Америці. У Нью-Йорку він видає книжку «Військовий пілот»(1942), в якій розповідає про один день війни. Незабаром виходять ще дві книжки: «Лист до заручника»(1943)  та « Маленький принц»(1943).

 Книгу «Маленький принц» автор власноруч ілюстрував  акварелями.

Весною 1943 року  Екзюпері знову став військовим льотчиком у Північній Африці.

 Через рік йому дають дозвіл на п’ять бойових вильотів, а потім ще на чотири.

В останній  день липня 1944 року Екзюпері  здійснив свій  дев’тий політ, з якого не повернувся.

Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко радить вам, діти, прочитати книгу Антуана де Сент-Екзюпері «Маленькиий принц» , яку ви будете вивчати за шкільною програмою та інші твори .

28 червня вся Україна святкує День Конституції.

Наша країна має багатовікову історію конституційного процесу. Знаменита Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика булла опублікована ще на початку XVIII століття – в 1710 році і, за оцінками істориків, стала однією з перших європейських конституцій Нового часу. Чинності конституція Орлика, однак, так і не набула.

Сучасна історія Конституції України розпочалася 28 червня 1996 року. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло становленню України як самостійної та незалежної держави і повноправного суб’єкта міжнародних правових відносин.

Вона увійшла в життя українців як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності й соборностіУкраїни

Попередники сучасної   Конституції:

1. Конституція Пилипа Орлика – 1710 рік

2. Конституція УНР –29 квітня 1918 року

3. Мала конституція ЗУНР – 13 листопада 1918 року

4. ТимчасоваКонституціяКарпатськоїУкраїни – 15 березня 1939 року

З нагоди Дня Конституції України пропонуємо переглянути віртуальну книжкову виставку «Конституція – гарант українців».

Представлена література дає можливість зрозуміти, яким важливим і важким був процес створення власної Конституції та відображає найважливіші шляхи її  становлення, а також знайти відповідь на питання: якою є історія українських конституцій; хто з відомих українців були їх авторами; коли і за яких суспільно-політичних умов прийнято чинну Конституцію України.

Конституція України

Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Офіційне видання Міністерства юстиції України

Істрія української Конституції

У книзі зібрано та проаналізовано конституційно-державні акти України з найдавніших часів до сьогодення. Переконливо доводиться, що Конституцію Пилипа Орлика (1710 р.), «Начерки Конституції» Георгія Андрузького,(1850 р.), Основний закон «Самостійної України» (1905 р.), Конституцію УНР (1918 р.), Конституцію Отто Ейхельмана (1920-1921 рр.), Конституцію України (прийняту 28 червня 1996 р.) єднає ідея демократичної незалежної України.

Слюсаренко А.Г. Томенко М.В. Історія української Конституції

У книзі висвітлюється історія створення та прийняття конституційних документів держави, місця особистості, нації та суспільства в системі етичних цінностей.

Іванов В. Істрія держави і права України

У посібнику висвітлюється суспільно-політичний лад, державний устрій і право України – від найдавніших часів до сьогодення.

Музиченко П. Історія держави і права України

Автор послідовно розкриває основні етапи формування суспільного та державного ладу, права, суду і судового процесу в Україні починаючи з часів Київської Русі до сьогодення.

Зубков С.К. та ін. Події, що змінили Україну

До цієї книжки ввійшли нариси про події, що змінили історію України. Серед інших – «Ухвалення Конституції України».

Україна: Дитяча енциклопедія

Енциклопедія містить різноманітну інформацію про минуле і сучасне життя нашої країни. У розділі «Україна – наш дім» діти мають змогу ознайомитися з історією створення Конституції України.

Святокум О.Є. Конституція – основний закон України

Посібник містить відомості про Конституцію незалежної України, характеристику найбільшого розділу Основного Закону – «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», історичний нарис про конституції держав світу, зокрема, про українські конституції.

Брати Капранови. Історія незалежної України

Короткий і зрозумілий виклад подій минулого разом із мальованими історіями дозволить читачам легко зорієнтуватися у такому складному питанні, як походження Української держави та боротьба за її встановлення, а пантеон героїв дасть приклад для наслідування.

Данієль Дефо – відомий англійський письменник і громадський діяч. Його предки (на прівище Фо; згодом Данієль додав до нього частку «де») були фламандськими протестантами, що під час релігійних війн втекли з Фландрії, рятуючись від переслідувань католиків.

