Іан Вайброу – один і з найвідоміших  у світі дитячих  письменників.

З його творчістю через он-лайн знайомить школяриків бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко.

 Іан Ваброу народився 3 травня 1941 року  у місті Гіллендхем, в Англії. У віці 10 років почав писати вірші, пісні,п’єси, повісті. Перша дитяча книжка Вайброу «Історії про Сніфа»   опублікована в 1989 році. З того часу  написав  понад 110  книг для дітей, його твори перекладені більш  ніж 21 мовою і видані в 24 країнах. Один з  найпопулярнішиш героїв книг Вайброу – це  Малий Вовчик. Повісті про пригоди Малого Вовчика перекладені більш ніж 12-ма мовами. В Україні вони вийшли у «Видавництві Старого Лева». Саме на запрошення цього видавництва Іан  Вайброу відвідав нашу країну у місті Львів, а раніше приїздив до Києва.

Іан Вайброю – письменник з почуттям гумором, підкорює  своєю харизмою.

Його книги полюбилися мільйонам дітей у всьому світі.

«Капосна книжка Малого  Вовчика» – це  перша  перекладена українською мовою книжка. Вона  про те, як добродушний та  веселий Малий  Вовчик намагався стати Злим Поганцем – Сіроманцем та, що з цього вийшло,  ви й дізнаєтесь, прочитавши цю дотепну книжечку.

   

З життєвим і творчим шляхом відомого англомовного письменника італійського і англійського походження Рафаеля Сабатіні через он-лайн знайомить бібліотекар  філії №3 Юлія Сидоренко.

Народився Рафаель Сабатіні  29 квітня 1875 рокуу в італійському містечку  Єзі на Адріатичному узбережжі. Його батько, італієць Вінченцо Сабатіні, і мати  Анна Траффорд, були відомими у свій час оперними співаками. Після народження сина вони продовжували виступати і, вирішивши, що гастрольне життя не для дитини, відправили маленького Рафаеля до родичів в Англію. Уже тоді він  дуже полюбив читати книги англійською мовою. Незабаром батьки Рафаеля завершили артистичну кар'єру і стали викладати спів, відкривши в Порто свою першу школу. І син, якому тоді було сім років, переїхав до батьків. ВПортугалії він навчався в католицькій школі, і до італійської й англійської мов, якими він володів з раннього дитинства, додалася португальська. Через кілька років родина Сабатіні повернулася до  Італії й оселилася в Мілані, а Рафаеля відправили вчитися у Швейцарію, де він вивчив французьку і німецьку мови. Серед улюблених авторів Рафаеля були Шекспір, Жуль Верн, Вальтер Скотт. В 1892 році він прибув у Ліверпуль і кілька років працював перекладачем. У середині 1890-х років Рафаель Сабатіні почав писати, а в 1899 році вже зумів зацікавити своїми оповіданнями головні англійські журнали.

 З1905 року Раафаель Сабатін цілком присвятив себе літературі — щороку писав повість чи роман, багато оповідань. Великий успіх мав його роман «Одісея капітана Блада», в якому  письменник розповів

 про незвичайні, інтригуючи, пригоди Пітера Блада на суші і на морі. Книга , від якої неможливо відірватися  зацікавить, як школярів, так і дорослих.

Серед діячів демократичного напряму в українській культурі Михайло Петрович  Старицький займає помітне місце. Миха́йло Стари́цький український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Один з корифеїв українського побутового театру.

Михайло Старицький народився 2 (14) листопада 1839 р. в селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської області). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 р. померла і мати — Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька — Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка. Дружба між однолітками М. Старицьким і М. Лисенком, зародившись у цю пору на грунті спільного захоплення народною творчістю і театральним мистецтвом, з’єднала їх на все життя.

 Після закінчення гімназії (1858) Старицький вступає до Харківського університету, але згодом переводиться до Київського Університету  (1860).

Бурхливе громадсько-політичне життя в країні напедодні та в час  проведення реформи 1861 року захопило М. Старицького. Він обирає шлях культурної діяльності, спрямованої на розвиток української літератури, мистецтва.

Разом з друзями Михайлом Драгомановим, Петром Косачем відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них.

1864 р. повертається до Київського університету, але навчається вже на правничому факультеті. 1865 р. закінчує навчання у Київському університеті.

Особливо багато творів письменник написав у 80-90-х роках.

