Чудове, значне, хвилююче свято – День знань!

Продзвеніла веселкова карусель теплого літа, зібрано багатий урожай хліба, у садах доспіли яблука і сливи. А 1 вересня збере  учнів у рідному колі. Пролунає перший шкільний дзвоник, покличе школярів у класи.

Бібліотекар Юлія Сидоренко розповіла  дітям про День знань.

Традиція починати навчання саме 1 вересня налічує вже понад пів тисячоліття. Ще з 1492 року навчальний рік у школах, які часто облаштовувалися при церквах, співпадали зі святкуванням Нового року. Тоді це було 1 вересня.  За правління  Петра І святкування Нового року було перенесено на 1 січня, проте у гімназіях та університетах продовжували притримуватися святкування 1 вересня. Лише у селах школярі певний час бралися до навчання з 1 грудня.

Офіційно цю дату 1 вересня було затверджено 1935 року.

Хоча заняття цього дня проводили  лише до 1984 року, коли було ухвалено наказ « Про оголошення 1 вересня всенародним святом – Днем знань», відповідно до якого шкільні заняття починалися з 2 вересня, а 1-го лише проводили урочистості та уроки Миру.

В Україні День знань завжди починається святково, аби дітям додати настрою та ентузіазму перед початком навчального року.

Діти намалювали малюнки до Дня знань.

 

Указом Президента України від 23 серпня 2019 року «Про День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України» 29 серпня Україна проводить День вшанування пам’яті захисників України.

Саме в цей день в ході Іловайської операції загинула найбільша кількість українських воїнів. Ті трагічні події розгорталися на полях, засіяних соняшником. Там попрощалися з життям сотні українських воїнів. Тому символом Дня пам’яті захисників України і став сонях. В читальній залі бібліотеки оформлена тематична виставка-пам’ять «За синє небо, за жовте колосся». До уваги читачів книги та періодичні видання, які висвітлюють Іловайську трагедію та війну на Сході України. Особливу увагу звертали на книгу Анатолія Гая «Вогняні рубежі прапороносців», присвячену 72-й ОМБР ім. Чорних Запорожців. Крім цих видань на виставці представлені інформаційні матеріали про жителів міста, які віддали своє життя за незалежність України. Їх у нас 44…

Всім відвідувачам бібліотеки запропонували доповнити свій одяг квіткою соняха, тим самим продемонструвати свою шану та повагу захисникам, які не повернулися додому.

Схилімо наші голови і вшануймо пам’ять наших героїв, які загинули за мирне небо над нами, за дитячий сміх, за нашу свободу. Пам’ятаймо їх кожного дня, кожної хвилини, кожної миті…

Слава Героям!

 

27 серпня  – 165 років від дня народження Івана Франка.

Невблаганний плин часу щораз  віддаляє нас від тих днів, коли на землі Галичини жив і творив Великий  Каменяр.

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах під Дрогобичем (нині село Івана Франка Дрогобицького  району  Львівської області) в доволі заможній селянській родині. Молода мати, батько, чоловік уже в літах, що ледве дочекався дитини, не могли натішитися сином.  Ясьо ( так звала його мати) зростав розумним і допитливим. Хлоп’я цілими днями бігало по полю, по луках, понад гірською річечкою з високими берегами і кам’янистим дном, вкритим зеленими водоростями. Його цікавило все: чому сонце маленьке, коли казали, що воно велике? Чи в небі  вирізана така маленька дірка і через те не видно цілого сонця? Про що шепоче листя на осиці?  Про що розмовляють між собою лісові звірі?  Над  усім задумується хлопчик, не дає  спокою дорослим своїми запитаннями. Ті не завжди й відповісти можуть йому і здебільшого кажуть: виростеш  про все дізнаєшся сам.

Був хлопчик роботящий, залюбки допомагав батькам по господарству – згрібати сіно, звозити хліб з поля, пасти худобу. Був добрим і товариським, мав багато друзів серед ровесників, з якими бігав до річки купатися, ловити руками рибу, ходив до лісу по гриби.

Його батько Яків Іванович мав 24 морги землі, щоправда не лише орної, а також кузню. Людина розумна й доброзичлива, до того ж коваль, він користувався в односельців авторитетом і був відомий в окрузі ще й через те, що на честь скасування 1848 року  панщини в Галичині викував залізного хреста з пам’ятним написом і встановив його в Нагуєвичах.