Народився письменник  в 1660 році у Лондоні в родині купця.

 У дитинстві його особливо вразили дві події: епідемія чуми, яка забрала п’яту частину мешканців Лондона , і пожежа, що трапилася через рік після завершення епідемії. Вогонь лютував три дні: згоріло майже все місто, загинули тисячі людей. Родині Дефо вдалося врятуватися. Однак  майбутній письменник, якому тоді було шість років, запам’ятав це на все життя.

З раннього дитинства у Данієля Дефо виявилися якості, які надалі стали головними в його характері: надзвичайне терпіння і наполегливість. Він рано навчився грати  скрипці і лютні. Рано засвоїв алфавіт і за порадою матері переписував великі уривки з Біблії. А коли  виникла загроза, заборони Біблії, він мужньо почав переписувати всю книгу.

Батько Данієля мріяв, щоб син став «божим пастором», і тому віддав його навчатися  в духовну академію. Академія навчала не лише богословським наукам, а й природничим, також різним мовам.

Закінчивши  духовну академію, Д. Дефо не став священником. Він вирішив  зайнятися комерцією і почав торгувати. Продавав найрізноманітніші товари: парфуми, вино, галантерею тютюн. Займаючись торговими справами, він побував у Франції, Італії, Іспанії, Португалії. Торгувати у ті часи було дуже небезпечно. Кораблям загрожували не лише шторми, а й морські розбійники  – пірати. Одного разу вони захопили корабель, на якому Д. Дефо перевозив свої товари. І надалі такі випадки траплялися з ним часто. Коли Данієлю Дефо було трохи більше тридцяти, він не залишаючи комерції, починає писати.

З того часу пише багато: сатиричні вірші, памфлети.

А чи знаєте ви, школярі,  що замість ганьби принесло тріумф  Данієлю Дефо?

 За  виступи проти уряду він потрапив до в’язниці і на знак покарання був поставлений до ганебного стовпа. Але ще до виконання вироку встиг надрукувати «Гімн ганебному стовпу», в якому заявив, що пишається своєю долею. Замість ганьби покарання принесло Дефо тріумф. Коли він стояв біля ганебного стовпа, зібралась  юрба людей, щоб вітати його.

У 1719 році Данієль Дефо працює над романом про Робінзона Крузо. Сюжет  роману Дефо взяв із життя. В Англії на початку 18 столття наробила галасу історія про одного шотландського моряка, якого капітан корабля, за виступ проти нього, покинув на безлюдному острові. Там він прожив чотири роки і чотири місяці, доки його не підібрав корабель, що  пропливав мимо.

З дня появи (квітень 1719 року) у  роману про Робінзона Крузо було дуже багато читачів.

 Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко пропонує вам, школярі, прочитати цей захоплюючий  роман  і в майбутньому підготуватися до уроку зарубіжної літератури.

  

 З життєвих і творчим шляхом  Марійки Підгірянки знайомить бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко.

Народилася Марійка  29 березня 1881 року в мальовничому селі Білі Ослави на Івано-Франківшині в родині лісника Омеляна  Ленерта. Малою дуже любила дідуся Миколу Волошина, священика села Заріччя, який мав велику бібліотеку, навчав онуку читати і писати не тільки українською, а й кількома іноземними мовами. Провідуючи дідуся, Марійка часто засиджувалась у бібліотеці, вчитувалась у рядки творів української і світової класики. Однак, незважаючи на її велике бажання вчитися, батько – незаможний лісник – не міг дати освіту всім дітям, тому в сімейному колі вирішили, що вчитися буде син, а дівчатка займатимуться хатньою роботою.

Марійка здобула лише початкову освіту, але на досягнутому не зупинилася. Мріючи стати вчителькою, вона зайнялася самоосвітою. Допомагав дочці батько, котрий досконало володів німецькою мовою, добре знав математику, біологію. У п’ятнадцять років  Марійка в Коломиї склала екстерном іспит за восьмикласну жіночу школу, а через чотири роки – у Львові (також екстерном) за жіночу вчительську семінарію. ЇЇ мрія здійснилася.