 З1883 по1885рр. він очолює театральну трупу, де акторами працювали М.Заньковецька, М.Кропивницький, М. Садовський, П, Саксаганський, І. Карпенко- Карий  та інші.

 Актори трупи Старицького отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми.

Згодом М. Старицький організовує театральний колектив  з молодих акторів.

В 1895 р. митець залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.

Помер Михайло Старицький в Києві 27 квітня 1904 р. 

 М. Старицький залишив велику літературну спадщину –  ліричні, епічні, драматичні твори.
Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко радить  школярам прочитати твори Михайла Старицького "Облога Буші", "Руїна","Талан", "За двома зайцями", "Не судилося."

26 квітня 1986 року, о першій годині 23-й хвилині, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. Реактор було зруйновано. Почалися неконтрольовані ядерні і хімічні реакції. Із зони забруднення евакуювали майже 200 тисяч людей.

Зупинити активне виверження радіоактивних речовин вдалося наприкінці травня того року. Залучили ресурси з усього Радянського Союзу. Протягом першого року участь у ліквідації наслідків аварії взяли 240 тисяч людей. Загалом – майже 600 тисяч.

Українська нація з гордістю та шаною згадуює героїчний подвиг ліквідаторів аварії на ЧАЕС, наших співвітчизників, які першими вступили в нерівний двобій із цією жорстокою зброєю, яка здатна вмить буквально випалити усе живе… Певна необізнаність та непоінформованість ліквідаторів про катастрофічні наслідки радіаційного випромінювання для людського здоров`я стали фатальними для багатьох з них… Але це не зупинило наших військових, медиків, правоохоронців першими прийняти на себе цей страшний вогонь небезпеки…іноді – ціною власного життя.

   

Дякуємо за подвиг, і вічна пам`ять героям, що віддали своє життя у боротьбі з цією техногенною катастрофою!

І пам`ятаймо, що людське життя – безцінне, і будь-які експерименти та наукові впровадження перш за все мають бути безпечними для людства, для нашого майбутнього, для життя на планеті Земля.

 

Цей дощ – як душ … Цей дощ – як душ…

Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен, і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки, і ходить Смерть, єдиний тут грибник…

Ліна Костенко,  2019

24 квітня  1920 року у селі  Курмани Недригайлівського району  на Сумщині народився  український поет,перекладач Дмитро Білоус.

Як згадував сам Дмитро Григорович, «сімейка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в народній пісні співається… Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз „лялькою в колисці“, коли старші вже парубкували й дівували».

Діти звикли ділити між собою радощі і біди. Виростали в  атмосфері чуйності і доброти.

Уже в зрілому творчому і життєвому віці письменник починає писати для дітей і досягає неабияких успіхів. Його книжечки «Пташині голоси», «Упертий Гриць», «Про чотириногих, рогатих і безрогих», «Лікарня в зоопарку», «Турботливі друзі», «Сад на Лисій горі», «Веселий Кут», «Гриць Гачок» залюбки читала і читає наша дітвора. Бо в них є конкретні життєві ситуації — цікаві, повчальні, кумедні.

Поет цікавився літературою про життя птахів, відкрив для себе і читачів багато цікавого. Наприклад , така цікавинка: іволга відлітає з  нашого краю аж на Мадагаскар, де столиця Антананаріву. Ось як уявляється йому розмова перелітніх птахів у поемі «Сад на лисій горі»:

Крук до Іволги: Кар-р! Кар!

Ти куди ? В Мадагаскар?! –

І вона йому уривком співу:

Ан- та-на- на- рі-і-і- ву!

Такі рядки в поета могли  народитися тільки від великої любові до рідної говірки, усної творчості народу.

А вершиною дитячої поезії Д. Білоуса стала збірка «Диво калинове», удостоєна Національної премії імені Т. Г. Шевченка, та її своєрідне продовження — збірка «Чари барвінкові».

 Тож нехай вам, юні читачі,  з дитячих літ западе в душу неповторний світ поезії Дмитра Білоуса.

 

24 квітня 1800 року – «день народження» бібліотеки Конгресу США. Вона найбільшим за площею книгосховищем та однією з найважливіших бібліотек світу. Того дня 220 років тому президент Сполучених Штатів Джон Адамс виділив 5000 доларів на закупівлю книжок. Нині фонд бібліотеки налічує понад 158 мільйонів одиниць зберігання.