Батькова кузня – одне з найяскравіших дитячих вражень майбутнього письменника. Сюди щодня сходилися селяни з усієї округи, робітники бориславських нафтових копалень, тут  він слухав їхні розповіді, казки, легенди й перекази, їхні житейські розмови, сповнені болю й турбот, буденних клопотів. Сама ж  кузня видавалася дитині чимось міфічним.

Мати Івана Франка, Марія Миколаївна з роду Кульчицьких, походила із сусіднього з Нагуєвичами села Ясениця-Сільна. Ще  замолоду  вона вивчила  чимало пісень і свою любов до народної творчості прищепила малому Івасеві. Ця любов палала в ньому все життя.

Хлопець виявляв неабияку кмітливість і допитливість, відзначався бурхливою уявою та схильністю до фантазування, особливо любив природу й переймався «містикою» батькової кузні. В шестилітньому віці, 1862 року, він  пішов до школи, але не в рідних Нагуєвичах, а

в  Ясениці-Сільній, де мешкав  у свого дядька по матері Павла Кульчицького.

За два роки, проведені в ясеницькій школі, хлопець навчився читати й писати українською, польською та німецькою мовами, а також вивчив арифметику й церковний спів.

Після двох років навчання в сільській школі батько відвіз Івана за дванадцять кілометрів у  Дрогобич до так званої «нормальної» (неповної середньої) німецької школи при монастирі.

Яків Франко, недовго тішився успіхами сина.  15 травня 1865 року він помер, залишивши молоду дружину і четверо малих дітей.

Незабаром, аби якось давати лад чималому господарству і поставити на ноги малечу, Франкова мати змушена була вийти заміж удруге. Вітчимом майбутнього письменника  став молодий парубок з Ясениці-Сільної – Гринь Гаврилик, який виявився чоловіком вольовим, серйозним і практичним; він робив усе, щоби Франко й далі міг продовжувати навчання.

З осені 1867 року Іван Франко вже учень Дрогобицької гімназії. Протягом усіх восьми років навчання у гімназії Іван був одним з найкращих учнів.

1 червня 1872 року померла Франкова мати.

Йдучи до шостого класу гімназії, Іван Франко, як і його брати Захар та Онуфрій та маленька сестричка Юлія, був круглим сиротою. Проте вітчим Гринь і далі дбав про них, та й мачуха – колишня наймичка ксьондза з Ясениці-Сільної, з якою Г. Гаврилик відтак одружився, – була доброї вдачі, й згодом Франко називав її мамою. Усі зусилля знедоленого юнака були спрямовані на науку.

1875 року Іван Франко блискуче закінчує Дрогобицьку гімназію і вступає на філософський факультет Львівського університету. Він  одразу активно включається в студентське життя, стає співробітником журналу «Друг», в якому друкує свої вірші і перші оповідання.

    Іван Франко любив дітей. Він виховав трьох синів і доньку, читав їм  вірші, співав .

 Для найменших Іван Франко написав вірш, який знає кожна маленька дитина.

КИЦЯ

Плакала киця на кухні,

Аж їй очиці попухли.

«Чого ж ти, киценько, плачеш?

Їсти чи питоньки хочеш?» —

«Ні їсти, ні пити не хочу,

З тяжкої жалості плачу.

Сам кухар сметанку злизав,

На мене, кицюню, сказав.

Хтів мені лапки побити,

Чим же я буду ходити?» —

«Скажи ж нам, киценько мила,

Як ти ся в нього просила?» —

Я му сказала: «Ой, пане,

Хай тобі жаль мене стане!

Не бий ти кицю мізерну,

Я тобі шкоду поверну,

Настане ранок майовий,

Піду я в поле на лови;

Походжу мало чи много,

Зайчика зловлю малого,

Тобі принесу живого.

Горобці, в стрісі укриті,

І перепілонька в житі,

Все те моя буде здобич,

Як мені буби не зробиш.

А як полуднє настане,

Пригріє сонце весняне,

Скриються зайчики й птахи,

Я влізу в воду по пахи,

Я всі броди переброджу,

Вже ся на хитрість спроможу.

Вже ся спроможу на шутку,

Наставлю хвостик, як вудку,

Наловлю рибок я много,

А все для тебе, їй-Богу.

Бібліотекар Юлія Сидоренко запропонувала дітям прочитати твори Івана Франка: збірку казок «Коли ще звірі говорили», поеми «Лис Микита», «Абу-Касимові капці», «Пригоди Дон-Кіхота», оповідання «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», «У кузні» та інші.

У творах для дітей Іван Франко показав, що він добре пам’ятає та розуміє дитячий світ.