«Я все життя була вчителькою», – не раз казала Марія Омелянівна. Вона розказувала учням цікаві казки, співала з ними щедрівки, колядки, пісні, а діти душею горнулися до своєї вчительки.

Вчила Марія Омелянівна не лише дітей, а й їхніх матерів: як готувати смачні страви, правильно доглядати немовлят, вести домашнє господарство. Ця  знаюча жінка була наділена неабияким поетичним хистом, що прислужився їй, зокрема, під час навчання й виховання діточок . Щирі,  мелодійні вірші Марійки допомагали школярам запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювали різноманітні явища природи…

 А почала писати Марія ще в юності. З 1904 року обрала собі літературний псевдонім Марійка Підгірянка – в знак любові до рідного прикарпатського краю. Твори Марійки Підгірянки друкувалися в 1902-1908 роках на сторінках газети «Діло», журналу «Літературно-науковий вісник». Восени 1908 року вийшла її перша поетична збірка «Відгуки душі». Хто  тоді міг подумати, що впродовж десятків років це ім’я  не сходитиме зі сторінок газет, журналів, антологій, читанок, букварів, календарів.

Марія Омелянівна володіла багатьма мовами: українською, польською, чеською; читала грецькою, латинською та італійською.

На схилі літ Марійка Підгірянка багато писала для внуків. Вона складала для них лічилки, загадки, вірші-задачки.

Котик

Скочив котик,

Сів на плотик,

Миє ротик

І животик,

Він миленький

І чистенький,

Гарний Мурко

Мій маленький.

Оті простенькі сільські байки, як

дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють

у нашій душі любов до рідного слова,

його краси, простоти і чарівної мило-

звучності.Тисячі речей у житті

забудете, а тих хвиль, коли вам люба

мама чи бабуся оповідала байки, не

забудете до смерті.

Іван Франко

 В історії культури, певно,  мало є людей з таким розмаїттям інтересів, з таким багатством виявів свого  духовного єства, як Іван Франко. Поезія й проза, публіцистика й філософія, новелістика й літературна критика, дослідження економічного буття тогочасної пори, етнографія й соціологія, перекладацька й редакторська діяльність. Силу свого таланту І.Франко виявив і у творах для дітей. Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко знайомить з біографією та творчістю Івана Франка.

Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в Галичині у сім’ї відомого на всю округу коваля.  Ясьо (так звала мати сина) ріс розумною дитиною. У нього виникало безліч запитань, з якими він звертався до дорослих. Але ті не завжди могли задовольнити допитливість хлопчика і здебільшого відповідали: « Виростеш -  про все дізнаєшся сам». Родина Франків жила, як на ті часи, в достатках. Ріс хлопчик роботящим, товариським. Він залюбки допомагав  батькам по господарству, любив і розумів підгірську природу.

Мати Івася, ласкава й співуча, надзвичайно любила українську пісню. Так з голосу матері хлопчик запам’ятав багато народних пісень. Великою мрією неписьменних батьків було дати освіту своїй дитині. У шість років віддають Івася до школи в сусіднє село, звідки була родом мати, оскільки тамтешня школа вважалася кращою, ніж у Нагуєвичах. Потім переходить І. Франко до школи при монастирі в Дрогобичі, а згодом  - до Дрогобицької гімназії. Іван був  дуже працьовитим і здібним учнем. Він продовжує навчання у Львівському університеті, також розпочинає власну художню творчість. Вперше із поезією Іван виступає в студентському журналі «Друг» у місті Львові. У1887 році Іван Франко випускає в світ збірку поезій « З вершин і низин», яка стала явищем в українській літературі. Літературна спадщина поета – понад чотири тисячі праць. Іван Франко  багато пише для дітей: казки «Коли ще звірі говорили», поеми «Лис Микита», «Абу- Касимові капці», «Коваль Бассім», «Пригоди Дон-Кіхота»,  оповідання «Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», « У  кузні», «Отець гуморист». Він любив дітей і в своїх творах зумів показати їх духовну красу, переживання й прагнення. В скарбницю українського письменства він зумів принести чудові перлини – твори для дітей і про них.

Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко  пропонує вашій увазі ознайомитися з біографією і творчістю Жуля Верна.