Саме тут є найменша в світі книжка, сторінки якої гортаються голкою. Окрім того, зберігаються більш ніж 5500 інкунабул (рідкісні видання до 1501 року). Також в установі чимало рукописів, періодичних видань, карт, звукозаписів і мікрофільмів. У бібліотеці працюють аж 18 читальних залів. Розміщена вона в трьох будівлях на Капітолійському пагорбі, поєднаних між собою підземними переходами.

У середині 1990-х бібліотека Конгресу почала роботу над створенням Національної цифрової бібліотеки, хоча цей проєкт мав і своїх критиків. У листопаді 2005 року бібліотека разом з ЮНЕСКО виступила ініціатором створення Світової цифрової бібліотеки, метою якої було проголошено збереження культурної пам'яті всього світу.

Учасниками міжнародного проекту є національні книгосховища й архіви різних країн. Завдяки цій унікальній бібліотеці мільйони людей можуть отримати безкоштовний доступ до скарбів культури та архівів різних країн світу 7 мовами, у тому числі й українською.

23 квітня виповнюється 45 років відкриття експозиції Музею книги та друкарства України.

Знаходиться у музейному комплексі Києво-Печерскої лаври. Заснований у 1972 році. Площа музею – 930 кв. м. Тільки тут можна побачити «єдність форми та змісту»: націнніші давні та сучасні видання, оздоблені кращими майстрами з використанням коштовних матеріалів. Книги, обкладинки яких прикрашені карбуванням по золоту та сріблу, в оправах зі шкіри та оксамиту, видання від громізких фоліантів до мініатюрних книжочок – усе це можна побачити в експозиції музею книги та друкарства. 



Музей зберігає книжкові скарби українського народу з часів Стародавньої Русі. Всього в музеї близько 56 тисяч одиниць зберігання. Серед найцінніших експонатів музею – «Апостол», виданий у Львові в 1574 році друкарнею Івана Федорова. Виставлені тут і перші друковані видання авторства відомих релігійних проповідників і просвітителів – Петра Могили, Інокентія Гізеля, Лазаря Барановича, Євгенія Болховітінова. Представлені тут і перші енциклопедичні труди на філологічну («Лексикон словеноросскій та імен тлумачення» Памви Беринди) і історичну («Синопсис» Інокентія Гізеля, 1674 р.) тематики. 



Розповідає музей і про роль відомих українських друкарень – Києво-Печерської, Львівської, Острозької, Чернігівської. Представлено друкарське обладнання ХVІІ-ХVІІІ століть – доби розквиту національного книгодрукування. Найбільш повно висвітлено історію української книги та друкарства ХІХ-ХХ століть. Представлені книги найрізноманітніших напрямів – від художньої та наукової до енциклопедичної та публіцистичної літератури, розказано про еволюцію друкарської справи. 



Значуще місце в експозиції займають книги з автографами відомих Україський діячів. У числі матеріалів музею – видання українського самвидаву (дисидентського руху 1960-80-х років), екслібриси, видавничі марки, видання української діаспори.

 

Всесвітній день книжки й авторського права започатковано ЮНЕСКО.

Запровадити це свято запропонували Міжнародна асоціація видавців і уряд Іспанії. Тут у, Каталонії, цього дня вже більш як 80 років відбуваються книжкові ярмарки та фестиваль. І кожному, хто купить книжку, дарують троянду.

Що ж роблять цього дня в усьому світі?

– Купують , дарують, читають книжки.

– В Іспанії уривки з «Дон Кіхота» читають міністри, професори, школярі, робітники  і навіть король! – В Австрії День книги переходить у фестиваль читання і триває місяць.

–  У Швеції уривки з улюблених книг читають відомі політики.

– В Німеччині цього дня дарують книжки.

Всесвітній день книжки започатковано у 1995 році. Тепер його святкують у 190 країнах світу. До цього дня приєдналася і наша країна.

 Бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко  пропонує школярам прочитати книги , від яких не можливо відірватися , а ще вони входять  до шкільної програми.

Дорогі старшокласники!

Незважаючи на те, що у вас зовсім мало вільного часу через навантаження уроками, підготовкою до екзаменів, відпочинок все ж необхідний. Працівники бібліотеки-філії №3 пропонують вам 7 ненудних книжок про школу і шкільний вік українською мовою.