Жуль Верн – французький письменник, на творах якого виросло не одне покоління дітей. Народився  8 лютого 1828 року у приморському місті  Нанті.  Марив морем і кораблями,  навіть в одинадцять років спробував утекти до Індії, найнявшись юнгою на шхуну «Корали». Батько повернув утікача з корабля, який уже знявся з якоря. За наполяганням  батьків,  Верн закінчив юридичний факультет Сорбонни  (1847-1851),  але не продовжив сімейну справу, оскільки захопився театром. У цей час відбулося знайомство письменника з О. Дюма та з театральним  життям. Здібний автор привернув увагу видавця П. Ж. Етцеля.  Уклавши з ним контракт, Верн протягом двадцяти років готував щорічно до друку по два романи.

Так  з’явився величезний цикл «Незвичайних подорожей» –  гімн науці і техніці, створеним заради людини. Письменник став знаменитим після опублікування роману « П’ять тижнів на повітряній кулі», одразу ж перекладеного іноземними мовами. «Подорож до центру Землі», «З гармати на Місяць», «Діти капітана  Гранта», «Двадцять тисяч льє під водою»,  « Навколо світу за 80 днів», « Таємничий острів» – найпопулярніші твори, за кількістю перевидань вони посідають одне з перших місць у світі.

У чому ж  причина  довголіття  романів Жуля Верна? Очевидно, у його героях. За життя письменника головним у його творах були незвичайні  картини науково-технічного прогресу, до якого мало прийти людство і які приголомшували уяву читачів. Привабливі герої письменника несли лише наукові ідеї. Але з часом твори Жуля Верна почали сприйматися по-іншому. На перший план вийшли його справді цікаві та неординарні герої. Це чудові і високодуховні персонажі, які живуть вільним, цілеспрямованим  життям. Вони шляхетні, відважні і вольові у своїх пошуках. Обравши мету, вперто йдуть до неї, долаючи труднощі та небезпеки, що загартовують їхні волю та характер. Їм доводиться терпіти холод арктичних просторів і спеку гарячих пустельних пісків, неймовірно важкими шляхами продиратися через непролазні джунглі та стрімкі гори, боротися з оскаженілими морськими стихіями та відбивати напад хижих тварин. Але вони ніколи  не занепадають духом, залишаючись життєрадісними, бадьорими і з надією вдивляючись у майбутнє.
Герої Жуля Верна позбавлені егоїзму та лицемірства, користолюбства та жорстокості, підступності та брехливості. Чесні, прямодушні, завжди готові прийти на допомогу іншим, вони постають перед вами, читачі, ідеальними героями. Водночас це настільки живі та реальні люди,  що читаючи книги Жуля Верна ви повірите в їх існування.

 День батька святкують у 80 країнах світу. А з'явилося свято в Америці у 1909 році. Якась місіс Додд з міста Спокан виступила з ініціативою створення дня в році, коли б діти могли висловити подяку і шанування своїм дбайливим татусям. Таким чином вона увічнила пам'ять свого батька, який, коли залишилася вдівцем, зумів виховати шістьох дітей без матері.

День батька святкують у близько 40 країнах . У США це свято дуже швидко прижилося. І тут придумали чудову традицію: в цей день американці намагаються допомогти татам-одинакам, що самостійно виховують дітей.

До 2019 року День батька не мав офіційного статусу в Україні. Але 8 травня 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив проект указу президента про встановлення Дня батька, який щорічно відзначатиметься в третю неділю червня, як і в більшості країн світу. Цього року свято випадає на 21 червня.
В Україні це молоде свято, тому якісь особливі традиції ще не сформувалися. Але в цей день прийнято дарувати подарунки, дякувати за любов та турботу своїм батькам, а ще проводити весело час разом.

Висловити свою любов і повагу можна словами. А подякувати за надану увагу подарунком. Хочете вибрати щось оригінальне й здивувати батька?

Зробіть подарунок своїми руками! Можна приготувати різні вироби, які сподобаються улюбленому татові. Наприклад, зробити листівку. Ось хоч би таку.

Але все-таки найкращий подарунок – це відмінний настрій, турбота і увага, приємні слова. Якомога більше посміхайтеся, радійте життю, дякуйте словами! 