Бел Кауфман «Вгору сходами, що ведуть униз»

Цього року співчутлива і весела міс Баррет, грізний Мак Гейб, сором’язлива Віван Пейн і жартівник Лу Мартін заговорили українською. «Нехай це стане для вас викликом», як кажуть у школі Калвіна Куліджа – ще раз посміятися і поплакати разом із ними.

Ульф Старк «Диваки і зануди»

У дванадцять років життя, схоже, не буває нормальним. У новій школі суцільні проблеми: власна мама здатна забути про твій день народження, її бойфренд страшенно занудний, улюблений пес зник, а кохання просто катастрофа… Зрозуміти, здається, здатен лише дивакуватий дідусь. А, може, не лише він.

Лара Вільямсон «Хлопчик, який переплив океан у кріслі»

Тато ніколи нічого не пояснює до пуття. А тут іще й підозрілий переїзд, і щось трапилося з татовою дівчиною, і ще купа див. Бекетові доводиться розбиратися з братиком, шкільним проектом і детективно заплутаними сімейними стосунками.

Лінда Муллалі Гант «Риба на дереві»

Еллі має дивовижну фантазію, здібності до малювання і до математики, а от із читанням у неї великі проблеми. Ніхто не в курсі про дислексію (невміння читати), тож на початку це трагедія. Але виявляється, у ній можна віднайти джерело власної суперсили.

Клаус Гагеруп «Вище за небо»

Марі ненавидить і власне ім’я і власне тіло, і чемненьких та чистеньких «дітей-ангелів». У неї виходить порозумітися лише зі старенькою вчителькою – котра й сама не подарунок.

Джеймс Паттерсон, Кріс Теббетс «Середня школа: найгірші роки мого життя»

У Рейфа все складається так недолуго, що він вирішує діяти відповідно: порушувати всі можливі правила. І що з такої операції може вийти?

Жан-Бернар Пуї, Серж Блох, Анн Бланшар «Енциклопедія неуків, бунтівників та інших геніїв»

Цих знаменитих людей вивчають у школі і ставлять у приклад неслухам. Але придивишся, якими вони самі були у підлітковому віці… І відкривається купа цікавого!

  Вимушений карантин – час цікавого, який можна провести корисно. Звичайно на першому місці у  школярів – виконані домашні завдання. А ще можна розпочати нове хобі, про яке давно мріяли: навчитися вишивати, освоїти різні  види швів, щоб у майбутньому створити свій маленький шедевр. Відвідати он-лайн виставки та здійснити віртуальні тури музеями світу. І звичайно, не забуваємо про книги.

Для ефективного використання часу під час карантину бібліотекар філії №3 Юлія Сидоренко  он-лайн радить  школярам звернути увагу на  такі книги:

«Привіт, це я» Ніни Елізабет Грьонтвердт.

Головна героїня твору –Уда.  Вона розповідає про все на світі –  про себе, про батьків і сестричку Ерле, про найкращу подругу Геллє. А коли життя летить шкереберть, а світ здається ворожим?

Чи зможе  Уда зрозуміти, що  часто між любов’ю та ненавистю пролягає тонка межа?

І’мя видатної канадської письменниці Люсі- мод Монтгомері (1874-1942) мало відоме українським читачам, проте її її книжки вже понад століття користовуються величезним успіхом  у всьому світі.  В основу роману «Енн із Зелених Дахів» (1905) покладено дитячі спогади письменниці.

Події цієї чудової  книжки відбуваються в далекій Канаді, на острові Принца Едварда. Немолоді вже брат із сестрою, Метью й Марілла Катберти вирішили взяти із сирітського притулку хлопця, котрий міг би допомагати їм у господарстві. Проте їхньому здивуванню не було меж, коли виявилося, що замість хлопця до них прибула руденька дівчина…

Книга «Що приховує Кара Вінтер?» Аніки Харпер розповідає про підлітків Корнуольського коледжу, де навчаються діти з найбагатших і найславетніших родин Англії.

 Саме тут вони  вчаться бути дорослими.  Мрія Кари Вінтер потрапити до коледжу здійснилася і лише таємниця, яку  дівчина оберігає сильніше, ніж будь-яку коштовність, не дозволяє дівчині повністю насолоджуватись життям. Що ж це за таємниця?

Всі твори дуже захоплюють, зверніть на них увагу.