Вже традиційно, у третю неділю червня, в Україні відзначають День медичного працівника. Медики є визначними професіоналами різних напрямків медичної  практики та науки в світі.   Їх називають хранителями життя,  бо саме вони першими приходять на допомогу, допомагаючи  боротися за найцінніше,  що є у кожної людини  – здоров’я. Робота в  медицині є однією з  найбільш жертовних. Саме лікарі, не шкодуючи зусиль і часу, приймають на себе важкий тягар людського болю і страждань. Вони дарують людям найголовніше – віру та надію.

   У цю професію люди йдуть за покликанням,  відчуваючи потребу допомагати, рятувати, лікувати.

Можливо хтось із вас, діти, вже сьогодні мріє про про те, що в майбутньому обере таку важливу професію, як лікар.

Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко пропонує вам, дітлахи, прочитати  книгу Ірини Сонечко «Побавимося у лікарів» та добру, мудру і радісну казку Корнія Чуковського «Лікар Айболить». Вам неодмінно зробиться і весело, і втішно, і гарно!

Добрий лікар Айболить!

Він під деревом сидить.

Поспішайте  за здоров’ям –

І вовчиця, і корова,

І жучок, і хробачок,

І ведмедиця!

Вилікує всіх умить

Добрий лікар Айболить!

  

 Щороку 22 червня український народ вшановує пам’ять мільйонів людей, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалася в кожну українську родину, пройшла через кожне серце, кожну долю.

   Цей день наповнений трагічними спогадами. Війна принесла українцям незліченні жертви і страждання, масовий терор, смерть та руйнування, забрала життя кожного п’ятого українця.

   Ми повинні зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні. Це урок істинної мужності та патріотизму для сучасників.

   Сьогодні особливо гостро усвідомлюється ціна свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу зі зброєю в руках знову захищають наші кордони.

   Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу.  

   Безсмертному подвигу загиблих і живих у боротьбі з фашистами присвячена віртуальна виставка-пам’ять

 «Неймовірно важко це зробити… Біль навіки запікся і застиг»

 (До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни)

Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941-1945

Це видання – скромна данина незгасної пам’яті про тих, хто загинув на полях битв за честь, свободу і незалежність Батьківщини, хто залишився патріотом України до останнього подиху. Оприлюднено понад 300 документальних фото і кадрів кінохроніки воєнних літ.

Вінок безсмертя. Книга-меморіал

Це документальна розповідь про подвиг нашого народу. Тут вперше зібрано розповіді, документи, матеріали про спалені окупантами українські села. Вони були приречені на вогненну смерть за те, що не скорилися ворогові, піднялися на священну боротьбу проти завойовників.

Кучер В.І., Чернега П.М. Україна у Другій світовій війні (1939-1945)

Наскрізною ідеєю книжки є теза про внесок українського народу в розгром  ворога.  Розглядаються питання боротьби українських національно-визвольних сил за незалежність, зусилля українського народу, спрямовані на зміцнення військової і економічної могутності держави.

Литвин В.М. Україна в Другій світовій війні (1939-1945)

Ця книга продовжує серію видань, які присвячені найбільш складним періодам вітчизняної історії. Воєнна доба 1939-1945 рр., попри її широке висвітлення, й до сьогодні є часом, який ще потребує свого осмислення.

Щоб об’єктивно і повно відтворити цю добу в історії України, автор широко використовує науковий доробок своїх попередників.

Дмитрук В. Вони боролися за волю України

У книзі на глибокому аналізі історичних подій, на численних архівних документах та спогадах учасників національно-визвольної боротьби українського народу автор відтворює трагічну сторінку історії боротьби українського народу за незалежність нашої Батьківщини  в 1917-1959 рр., який вистояв і переміг в двобої з окупантами, що з різних боків навалювалися на нашу Вітчизну.

Дячун Т. Тернистий шлях до волі

Це оповідь простого хлопця, якого «перемелювали» і не змогли перемолоти репресивний апарат СРСР та кримінальний світ, що йому прислужував.

Бєлашов Б. та ін. Це ми – діти війни

Книга про дітей, в яких війна забрала дитинство

Селешко М. У кігтях гестапо

Спогади про часи перебування автора у німецькій тюрмі, про події Другої світової війни очима політичного в’язня.

Говорушко М. Камінці на долоні

Книга спогадів, оповідань, документальних розповідей. Воїнською мужністю, патріотизмом, відповідальністю і взаємовиручкою пронизані численні епізоди з фронтового життя піхотинців, танкістів, льотчиків, моряків, партизанів та ін.